Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 570/2408/18
провадження № 61-13508св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Твердий Микола Кузьмович, на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2019 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права на частку у праві на спільно збудоване нерухоме майно.
Позовна заява мотивована тим, що батькові позивача - ОСОБА_6 належав житловий будинок АДРЕСА_1, який був побудований ще в 1952 році.
Протягом 2007-2010 років ОСОБА_6 зруйнував старий житловий будинок.
Його батьки зазначали, що їхнє домоволодіння вони хочуть передати у спадок позивачу та його брату однак, компенсувавши брату його частку в сумі 10 000,00 доларів США, він із своєю дружиною за власні кошти можуть на місці домоволодіння батьків за адресою: АДРЕСА_1, побудувати власне житло.
11 квітня 2007 року він сплатив компенсацію брату ОСОБА_7 у сумі 10 000,00 доларів США, після чого від імені ОСОБА_6, як власника земельної ділянки та офіційного забудовника, було замовлено проект і здійснено реконструкцію домоволодіння шляхом знесення існуючого та забудови на його місці, повністю за кошти ОСОБА_1, нового домоволодіння.
Право власності на нове домоволодіння 29 липня 2011 року було оформлене на ОСОБА_6 .
Після завершення будівництва ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 зареєстрували своє місце проживання у новозбудованому домоволодінні та проживають у ньому.
Вирішивши переоформити належне їм майно на своє ім`я, вони дізналися, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вже переоформили згадане майно без їхньої згоди, на свою внучку (дочку позивачів) ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати право на 2/3 частки у праві власності за ним на будинковолодіння, розміщене на земельній ділянці площею 0,2179 га з кадастровим номером 5624682701:07:029:0004 по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір дарування спірного житлового будинку і земельної ділянки, за яким власником будинку є ОСОБА_3, чинний, позивачем не доведено наявність у нього права на частину цього житлового будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - адвокатом Твердим М. К., залишено без задоволення, рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України, частини першої статті 182 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об`єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
Будь-яких угод між позивачем та особою, яка здійснювала будівництво, - ОСОБА_6 не укладалось, доказів участі позивача у будівництві будинку не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Твердий М. К.,
подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання позивача та третьої особи викликати у суд відповідачів, щоб безпосередньо встановити обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, позивача та третю особу безпідставно позбавлено права на участь у апеляційному розгляді справи.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивачі звернувшись до суду з позовом, вказували, що у 2006 році, вони мали намір придбати новий житловий будинок у АДРЕСА_1 для власного проживання. Позивачі погодилися на пропозицію батьків, які проживали по АДРЕСА_1 компенсували брату позивача - ОСОБА_7 10 000,00 доларів США, як вартість частки садиби, що могла б бути спадщиною двох братів.
Фактичні обставини свідчать про порушення права позивача на частку у праві на спільно створене ним із членами сім`ї забудовника спірне домоволодіння.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 1609/10810/12, провадження №14-15цс19, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/6807/15-ц, провадження №61-14376св18, у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-134цс13.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому вони просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьку позивача ОСОБА_6 належав житловий будинок АДРЕСА_1, який був побудований в 1952 році (а.с. 107, т. 1)
Протягом 2007-2010 років ОСОБА_6 зруйнував старий житловий будинок та побудував на його місці на цій же земельній ділянці новий житловий будинок, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою інспекцією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролюу Рівненській області 20 червня 2011 року (а.с. 117-119, т. 1).
На підставі рішення Виконавчого комітету Верхівської сільської ради Рівненського району від 30 серпня 2011 року № 64, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право приватної власності на новостворений житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 121).
Право власності ОСОБА_6 на вказаний житловий будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, було зареєстровано у встановленому законом порядку.
На підставі договору дарування від 24 листопада 2011 року власник майна ОСОБА_6 (дарувальник) передав безоплатно обдарованій ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а також земельну ділянку площею 0,2179 га за вказаною адресою. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Стрільчуком М. М. За змістом договору: були відсутні обставини, що примусили сторони укласти цей договір; цей договір не носить характеру мнимої чи удаваної угоди; договір підписується сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам`яті, відповідає дійсним намірам сторін.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладений 24 листопада 2011 року між ОСОБА_6, який діяв і від імені ОСОБА_2, як дарувальниками та ОСОБА_3 як обдарованою (а.с.162-164, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відмовлено (а.с. 74-76).
Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, укладеного 24 листопада 2011 року між ОСОБА_6, що діяв і від імені ОСОБА_2, як дарувальниками та ОСОБА_3, як обдарованою відмовлено (а.с.162-164, т. 1).
Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 570/747/17 (провадження № 61-36881св18) касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Твердий М. К., залишено без задоволення. Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2018 року залишено без змін.
Враховуючи наявні рішення судів між цими ж сторонами щодо цього ж предмета спору вбачається, що власник домоволодіння ОСОБА_6 за життя, за погодженням своєї дружини ОСОБА_2, безоплатно, за договором дарування відчужив належне йому майно, а саме: будинковолодіння, розміщене на земельній ділянці площею 0,2179 га з кадастровим номером 5624682701:07:029:0004, по АДРЕСА_1, і даний правочин є законним і виявляє волю дарувальника.
Всі зазначені вище обставини, які встановлені вказаними рішеннями судів, що набрали законної сили, не повинні доказуватися при розгляді даної справи, а тому вони враховуються судом.
При розгляді зазначеної справи встановлено, що батько позивача ОСОБА_6 мав у власності житловий будинок АДРЕСА_1, який був побудований ще в 1952 році. Цей будинок був розташований на земельній ділянці, яка також на праві власності належала ОСОБА_6 .
Факт перебування у власності ОСОБА_6 старого будинку, а також оформлення на нього права власності на новий будинок та земельну ділянку ніким не оспорювався і не оспорюється.
24 листопада 2011 року ОСОБА_6 подарував зазначений вище новий житловий будинок і земельну ділянку своїй внучці ОСОБА_3, яка доводиться дочкою позивача і третьої особи.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права на частку у праві на спільно збудоване нерухоме майно, позивач посилався на те, що він, брав участь у спорудженні нового будинку, виплатив брату ОСОБА_7 10 000 доларів США як компенсацію вартості його частки у старому будинковолодінні, замовив проект та здійснив реконструкцію будинку за власні кошти.
Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до стаття 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що будь-яких угод між позивачем та особою, яка здійснювала будівництво ОСОБА_6 не укладалось, доказів участі позивача у будівництві будинку останнім не надано.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, позивач компенсував брату ОСОБА_7 10 000,00 доларів США за частину будинку є безпідставними, оскільки право власності на вказаний житловий будинок і земельну ділянку, на якій він розташований було зареєстровано за ОСОБА_6 .
Доводи касаційної скарги про те, що позивача та третю особу безпідставно позбавлено права на участь у апеляційному розгляді справи є необґрунтованими, оскільки із заявами про відкладення розгляду справи адвокат Твердий М. К., який діє в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_4, звертався до апеляційного суду 23 березня 2020 року, 27 квітня 2020 року, 09 червня 2020 року, 06 липня 2020 року, 31 липня 2020 року.
Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19), від 24 квітня 2019 року у справі № 1609/10810/12 (провадження №14-15цс19), у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 569/6807/15-ц (провадження №61-14376св18), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 04 грудня 2013 року у справі № 6-134цс13 не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.