Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
Справа № 9901/598/19
Провадження № 11-123заі20
04 лютого 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року та постановила апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) задовольнити; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2020 року - скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга).
2. Статтею 9 Основного Закону України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
3. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (стаття 242 КАС України).
4. Статтею 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
5. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) включають зобов`язання судів надавати достатні підстави для винесення рішень (пункт 53 рішення від 30 листопада 1987 року у справі «H. проти Бельгії», заява № 8950/80). Оскільки достатні підстави демонструють сторонам, що їх справа була ретельно розглянута.
6. У пункті 30 рішення від 9 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді. Отже, суди мають вивчити наступне: - основні аргументи сторони (пункт 67 рішення Європейського суду з прав людини від 24 травня 2005 року у справі «Бузеску проти Румунії», заява № 61302/00) та заяви, що стосуються прав і свобод, які гарантуються Конвенцією і її протоколами: національні суди повинні розглядати такі справи з особливою суворістю і ретельністю (пункт 96 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 2007 року у справі Вагнер і J.M.W.L. проти Люксембургу, заява № 61302/00).
7. В даній справі поза увагою Великої Палати Верховного Суду залишено обставини, які, на мою думку, могли б стати вирішальним для результату даного судового розгляду, а отже вимагали конкретної та прямої відповіді суду.
8. Так Верховною Радою України було ратифіковано із заявами Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, вчинену 18 червня 2009 року у м. Тромсе, яка набрала чинності для України 01 грудня 2020 року (далі - Конвенція).
9. У статті 1 Конвенції під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
10. У Законі України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» зазначається, що відповідно до пункту 2 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що визначення поняття "державні органи" також включає органи судової влади щодо їхніх інших функцій.
11. Відомо, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів (стаття 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
12. Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.
13. Втім Кожна Сторона може обмежувати право доступу до офіційних документів. Обмеження повинні бути чітко встановлені у законі, бути необхідними у демократичному суспільстві і бути пропорційними цілям захисту: національної безпеки, оборони та міжнародних відносин; громадської безпеки; попередження, розслідування та судового переслідування кримінальної діяльності; дисциплінарного розслідування; перевірки, контролю та нагляду з боку державних органів; приватного життя та інших законних приватних інтересів; комерційних та інших економічних інтересів; економічної, монетарної політики і політики обмінного курсу держави; рівності сторін у судовому провадженні та ефективного здійснення правосуддя; навколишнього середовища, або обговорень всередині державного органу або між такими органами стосовно вивчення питання (пункт 1 статті 3 Конвенції).
14. Крім того у згадуваній статті 3 Конвенції зазначається, що у доступі до інформації, що міститься в офіційному документі, може бути відмовлено у разі, якщо її розголошення завдасть або ймовірно може завдати шкоди хоча б одному з інтересів, перелічених у пункті 1 статті 3 Конвенції, якщо тільки відсутній переважаючий суспільний інтерес в оприлюднені такої інформації.
15. Велика палата Європейського суду з прав людини в рішенні від 08 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hu