Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 337/2083/17
провадження № 61-15510св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Трубний Завод "Трубосталь",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Трубний Завод "Трубосталь" на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року у складі судді Данчука В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року приватне акціонерне товариство "Трубний Завод "Трубосталь" (далі - ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої під час виконання трудових обов`язків.
Позовна заява мотивована тим, що за результатами позапланової інвентаризації металопродукції складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь", яка була проведена інвентаризаційною комісією у період з 06 лютого 2017 року по 10 лютого 2017 року, виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей у кількості 76,395 т на загальну суму 966 789,13 грн.
Відповідно до договору про колективну (бригадну) відповідальність від 01 липня 2015 року матеріально відповідальними особами вказаного складу визначені комірники ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які повинні нести колективну матеріальну відповідальність за спричинену під час виконання ними трудових обов`язків матеріальну шкоду. Таким чином, відповідачі, будучи матеріально відповідальними особами за майно, яке знаходиться у вказаному складі, внаслідок неналежного зберігання та видачі матеріальних цінностей допустили нестачу та завдали пряму дійсну шкоду підприємству на суму 842 126,94 грн.
На підставі вказаного ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" просило суд стягнути у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди з ОСОБА_3 - 326 911,84 грн, з ОСОБА_2 - 236 825,15 грн, ОСОБА_1 - 278 389,95 грн.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року у задоволенні позову ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 липня 2019 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд за встановленою законом підсудністю до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Розпорядженням голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 серпня 2019 року справа для розгляду направлена до Лугинського районного суду Житомирської області як найбільш територіально наближеного до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, у задоволенні позову ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що товарно-матеріальні цінності, нестачу яких виявлено у лютому 2017 року у ході проведення інвентаризації, вибули зі складу № 2 виробничого цеху № 2 внаслідок протиправних винних дій відповідачів та наявності причинного зв`язку між недостачею і діями відповідачів. Хоча посада відповідачів та виконувана ними робота відноситься до переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, проте позивачем не доведено дотримання порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності та відповідно правомочності цього договору. Оскільки мало місце вибуття більше половини первісного складу колективу (бригади), то у зв`язку з цим Типовий договір про колективну (бригаду) матеріальну відповідальність повинен бути переукладеним, чого позивачем зроблено не було. Також суд встановив, що при вступі нових членів в бригаду та покладанні на них матеріальної відповідальності не проводилася інвентаризація і не складалися акти приймання-передачі матеріальних цінностей, що свідчить про неналежне виконання вимог законодавства щодо колективної відповідальності. За таких обставин заявлені позивачем вимоги не доведені належними і достатніми доказами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Трубний Завод "Трубосталь" на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 09 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року № 48/2/226-21 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь", посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не врахував, що колективна матеріальна відповідальність на підприємстві на складі готової продукції № 2 встановлена з дотриманням вимог частини другої статті 135-2 КЗпП України. При цьому нестача товарно-матеріальних цінностей сталася внаслідок безпідставного відвантаження їх у надмірній кількості та порушення ведення складського обліку, а переукладення договору про колективну матеріальну відповідальність проводиться за умови вибуття більш як половини первинного складу колективу або заміни керівника цього колективу. Однак це суто формальні вимоги, що не тягнуть за собою недійсність договору і не можуть бути підставою для звільнення членів колективу від відповідальності та відшкодування шкоди. Крім того, на час вступу до бригади відповідачі не вимагали проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей у складі готової продукції № 2.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом директора з виробництва ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 28 липня 2014 року № 952-К ОСОБА_2 з 28 липня 2014 року було прийнято на роботу на посаду вальцювальника стана холодного прокату виробничого цеху № 2, а з 10 листопада 2016 року згідно з наказом генерального директора від 09 листопада 2016 року № 1042/1-К був переведений комірником складського господарства дільниця № 2.
Наказом генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 02 червня 2015 року № 620-К ОСОБА_3 з 02 червня 2015 року було прийнято на посаду комірника складського господарства дільниця № 2.
