У Х В А Л А
11 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/82/21
Провадження № 11-143заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
розглянула заяву ОСОБА_1 про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування рішення від 10 лютого 2021 року № 721/0/18-21,
УСТАНОВИЛА:
18 березня 2021 року на електронну пошту Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП від 10 лютого 2021 року № 721/0/18-21.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судуухвалою від 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) з огляду на її непідписання.
8 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2021 року.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 13 квітня 2021 року залишив апеляційну скаргу без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків скарги, а саме, необхідно подати доповнення до апеляційної скарги, де навести обґрунтування викладених у ній вимог, як того вимагає пункт 6 частини другої статті 296 КАС та надати документ про сплату судового збору.
До Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Прокопенка О. Б. від участі у розгляді цієї справи, у якій він посилається на порушення положень Конституції України.
На обґрунтування заяви скаржник зазначає, що суддя Прокопенко О. Б. ухвалив протиправні судові рішення у справах № 817/350/16, 817/650/16, 817/215/16 та 761/24881/16-ц в частині сплати/звільнення від сплати судового збору, а також висновки у цих справах є протилежними ніж у справі № 817/649/16.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід доводи, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
Стаття 36 КАС визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Частиною третьою статті 39 КАС передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставами для відводу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. ЄСПЛ зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність.
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими" (рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Одночасно висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.
Отже, зміст поданої заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б. фактично зводиться до незгоди ОСОБА_1 з прийнятими судовим рішенням в інших справах.
Таким чином, оскільки обставини, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., не знайшли свого підтвердження, підстав для висновку про наявність передумов для відводу визначених статтею 36 КАС, немає.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду