ПОСТАНОВА
13 травня 2021 року
м. Київ
справа № 1-20/2011
провадження № 51-4546 ск19
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Фомін С.Б., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року,
встановив:
Вироком Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, та визначено йому остаточне покарання із застосовуванням частини 1 статті 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з правоохоронною діяльністю, на строк 2 роки, з конфіскацією Ѕ частини особисто належного йому майна.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 року відмовлено у витребовуванні справи стосовно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого внаслідок недотримання ним приписів статті 350 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК).
У межах строку, визначеного частиною 2 статті 388 КПК, засуджений ОСОБА_1 повторно звернувся до Суду із касаційною скаргою на вирок Слов`яносербського районного суду Луганської області від 30 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 05 листопада 2013 року, в якій просить судові рішення скасувати, а справу стосовно нього закрити.
Перевіряючи подану касаційну скаргу на дотримання вимог статті 350 КПК, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно із статтею 350 КПК в скарзі має бути зазначена, серед іншого, вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування.
За змістом частини 1 статті 398 КПК підставами для скасування або зміни судом касаційної інстанції вироку, ухвали, постанови є: 1) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 2) неправильне застосування кримінального закону; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Однак, вищезазначених вимог засудженим не дотримано. Так, висуваючи вимогу про скасування ухвали апеляційного суду, ОСОБА_1 не обґрунтовує, в чому саме полягає незаконність оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення статті 398 КПК.
Натомість зміст поданої касаційної скарги свідчить про фактичну незгоду засудженого з висновками суду першої інстанції щодо встановлених у вироку обставин вчинення інкримінованих йому злочинів, яка може бути підставою для перегляду справи у апеляційному порядку, однак не свідчить про наявність обставин для здійснення провадження судом касаційної інстанції, який є судом права, а не факту.
Не містить подана ОСОБА_1 касаційна скарга і посилань на те, які саме доводи його апеляційної скарги не були належним чином розглянуті у порядку апеляційної процедури, а також доводів на обґрунтування допущених, на переконання скаржника, судом апеляційної інстанції порушень статті 377 КПК, враховуючи, що у своїй апеляційній скарзі засуджений просив змінити вирок Слов`яносербського районного суду від 30 липня 2013 року і застосувати до нього статтю 75 КК, а також прийняти рішення в частині виконання вироку про передачу двох золотих злитків законному володільцю - ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, попри посилання засудженого, касаційна скарга не містить обґрунтувань допущених апеляційним судом порушень приписів статті 365 КПК, згідно з якими вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Таким чином, ОСОБА_1 не усунув недоліків, зазначених у постанові від 10 березня 2021 року, оскільки подана ним повторна касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим статтею 350 КПК та частиною 1 статті 398 КПК, у зв`язку з чим вона не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною 2 статті 388 КПК, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, суддя