Наказом генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 01 квітня 2016 року № 271-К ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року було прийнято на посаду стропальника складського господарства дільниці № 2, а з 18 квітня 2016 року згідно з наказом генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 18 квітня 2016 року № 332/1-К був переведений комірником складського господарства дільниці № 2.
01 липня 2015 року з метою забезпечення зберігання матеріальних цінностей між ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" і членами колективу дільниці № 2 складського господарства було укладено типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який було первісно підписано генеральним директором ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" і членами колективу (бригади) по складу готової продукції № 2: ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
У подальшому договір був підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_7 01 липня 2015 року та 18 квітня 2015 року відповідно, оскільки працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_8 згідно з відмітками - "вибули".
Відповідно до вказаного договору колектив (бригада), до складу якого ввійшли комірники складу готової продукції № 2 ОСОБА_5, ОСОБА_3 та начальник трубопрокатного цеху № 2 ОСОБА_8, взяли на себе колективну (бригадну) матеріальну відповідальність за забезпечення збереження трубної продукції та інших цінностей, які передані для зберігання та відвантаження в приміщенні складу готової продукції № 2 на території трубопрокатного цеху № 2, а власник зобов`язався створити умови, необхідні для належного виконання прийнятих за цим договором зобов`язань.
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору при вибутті зі складу колективу (бригади) окремих працівників або прийняття до колективу нових працівників про це видається наказ і проти підпису вибулого члена бригади в договорі зазначається дата і номер наказу про його вибуття, а прийнятий до бригади працівник підписує договір і вказує дату вступу до колективу.
У разі зміни керівника колективу чи при вибутті з колективу більше половини первісного складу договір повинен бути переукладений.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуванням матеріальних цінностей, а також їх знищенням або зіпсуванням через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.
На підставі наказу генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 03 лютого 2017 року № 77 "Про проведення позапланової інвентаризації металопродукції складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2" проведена інвентаризація фактичної наявності готової продукції, яка знаходиться на зберіганні на складі № 2 виробничого цеху №2 станом на 06 лютого 2017 року, в результаті проведення якої виявлена нестача труб у кількості 76,395 т на загальну суму 966 789,13 грн.
У зв`язку з виявленням нестачі товарно-матеріальних цінностей на складі готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 за наказом генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 14 лютого 2017 року № 94 було створено комісію з проведення службового розслідування за фактом нестачі товарно-матеріальних цінностей та призначено проведення службового розслідування.
В акті проведення службового розслідування від 17 лютого 2017 року зазначено, що всупереч інтересам службової діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, діючи недбало, допустили нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 966 789,13 грн, у тому числі нестачу на суму 124 662,19 грн, спричинену внаслідок розкрадання товарно-матеріальних цінностей, решту суми збитків у розмірі 842 126,94 грн допустили внаслідок неналежного виконання матеріально відповідальними особами своїх службових обов`язків, що призвело до втрати ввірених їм матеріальних цінностей.
Відповідно до розрахунку розподілу майнової шкоди між членами бригади складу готової продукції № 2 виробничого цеху № 2 ПрАТ "ТЗ "Трубосталь" внаслідок нестачі товарно-матеріальних цінностей розмір збитку, що підлягає відшкодуванню членами бригади, складає: ОСОБА_2 - 236 825,15 грн, ОСОБА_3 - 326 911,84 грн, ОСОБА_1 - 278 389,95 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
У частині першій статті 130 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
Згідно з частиною першою статті 130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Відповідно до статті 135-2 КЗпП України при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв`язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
З указаного вбачається, що для встановлення колективної матеріальної відповідальності та укладення з колективом відповідного договору про це обов`язковою є наявність двох умов: колективна матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом; установлення колективної матеріальної відповідальності проводиться за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Відсутність хоча б однієї з цих умов слід вважати порушенням порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності.
Частиною першою статті 135-3 КЗпП України визначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У частині першій статті 137 КЗпП України передбачено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.
Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України (стаття 138 КЗпП України).
Таким чином, відсутність підстав чи однієї з обов`язкових умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" судам роз`яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов`язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Відповідно до посадової інструкції комірника, затвердженої наказом в. о. генерального директора ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" від 05 березня 2015 року № 129, безпосереднім керівником комірника є начальник цеху. Комірник, зокрема, організовує роботу стропальників та відповідає за безпечне проведення робіт по завантаженню та розвантаженню продукції, яка випускається на закріпленій дільниці виробництва, контролює правильність установлення сортності продукції відповідно до стандартів, технічних умов та іншої нормативно-технічної документації, здійснює контроль якості тари і упаковки, технічного стану устаткування, зберігання готової продукції, веде складський облік та відповідає за його достовірність, несе матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей підприємства.
Комірник несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених законодавством України про працю, та за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним законодавством та законодавством про працю.
З посадовою інструкцією ознайомлені комірники ОСОБА_3 - 02 червня 2015 року, ОСОБА_2 - 10 листопада 2015 року, ОСОБА_1 - 21 квітня 2016 року.
Згідно з Типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженим наказом Мінпраці України від 12 травня 1996 року № 43, рішення власника про встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності оформляється наказом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Керівництво колективом (бригадою) здійснюється керівником (бригадиром), який обирається на зборах колективу (бригади) або призначається власником згідно зі статутом підприємства.
У разі зміни керівника колективу (бригадира) чи при вибутті з колективу (бригади) більше половини первісного складу договір повинен бути переукладений.
Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладений у ПрАТ "Трубний Завод "Трубосталь" 01 липня 2015 року.
Судом установлено, що напис на Типовому договорі про колективну матеріальну відповідальність про його погодження з головою ради трудового колективу не містить дати такого погодження та реквізитів відповідного рішення. Крім того, судом установлено, що відбулися зміни складу колективу, з якого вибуло більше половини попереднього його складу.
З урахуванням вказаного, суди обґрунтовано вважали, що оскільки з числа комірників виробничого цеху № 2 вибули ОСОБА_5 і ОСОБА_8, які разом з ОСОБА_3 01 липня 2015 року підписували договір про колективну матеріальну відповідальність, то вказаний договір відповідно до пункту 1.5 Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, підписаного сторонами, повинен був бути переукладеним з новими працівниками. Однак, ОСОБА_7 договір про колективну матеріальну відповідальність був підписаний 18 квітня 2015 року - тобто, до часу укладення договору (01 липня 2015 року) і прийняття на роботу на посаду стропальника (наказ від 01 квітня 2016 року № 271-к) з якої його переведено на посаду комірника (наказ від 18 квітня 2016 року № 332/1-к), а ОСОБА_2 - 01 липня 2015 року, тобто до переведення на посаду комірника з 10 листопада 2016 року (наказ від 09 листопада 2016 року № 1042/1-к).
Крім цього, суди обґрунтовано вказали, що зміна складу колективу та підписання договору про колективну відповідальність новими членами колективу, повинна була стати підставою для проведення інвентаризації та складання актів приймання-передачі матеріальних цінностей вказаними працівниками, чого власником дотримано не було. Наведене обумовлено тим, що хоча працівники і несуть колективну відповідальність, але лише за матеріальну шкоду, заподіяну розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей через недбалість під час неналежного виконання ними своїх обов`язків, тобто за загальним правилом вони не можуть бути відповідальними за матеріальну шкоду, яка виникла тоді, коли вони не були стороною договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, тобто не відповідали за збереження матеріальних цінностей.
На підставі вказаного колегія судді погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що під час встановлення колективної матеріальної відповідальності, позивачем не було дотримано порядку встановлення колективної матеріальної відповідальності, як наслідок, договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 01 липня 2015 року укладений з порушенням вимог частини другої статті 135-2 КЗпП України, у зв`язку з чим підстав для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів немає.
Посилання заявника на те, що суди не дослідив усі зібрані у справі докази і не дали їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду