УХВАЛА
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 1-6/2003
провадження № 13-64зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.,
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2003 року за виключними обставинами і
встановила:
Вироком Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2003 року, залишеним в частині призначеного покарання без зміни ухвалою Верховного Суду України від 02 вересня 2003 року, ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 262, пунктами 1, 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 19 квітня 2021 року, на підставі статей 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відмовлено у відкритті провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_1 - Гайдамаченко Т.П., про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 квітня 2003 року за виключними обставинами.
01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі "Фарзієв та інші проти України", яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 44620/17) ст. 3 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
У зв`язку з встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.
29 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року, у якій він просить переглянути вирок апеляційного суду щодо нього за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення щодо нього, скасувати вказаний вирок і направити кримінальну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в частині призначеного покарання.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.
01 квітня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі "Фарзієв та інші проти України" встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_1 (заява 44620/17), стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією свідчать про допущення щодо ОСОБА_1 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.
У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
З урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом перегляду вироку апеляційного суду та його скасування, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.
Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом відсутні.
Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду