Постанова
Іменем України
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 273/1564/16-к
провадження № 51-6793км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі
відеоконференції),
захисника Вернера М.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
захисника Логінова Р.М. на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 18 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12016060000000130, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121,
п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баранівського районного суду Житомирської області від
08 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 1 ст. 121 КК - на строк 6 років; п. 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 13 років із конфіскацією всього належного майна; ч. 3 ст. 187 КК -
на строк 8 років із конфіскацією всього належного майна; ч. 4
ст. 187 КК - на строк 9 років із конфіскацією всього належного майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років
із конфіскацією всього належного майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 6 місяців.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Баранівської комунальної центральної районної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 у сумі 967,85 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08 вересня 2016 року до 20 червня
2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 07 вересня 2016 року близько 16:00 за продуктовим магазином, що на АДРЕСА_1, під час спільного розпиття спиртних напоїв на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, заподіяв ОСОБА_3 умисні тяжкі тілесні ушкодження.
07 вересня 2016 року близько 23:30 у ОСОБА_1, який перебував
у стані алкогольного сп`яніння, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу з метою заволодіння майном, яке належить
ОСОБА_3, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, та умисного вбивства ОСОБА_3 з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, цього ж дня у вказаний час ОСОБА_1 під надуманим приводом вирішення майнового конфлікту прийшов до домоволодіння ОСОБА_3, який проживав разом з матір`ю ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, де з метою незаконного проникнення до житла, а саме до будинку та літньої кухні, шляхом обману, під надуманим приводом, постукавши у вхідні двері житлового будинку та представившись чужим ім`ям, змусив ОСОБА_2 відчинити двері будинку.
Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, всупереч волі силоміць потягнув ОСОБА_2 в приміщення літньої кухні даного домоволодіння, в якому проживав і на той час знаходився ОСОБА_3 .
ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні літньої кухні, почав вимагати в ОСОБА_3 повернути борг в сумі 40 грн. Почувши від останнього про відсутність грошових коштів та неможливість їх повернути, взяв зі столу кухонний ніж та в присутності ОСОБА_2 умисно завдав один удар ножем ОСОБА_3 в ділянку розташування життєво важливого органу шиї зліва, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, і таким чином вбив останнього.
Крім того, після вчинення вищевказаних злочинних дій у
ОСОБА_1, який не отримав від потерпілого ОСОБА_3 очікувані грошові кошти та продовжував утримувати ОСОБА_2, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення стосовно останньої нападу
з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбійний напад, у цей же час перебуваючи в тому
ж приміщенні літньої кухні, умисно завдав вищевказаним ножем один удар у ділянку шиї ОСОБА_2, після чого всупереч її волі потягнув до приміщення житлового будинку.
У приміщенні житлового будинку вказаного домоволодіння,
ОСОБА_1 продовжив застосовувати щодо ОСОБА_2 фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, завдав вищевказаним ножем два удари в ділянку шиї, один удар в обличчя, три удари в поперекову ділянку та три удари в ліву кисть, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткотривалий розлад здоров`я.
Після цього ОСОБА_1 незаконно заволодів чужим майном, яке належить ОСОБА_2, а саме мобільним телефоном марки "Sony Ericsson" моделі J230 із зарядним пристроєм вартістю 180 грн., із сім-карткою оператора мобільного зв`язку "Київстар", яка матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_2 не має, та грошовими коштами в сумі
1200 грн, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 1380 грн.
Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 18 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Логінов Р.М. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що зібраними у кримінальному провадженні доказами не доведено винуватості ОСОБА_1 . Вказує на те, що
ОСОБА_1 захищався від протиправних дій ОСОБА_3 . Зазначає, що в мотивувальній частині вироку суд послався як на докази на відомості, що містяться в документах, які не є матеріалами кримінального провадження, оскільки на порушення вимог статей 317, 358, 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не були долучені до обвинувального акта та безпосередньо не досліджувалися судом. Стверджує, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про повторне дослідження висновку судово-медичної експертизи трупа від 08 листопада 2016 року та протоколів проведення слідчого експерименту за участю
ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 . Зазначає, що суди неправильно зарахували ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Вернер М.А. підтримали касаційну скаргу захисника Логінова Р.М.
Прокурор Єременко М.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника Логінова Р.М.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
показаннями ОСОБА_1, який не заперечував, що 7 вересня
2016 року близько 23:30 він перебував у помешканні ОСОБА_5 та під час сварки з ОСОБА_3, обороняючись від його протиправних дій, завдав йому ножем удару в область шиї;
показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що 7 вересня 2016 року близько 24:00 до її будинку прийшов незнайомий чоловік, яким виявився ОСОБА_1 . Він наказав викликати сина -
ОСОБА_3, який перебував у літній кухні. Коли ОСОБА_3 відкрив двері, вона побачила, що він був дуже побитий. У цей час засуджений взяв з хлібниці ножа та завдав ним удару в ділянку шиї потерпілого, від якого той впав. А потім різнув ножем по її шиї та потягнув її до будинку, де приставив ніж до горла та вимагав гроші. Завдавав їй ножем удари по тілу, куди саме не пам`ятає. Вона показала, де лежать її гроші - пенсія в розмірі 1200 грн, яку він забрав та пішов;
показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка суду показала, що 08 вересня
2016 року близько 15:30 у помешканні своєї матері вона виявила безлад та мертвого брата. Зі слів матері їй відомо, що невідомий чоловік у її присутності убив брата - ОСОБА_3 . Потім знущався над нею, погрожував виколоти очі консервною відкривачкою. Мати показала, де лежать гроші. Після цього грабіжник забрав гроші та телефон і втік;
показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що 07 вересня
2016 року близько 19:00 ОСОБА_3 йому повідомив, що його побив ОСОБА_1 . Щока в потерпілого була синя, а ніс перебитий. Цього ж дня близько 22:00 він знову бачив ОСОБА_3 вдома в останнього, який нічого розповідати не хотів;
показаннями свідка ОСОБА_4 про те, що 07 вересня
2016 року під час розпиття спиртних напоїв поблизу продуктового магазину
з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 між останніми виник словесний конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_1 завдав три удари кулаками обох рук в обличчя ОСОБА_3, від яких останній впав на землю.
Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколів огляду місця події від 08 вересня 2016 року з фототаблицями до нього; протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року; протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 21 вересня 2016 року та додатками до нього; протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілої ОСОБА_2 ; висновком судово-медичної експертизи трупа від 08 листопада 2016 року № 91; висновком додаткової судово-медичної експертизи від 23 листопада
2016 року № 656; висновком судово-медичної експертизи від 10 жовтня
2016 року № 3320 щодо ОСОБА_2 ; висновком додаткової судово-медичної експертизи від 14 листопада 2016 року № 3624; іншими доказами.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1ст. 121, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3
ст. 187 КК кваліфіковано правильно, з чим погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника про те, що вбивство ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 вчинив, перебуваючи в стані необхідної оборони, перевірялися судами попередніх інстанцій та правильно визнані безпідставними.
Обґрунтовуючи висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 стану необхідної оборони, місцевий суд, зокрема, послався на показання потерпілої ОСОБА_2, яка була безпосереднім свідком злочину і пояснила, що коли її син - ОСОБА_3 відчинив двері літньої кухні,
ОСОБА_1 взяв із хлібниці ножа та завдав ним удару в ділянку шиї потерпілого, від якого той впав. Крім того, суд надав правильну оцінку діям засудженого після вчиненого, який замість виклику швидкої допомоги для ОСОБА_3 став знищувати сліди злочину, що також спростовує його доводи про заподіяння ним смерті ОСОБА_3 у результаті необхідної оборони.
Слід зазначити, що стороною захисту не було надано будь-яких доказів на підтвердження доводу про застосування потерпілим ОСОБА_3 сокири для нападу на ОСОБА_1 .
Доводи захисника про непричетність ОСОБА_1 до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що під час словесного конфлікту ОСОБА_1 завдав три удари кулаками обох рук в обличчя ОСОБА_3 ; даними, які містяться у протоколі слідчого експерименту за його участю від 26 грудня 2016 року; показаннями свідка ОСОБА_7, із яких убачається, що ОСОБА_3 повідомив про побиття його ОСОБА_1, а також він бачив тілесні ушкодження на обличчі
в потерпілого; даними висновку судово-медичної експертизи трупа від
08 листопада 2016 року № 91 про наявність у ОСОБА_3 закритої черепно-мозкової травми, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень при житті, утворилася близько 3-6 годин до моменту смерті потерпілого, причинного зв`язку з настанням смерті не має (т. 2, а.с. 120-124).
Суд дав належну оцінку цим доказам, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд послався як на докази на відомості, що містяться у документах, які безпосередньо не досліджувалися судом, є неспроможними та спростовуються матеріалами кримінального провадження. Як убачається із звукозапису та журналу судового засідання від 21 квітня 2017 року, суд першої інстанції безпосередньо дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, та ухвалив долучити їх до матеріалів кримінального провадження.
Також не є слушними доводи захисника про те, що суд апеляційної інстанції
на порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про повторне дослідження висновку судово-медичної експертизи трупа від 08 листопада 2016 року та протоколів проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 .
Із звукозапису судового засідання апеляційного суду від 02 квітня 2018 року колегія суддів убачає, що суд відмовив у задоволенні заявлених клопотань про повторне дослідження цих доказів, оскільки докази безпосередньо досліджувалися в суді першої інстанції, а підстав, передбачених ч. 3
ст. 404 КПК, захисник не зазначив (т. 3, а.с. 164-167).
Оскільки під час судового розгляду засуджений ОСОБА_1 пояснив, що питання щодо зарахування йому строку попереднього ув`язнення у строк покарання вже вирішено в порядку виконання вироку, що відповідає вимогам
ст. 539 КПК, касаційна скарга в цій частині також не підлягає задоволенню.
При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційних скаргах захисника Логінова Р.М. та прокурора, дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах їхні апеляційні скарги залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника Логінова Р.М. немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд