ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 813/6107/15
адміністративне провадження № К/9901/35209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС України про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Мартинюка В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.),
У С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209090403/2015/01234 від 30.08.2015 року.
2. Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 указував, що за кермом автомобіля FIAT Ducato, р.н. НОМЕР_1 на час перетину державного кордону та митного посту перебував громадянин ОСОБА_2, з яким ОСОБА_1 попередньо домовився щодо повернення на його транспортному засобі на територію України. ОСОБА_2 є законним власником транспортного засобу FIAT Ducato, р.н. НОМЕР_1, він керував цим автомобілем на час перетину кордону з України у пункті пропуску "Шегині" митного пропуску "Мостиська". ОСОБА_1 жодного відношення до цього автомобіля не має, ні як власник, ні як співвласник, що зокрема підтверджуються копією технічного паспорта на вказаний автомобіль. Також, продовжує позивач, висновок працівників митниці про те, що транспортний засіб однієї товарної позиції, який ввозиться відповідним громадянином понад одну одиницю, за умови не вивезення попередньо ввезеного транспортного засобу, не відноситься до транспортного засобу особистого користування та не може бути пропущений на митну територію України на умовах, передбачених Митним кодексом України, по відношенню до дій ОСОБА_1 є безпідставним та неаргументованим. Так, працівниками митниці помилково зроблено висновок про те, що в нього наявні транспортні засоби з іноземною реєстрацією, нібито раніше ввезені на митну територію України та не вивезені станом на момент митного оформлення.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
3.1. Визнано протиправною та скасовано, прийняту Львівською митницею ДФС України, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209090403/2015/01234 від 30.08.2015 року.
4. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи наявна постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 року у справі №876/1819/16, якою скасовано постанову Львівської митниці у справі про порушення митних правил за №1931/20909/15 від 11.09.2015 року. Так, судом установлено, що будь-які документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 на переміщення транспортного засобу через кордон України, зокрема договору або належного оформленого доручення, відсутні. Отже позивач не міг перетнути кордон України рухаючись з Республіки Польща автомобілем марки "FIAT Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки не є ні його власником, ні уповноваженою особою.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи, що оскаржувані постанова була ним прийнята у відповідності до статті 19 Конституції України, адже транспортний засіб у режимі транзиту на митну територію України завозився саме позивачем, оскільки про нього внесено відповідну інформацію до електронної бази даних Митниці (інформація про пасажирів автомобілів до цієї бази не вноситься); до того ж і належний при в`їзді в Україну єдиний збір сплачувався ОСОБА_1 .
6. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
7. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Так, судами встановлено, що 30 серпня 2015 року приблизно о 06 год. 36 хв. позивач повертався з приватної поїздки з Республіки Польща в Україну через п/п "Шегині" м/п "Мостиська" Митниці смугою руху митного контролю "червоний коридор", керуючи вантажним автомобілем марки "Fiat Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом.
9. Під час проведення митних формальностей зафіксовано спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Держмитслужби України про те, що громадянин України ОСОБА_1 04 липня 2015 року ввіз на територію України в митному режимі "транзит" через п/п "Шегині" митного поста "Мостиська" Митниці транспортний засіб марки "Fiat Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_3, який станом на 30 серпня 2015 року з митної території позивачем не вивезено та у інший митний режим згідно законодавства не поміщено.
10. Згідно з наявним у матеріалах справи витягу з ПІК "Інспектор-2006" транспортний засіб "Fiat Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_1 ввезений на територію України ОСОБА_1, яким також сплачено єдиний збір, що підтверджується уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії 20909И №0407894 від 04 липня 2015 року.
11. Львівською митницею ДФС 30.08.2015 року винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209090403/2015/01234, якою відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортного засобу марки "FIAT Ducato", р.н. НОМЕР_2, причіп НОМЕР_4, який ввозяться громадянином України ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_5, з метою транзиту, у зв`язку з тим, що такі не підлягають пропуску, оскільки згідно інформацією, наявною ЄАІС ДМСУ, даним громадянином не вивезено за межі митної території України транспортний засіб марки "FIAT", р/н НОМЕР_1, ввезений ним 04.07.2015 року, тобто ввезення цим громадянином транспортних засобів здійснюється у кількості більше однієї одиниці, що не відповідає п.6 статті 4 МК України, та громадянин відмовляється задекларувати транспортний засіб марки "FIAT Ducato", р.н. НОМЕР_2, як товар в порядку, передбаченому для підприємств, у відповідності до частини другої статті 379 МК України.
12. Не погодившись із прийнятою Митницею рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").
14. У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
16. За змістом частин 1, 4 та 8 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
17. У пункті 57 частини 1 статті 4 МК України закріплено визначення поняття "товари", якими є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
18. Відповідно до статті 380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
19. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.
20. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
21. Згідно з визначенням пункту 60 статті 4 МК України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
22. Згідно з УКТЗЕД, товарна позиція 8703 включає автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі.
23. Отже, як випливає з наведеної норми, громадяни нерезиденти можуть тимчасово ввозити на митну територію України транспортні засоби особистого користування у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію.
24. Як передбачено частиною другою статті 379 МК України, пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення (транзит).
25. З огляду на наведені норми законодавства та враховуючи положення пункту 60 статті 4 МК України, суд уважає, що позивач, як громадянин-нерезидент, може ввести на територію України в режимі "тимчасове ввезення" в порядку передбаченому статтею 380 МК України транспортні засоби у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію. При цьому, таке ввезення транспортного засобу не залежить від кількості одночасного ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України в режимі "тимчасове ввезення" транспортних засобів, а визначається як кількість транспортних засобів, що ввезено або ввозиться ними на митну територію України в режимі "тимчасове ввезення" в порядку передбаченому статтею 380 МК України.
26. Тобто, в порядку передбаченому статтею 380 МК України громадянами-нерезидентами на митну територію України може бути ввезено в режимі "тимчасове ввезення" один транспортний засіб особистого користування в розумінні пункту 60 статті 4 МК України.
27. Колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що в матеріалах справи наявна постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 року у справі №461/10094/15-а (876/1819/16), якою скасовано постанову Львівської митниці у справі про порушення митних правил за №1931/20909/15 від 11.09.2015 року. Так, суд у справі №461/10094/15-а (876/1819/16) дійшов до висновку про те, що позивач не міг перетнути кордон України рухаючись з Республіки Польща автомобілем марки "FIAT Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки не є ні його власником, ні уповноваженою особою.
28. З огляду на викладене, суди у справі №813/6107/15 дійшли до висновку, що вищенаведені обставини спростовують факт порушення позивачем митного законодавства при ввезенні транспортного засобу марки "FIAT Ducato", р.н. НОМЕР_2 на територію України, а тому відповідачем протиправно відмовлено останньому у пропуску через митний кордон України.
29. Суд, звертає увагу на те, що за положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
30. На час розгляду справи судом першої інстанції подібна норма була закріплена частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
31. Суд уважає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи правильно застосовані норми матеріального права із дотриманням норм процесуального права, правильно застосовано принцип преюдиції судового рішення.
32. Так, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
33. За таких обставин при прийнятті рішення суд апеляційної дотримався норм матеріального та процесуального права а тому підстави для його скасування його рішення відсутні.
34. При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідачем оскаржено постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі №461/10094/15-а (876//1819/16) в касаційному порядку.
35. У подальшому постановою Верховного Суду 03 грудня 2020 року касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі №461/10094/15-а (876//1819/16) скасовано, а постанову Галицького районного суду міста Львова від 29 лютого 2016 року, якою відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, залишено в силі.
36. У цьому випадку Суд зазначає, що скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. (пункт 3 частини другої статті 341 КАС України)
37. Тобто, залишення в силі Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року за наявності факту скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року не позбавляє відповідача можливості перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
38. Ураховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, оскільки на час розгляду справи апеляційним судом існувало рішення суду (яке набрало законної сили) по справі №461/10094/15-а (876//1819/16), яким установлено, що позивач не міг перетнути кордон України рухаючись з Республіки Польща автомобілем марки "FIAT Ducato", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
39. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи.
40. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,