ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
Анцупової Т. О., Британчука В. В., Гриціва М. І., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Штелик С. П.
в адміністративній справі № 9901/113/19 (провадження № 11-198заі20) за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2020 року (у складі колегії суддів Данилевич Н. А., Бевзенка В. М., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М., Шевцової Н. В.)
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаємо окрему думку.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія) на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2020 року про визнання протиправним і скасування рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначену апеляційну скаргу задовольнила, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2020 року скасувала та відмовила у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи таке рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення від 30 січня 2019 року № 26дп-19 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 міста Києва ОСОБА_1 » є вмотивованим, містить конкретні підстави звільнення позивача, визначені законом, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості і незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Проаналізувавши частину п`яту статті 78 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі ? Закон № 1697-VII) та пункт 61 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі ? Положення), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що реалізація повноважень членів Кадрової дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) (процесуальним правонаступником якої відповідно до ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2020 року є Кадрова комісія) з участі у прийнятті рішень КДКП на її засіданнях залежить насамперед від їх фактичної присутності на засіданні КДКП.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що приписи статей 74, 79 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і статті 12 Закону України 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР«Про відпустки» не обмежують повноважень члена Комісії, якими він наділений за посадою. Тобто самі по собі порушення роботодавцем чи працівниками встановленого робочого часу КДКП і часу відпочинку її членів не впливають на законність рішень Комісії, у прийнятті яких брали участь її члени, що, ймовірно, зазнали порушення їхніх трудових прав, оскільки не були відкликані з відпустки у встановленому законом порядку. Тому такі порушення не можуть мати наслідком задоволення позову про визнання протиправним і скасування рішення КДКП. Розглядаючи справу про оскарження рішень КДКП, суд повинен перевіряти не дотримання трудових прав членів КДКП, а має, зокрема, встановити, чи дотримала КДКП процедуру розгляду дисциплінарної скарги, чи забезпечила вона права прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності, у тому числі на участь у засіданні КДКП і на надання їй пояснень з приводу дисциплінарної скарги.
З урахуванням зазначеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Закон не передбачає зупинення повноваження члена КДКП на час його перебування у відпустці та не містить заборони на здійснення ним своїх повноважень в означений період. Отже, перебування члена КДКП у відпустці не є перешкодою для здійснення ним публічних повноважень члена КДКП під час її засідання, якщо цей член не був відкликаний з відпустки в установленому законом порядку.
Причини незгоди з висновками Великої Палати Верховного Суду
Вважаємо обґрунтованими аргументи позивача та вмотивованою відповідну їх оцінку судом першої інстанції щодо відсутності кворуму при прийнятті КДКП рішення від 30 січня 2019 року.
Питання діяльності КДКП регулюються КЗпП України, Законом України «Про державну службу», Законом № 1697-VII, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 1697-VII КДКП є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених