Ухвала
27 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 359/3373/16-ц
Провадження№ 14-2 цс 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Березова роща", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілквей комунікейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та
ВСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2016 року перший заступник прокурора Київської області, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив:визнати недійсними рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської областівід 24 лютого 2004 року № 153.12-16-XXIV та № 153.77-16-XXIV - № 153.87?16?XXIV, від 27 травня 2010 року № 1052-35-V та від 21 березня 2013 року № 1604-24-VI - №1607-24-VI; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 27 серпня 2010 року серії ЯЛ № 008261 та № 008262, від 30 грудня 2011 року серії ЯМ № 338380 та № 338381, свідоцтва про право власності на земельні ділянки від 29 грудня 2015 року серії СТВ № 125646 та № 125647, від 04 січня 2016 року серії СТВ № 125863-125864; визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу від 29 липня 2013 року № 4476870 та № 4475393, рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 22 квітня 2013 року № 1855673 та № 1856869, рішення УДР ГТУЮ у Київській області від 28 грудня 2015 року № 27581652 та № 27578999, від 31 грудня 2015 року № 27737496 та № 27737520; витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів земельні ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
2. У ході розгляду цивільної справи перший заступник прокурора Київської області подав заяви про часткову зміну предмета позову та просив додатково визнати недійсними договори іпотеки спірних земельних ділянок, які укладені 19 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сілквей комунікейшн" (далі - ТОВ "Сілквей комунікейшн"), Товариством з обмеженою відповідальністю Березова роща" (далі - ТОВ "Березова роща") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена садиба" (далі - ТОВ "Зелена садиба").
3. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається прокурор як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів ґрунтуються на законі та письмових доказах, у тому числі на чинних судових рішеннях.
5. Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року - без змін. Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на зловживання з боку першого заступника прокурора Київської області правом на звернення до суду.
6. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
7. У травні 2018 року перший заступник прокурора Київської області засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
9. Велика Палата Верховного Суд ухвалою від 19 січня 2021 року прийняла та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
10. 23 квітня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 359/3373/16-ц, в якій останній просить Велику Палату Верховного Суду накласти арешт на земельні ділянки, які є предметом спору в цій справі, та встановити заборону будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо спилювання, знищення, повалення лісових насаджень, дерев тощо на цих земельних ділянках.
11. Проаналізувавши вказану заяву, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
12. Відповідно до частини другої статті 6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
14. Таким чином, ЦПК України наділяє правом на звернення до суду із заявою про забезпечення позову лише учасників справи або позивача до пред`явлення позову.
15. Водночас ОСОБА_1, не будучи учасником справи № 359/3373/16-ц, на обґрунтування свого права на подання заяви про забезпечення позову посилається на статтю 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція), ратифіковану Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІV, та на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17.
16. Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до зазначених доводів ОСОБА_1, оскільки частиною першою статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
17. Частина перша статті 9 Орхуської конвенції, зокрема, зобов`язує кожну зі Сторін у рамках свого національного законодавства гарантувати кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання інформації відповідно до умов статті 4 було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно із законом.
18. Крім того, частини друга та третя цієї ж статті Орхуської конвенції передбачає обов`язок кожної зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечити, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно із законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.
19. Крім процедур перегляду, передбачених пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
20. Таким чином, Орхуська конвенція зобов`язує договірні Сторони цієї Конвенції у рамках свого національного законодавства гарантувати та забезпечити кожній особі або представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
21. Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
22. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (стаття 4 ЦПК України).
23. Отже, законодавство України забезпечує як право, так і гарантії доступу до правосуддя всім, хто потребує захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, зокрема і в сфері гарантування екологічної безпеки шляхом звернення до суду із відповідним позовом.
24. Поряд із цим правом звернення до суду із заявою про забезпечення позову наділені виключно учасники справи або позивач до пред`явлення позову, і Орхуська конвенція, зокрема її стаття 9, не наділяє таким правом осіб, які не беруть участь у справі.
25. Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17 також не береться Великою Палатою Верховного Суду до уваги, оскільки у цій справі питання стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки розглядалося судом саме відносно такого права у позивача по справі.
26. Таким чином, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 359/3373/16-ц підлягає поверненню заявнику разом з усіма доданими матеріалами.
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, статтями 42, 48, 149 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду