ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/2761/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
на ухвалу Господарського суду Одеської області
у складі судді Літвінова С. В.
від 24.09.2020 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Діброва Г. А., Головей В. М., Разюк Г. П.
від 30.11.2020
у справі № 916/2761/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
про забезпечення позову
до особи, яка може отримати статус відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
за участю осіб, які можуть отримати статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби
про забезпечення позову (до подачі позовної заяви),
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.05.2021 № 29.3-02/1202 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/2761/20 у зв`язку із відпусткою судді Кролевець О. А.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.05.2021 для розгляду справи № 916/2761/20 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі до подання позовної заяви, в якій просило суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем 09.11.2017 та зареєстрованого в реєстрі за №2727.
Зазначена заява про забезпечення позову мотивована тим, що:
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" буде звертатися з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київською міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, вчиненого 09.11.2017 та зареєстрованого в реєстрі за № 2727 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк";
- згідно із виконавчим написом, вчиненим 09.11.2017, зареєстрованим в реєстрі за №2727, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович з метою погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління AT "Ощадбанк" - "Стягувач" за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 у розмірі 2 999 385,40 доларів США та 39 965 000,00 грн, звернув стягнення на майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркава" - "Боржник", та передане Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава" в іпотеку стягувачу за іпотечним договором, посвідченим 28.12.2011 приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. та зареєстрованим в реєстрі за №7545, зі змінами та доповненнями внесеними договором про внесення змін №1 від 10.12.2012, зареєстрованим за №5513, договором про внесення змін №2 від 04.03.2014, зареєстрованим за №694, договором про внесення змін №3 від 28.08.2014, зареєстрованим за №2895. З метою відшкодування стягувачу внесеної за вчинення виконавчого напису плати запропоновано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень;
- 04.09.2019 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитром Євгеновичем відкрито виконавче провадження №59951815 з примусового виконання виконавчого напису №2727, вчиненого 09.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";
- постановою від 10.10.2019 у виконавчому провадженні №59951815 описано та накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава": будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, що знаходиться за адресою: Одеська область, місто Чорноморськ (Іллічівськ), вулиця Промислова, 14А;
- постановою від 04.12.2019 у виконавчому провадженні №59951815 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" в особі директора Антонова Володимира Олександровича, який має сертифікат, виданий 14.09.2018 за № 724/18, виданий Фондом державного майна України, для надання звіту з питань визначення вартості майна боржника, що описано та арештовано постановою від 10.10.2019;
- 28.08.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава" отримано повідомлення про оцінку арештованого майна від 20.08.2020 №59951815/20.1/4 у виконавчому провадженні №59951815, в якому зазначено, що відповідно до звіту про оцінку майна від 07.05.2020, загальна ринкова вартість майна боржника, на яке було накладено арешт, станом на 07.05.2020 складає 41 951 755.00 грн без врахування ПДВ;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Укркава" стало відомо, що 26.08.2020 на офіційному сайті системи електронних торгів арештованого майна OpenMarket ДП "СЕТАМ" оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів арештованим у виконавчому провадженні №59951815 майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", що є предметом іпотеки: будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, розташованого за адресою: вулиця Промислова, 14А, місто Чорноморськ, Одеська область, - номер лоту 440289. Дата проведення аукціону - 25.09.2020 з 09:00 до 18:00;
- зазначене свідчить, що процедура примусового виконання виконавчого напису №2727 від 09.11.2017, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, вже розпочата, на 25.09.2020 призначено проведення торгів з примусової реалізації майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава", а отже, до моменту розгляду справи про визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та прийняття рішення по суті, майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" може бути реалізовано різним суб`єктам.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2020 у справі № 916/2761/20 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.09.2020) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про забезпечення позову (до подачі позовної заяви); зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем 09.11.2017 та зареєстрованого в реєстрі за № 2727.
Постановою від 30.11.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2020 у справі № 916/2761/20.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- оскільки процедуру примусового виконання спірного виконавчого напису, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, вже розпочато, а заявник має намір оскаржити такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він мав намір звернутися до суду;
- у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника;
- в даному випадку застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем 09.11.2011 року та зареєстрованого в реєстрі за №2727, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про забезпечення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- на даний час є рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили за тими самими вимогами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі;
- враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, суди попередніх інстанцій не могли застосовувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- суд першої інстанції залишив поза увагою інтереси Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", та не вирішив питання щодо зустрічного забезпечення.
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Учасники даної справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Позивач просив на підставі пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Оскільки у цьому випадку заява про забезпечення позову подана до звернення до суду із позовною заявою, проте заявник заявляв про намір подати позов про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, тобто майбутня позовна заява міститиме немайнову вимогу, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та цілком правомірно враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому заявник звернувся до суду із позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, та за його позовною заявою відкрито провадження у справі.
Задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову, а саме з огляду на достеменно встановлені судами попередніх інстанцій факти як пред`явлення виконавчого напису до виконання так і вчинення виконавчих дій з його виконання. Відтак, подальші дії з примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, у випадку невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову та/або скасування оскаржуваної ухвали, можуть утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження прав позивача, який буде вимушений ініціювати нові судові процеси для відновлення своїх прав.
За таких обставин колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи державним виконавцем буде примусово звернено стягнення на майно позивача у безспірному порядку, то він не зможе захистити або поновити свої права у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При цьому, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову (постанови від 25.02.2019 у справах № 924/789/18 і № 924/790/18, від 11.10.2019 у справах № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/29, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20).
Окрім того, запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише відстрочить на період розгляду судової справи проведення виконавчих дій. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19.
Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій, та не довів неправильного застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що на даний час є рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17) між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили за тими самими вимогами, а тому взагалі наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, в той час як у даному випадку судом розглядалась заява про вжиття заходів забезпечення позову, подана до пред`явлення позову та відповідно до відкриття провадження у справі. До того ж, під час вирішення питання щодо забезпечення позову суд позбавлений можливості взагалі досліджувати обставини правомірності звернення/майбутнього звернення позивача із позовом до суду.
Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норми статті 141 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ним не було вирішено питання зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 згаданої статті суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Отже, Законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, від 20.01.2020 у справі № 908/1686/19).
Посилання скаржника у касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, відхиляються колегією суддів, оскільки: - у справі № 524/188/18 Верховний Суд не робив висновки щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, керуючись яким, суди у даній справі забезпечили позов; - у справі № 524/188/18 позивач після звернення із заявою про забезпечення позову мав намір звернутися із позовом про звільнення від арешту належного йому на праві власності транспортного засобу, в той час як у даній справі позивач мав намір звернутися із позовом визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса; - у справі № 524/188/18 суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечив позов шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а у даній справі суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України, забезпечив позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису. Отже, правовідносини у справі № 524/188/18 та у справі, що переглядається не є подібними. До того ж, як вже було зазначено вище у даній постанові, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Суд зазначає, що оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.