УХВАЛА
12 травня 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-69зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Григорʼєвої І.В., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Ткача І.В.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року за виключними обставинами і
ВСТАНОВИЛА:
За вироком Київського міського суду від 27 жовтня 1999 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Верховного Суду України від 15 червня 2000 року, ОСОБА_1 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами "б", "е", "ж", "з", "і" ст. 93, ч. 4 ст. 117, ч. 3 ст. 140 Кримінального кодексу України 1960 року, до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2018 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2018 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду, відмовлено.
11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі "Дембо та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 17321/19) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
У зв`язку зі встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
06 травня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_1, підписана ним 30 квітня 2021 року, у якій викладено прохання скасувати вищевказані ухвали місцевого та апеляційного судів у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення щодо нього, та постановити ухвалу, якою замінити призначене покарання на не пов`язане з довічним позбавлення волі.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
11 березня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Дембо та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1, стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду судових рішень та заміни призначеного покарання, на покарання не пов`язане з довічним позбавлення волі, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду