Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 491/399/19
провадження № 61-356св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Ананьївський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Пивовар Юрій Олексійович, на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року у складі судді Желяскова О. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту реєстрації народження.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся заявника - ОСОБА_2 (по лінії батька). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй право на земельну частку (пай), розміром 5,29 га, розташовану на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0187424, виданим 26 серпня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області. Спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняв батько заявника - ОСОБА_3 (який вступив у володіння спадковим майном), однак за життя спадкові права не оформив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника ОСОБА_3, який за життя заповів ОСОБА_1 все своє майно, що підтверджується листом державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори від 25 грудня 2018 року за вих. №2099/02-14. 06 жовтня 2011 року в Ананьївській районній державній нотаріальній конторі за поданою ОСОБА_1 заявою була заведена спадкова справа № 261/2011 на майно його покійного батька ОСОБА_3 .
У зв`язку із переоформленням спадкового майна, яке належало батьку заявника, останній звернувся до державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори, але при наданні ОСОБА_1 всіх необхідних при цьому документів, нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що при перевірці відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян було встановлено, що актовий запис про народження батька заявника, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вказаному реєстрі відсутній. Відсутність актового запису про народження батька заявника унеможливило підтвердження родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та, відповідно унеможливило підтвердження родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 .
З метою поновлення актового запису про народження покійного батька заявника - ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернувся до Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, однак у поновленні актового запису йому було відмовлено.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив встановити факт реєстрації народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зокрема, внесення відомостей щодо батьків ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги заяви ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки не доведені належними доказами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на положення статей 121-122 СК України, а також посилання на різночитання по батькові ОСОБА_3 .
В іншій частині рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у листі Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відділом не було відмовлено заявнику в поновленні актового запису про народження ОСОБА_3, а вказано на необхідність подання додаткових документів відповідно до положень пункту 3.8. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Крім того, суд першої інстанції помилково послався у оскаржуваному судовому рішенні на статті 121-122 СК України, які регулюють питання визначення походження дитини, оскільки спірні правовідносини виникли у 1937 року, у зв`язку із чим до них не можуть бути застосовані положення Сімейного кодексу України, які набрали чинності 01 січня 2004 року.
Також, суд помилково у рішенні послався на різночитання по батькові ОСОБА_3 а саме на те, що в одних документах по батькові ОСОБА_3 зазначено як " ОСОБА_3" (російською мовою). При цьому, з інших документів доданих до заяви, зокрема в копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та в самій заяві по батькові ОСОБА_3 українською мовою зазначено як " ОСОБА_3", що унеможливлює ототожнення вказаної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Пивовар Ю. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та задовольнити заяву.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди встановивши сам факт можливості поновлення актового запису про народження органом Державної реєстрації актів цивільного стану (тобто в позасудовому порядку), не з`ясували чи дійсно призведе зазначений позасудовий порядок до поновлення порушених прав заявника та дійшли висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 виключно з формальних підстав. Так поновлення актового запису про народження без інформації про батьків не мало б для заявника юридичних наслідків та не надало б змогу прослідкувати родинну лінію між спадкодавцем та заявником та відповідно не дозволило б заявнику надалі оформити свої наразі невизнані спадкові права.
Відзив на касаційну скаргу сторони не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Батьками заявника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, були ОСОБА_3 и ОСОБА_7 (відомості про батьків зазначені мовою оригіналу - російською), що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1, виданого 12 січня 1973 року Кохівською сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с. 9).
Як зазначав заявник, його батько - ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області 27 жовтня 2010 року (а.с. 10).
За життя все своє майно батько заявника - ОСОБА_3 заповів заявнику. За заявою ОСОБА_1 в Ананьївській районній державній нотаріальній конторі 06 жовтня 2011 року було заведено спадкову справу № 261/2011 на майно померлого ОСОБА_3, що підтверджується листом державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25 грудня 2018 року № 2099/02-14 (а.с.5).
Згідно заяви, матір`ю померлого ОСОБА_3 та, відповідно, бабусею заявника була ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується доданою до заяви копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Кохівською сільською радою Ананьївського району Одеської області 08 вересня 1999 року (а.с.11).
За життя ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) розміром 5,29 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Кохівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, що підтверджується доданою до заяви копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0187424, виданого Ананьївською районною Державною адміністрацією 26 серпня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) за № 424 від 28 серпня 1996 року (а.с.13).
Як зазначав заявник, його батько ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі статті 549 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, проте за життя спадкові права не оформив, що підтверджується листом державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25 грудня 2018 року № 2099/02-14 (а.с. 5).
З метою оформлення права на спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, зокрема права на вказану земельну частку (пай), заявник звернувся до Ананьївської районної державної нотаріальної контори, проте при перевірці нотаріусом відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян було встановлено, що актовий запис про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у вказаному реєстрі відсутній, що унеможливлює підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та, відповідно, унеможливлює підтвердження родинних відносин між ОСОБА_2 та заявником, що підтверджується листом державного нотаріуса Ананьївської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 25 грудня 2018 року № 2099/02-14. Нотариусом рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до судових органів з питання встановлення факту, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно була матір`ю ОСОБА_3, 1937 року народження (а.с.5).
З метою поновлення актового запису про народження ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернувся до Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, однак у поновленні актового запису йому було відмовлено (а.с.17-18). Актовий запис про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, по архіву Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відсутній, книги реєстрації актових записів за 1937 рік в архіві відділу не збереглись та на зберігання до Державного архіву Одеської області не передавалися.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 49 ЦК України актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Згідно з частиною 3 статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до частини 4 статті 49 ЦК України реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 статті 49 ЦК України, питання державної реєстрації актів цивільного стану, в тому числі їх поновлення, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально. Право на подання заяви про поновлення актового запису цивільного стану мають особи, зазначені в частині другій статті 22 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" до кола осіб які можуть звернутися із заявою віднесено: особу, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та затвердженими на його виконання "Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання" (далі - Правила) визначено процедуру поновлення актових записів цивільного стану, порядок подання заяви про поновлення актового запису та її розгляду.
Відповідно до доданого до заяви листа Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 29 березня 2019 року № 503/61-21 (а.с.17-18) заявник звернувся до відділу з заявою про поновлення актового запису про народження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ананьївським РВ ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області було роз`яснено положення пунктів 3.3, 3.8 Правил щодо кола осіб, які мають право звернутися з заявою про поновлення актового запису, та переліку документів, які мають подаватися разом з такою заявою.
Відповідно до зазначеного листа Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області заявником при подачі до відділу заяви про поновлення актового запису не було подано повний пакет документів, а лише копію свого паспорта громадянина України, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3, що не відповідає вимогам пункту 3.8 Правил.
У зазначеному листі Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зазначено, що поновити актовий запис про народження ОСОБА_3 можливо в разі подання заявником разом з заявою витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану; виписки з паспорту або паспортного документу; документів (виписок з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису; копії свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу тощо); інші необхідні документи, свідоцтва про шлюб батьків особи, щодо якої поновлюється актовий запис про народження (в разі відсутності якого, графа: батьки - залишається незаповненою).
У листі Ананьївського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відділом не було відмовлено заявнику в поновленні актового запису про народження ОСОБА_3, а вказано на необхідність подання всіх документів відповідно до положень п.3.8. Правил.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.