ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 480/5/17
провадження № 51-2437км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Кузнецова С. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у кримінальному провадженні № 12016150260001043 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Угольні Коні Анадирського району Магаданської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 і ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31 липня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що під час проведення обшуку в його домоволодінні 12 грудня 2016 року у с. Весняне Миколаївського району Миколаївської області працівниками поліції у будинку було виявлено та вилучено пачку цигарок "Прима Люкс" з паперовим згортком з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 1,713 г, скляну банку з поліетиленовим пакетом у якому знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 18,694 г та полімерну банку рожевого кольору з рослинною речовиною сіро - зеленого кольору масою 7,119 г, а усього у перерахунку на висушену речовину 27,526 г.
Згідно з висновками експерта вказана речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом.
Також, під час проведення обшуку в будинку на кухні у шафі було знайдено та вилучено чорний металевий предмет схожий на пістолет та 8 патронів, а в коморі знайдено дві металеві банки із сипучою речовиною схожою на порох, які ОСОБА_1 зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.
Згідно з висновками експерта наданий на експертизу чорний металевий предмет є пістолетом і відноситься до вогнепальної зброї, патрони у кількості 8 штук є придатними для стрільби боєприпасами калібру 5,6 мм. - спортивно-мисливськими гвинтівковими патронами кільцевого запалення, а вилучена сипуча речовина - вибуховою речовиною метальної дії - одноосновним нітроцелюлозним (бездимним) порохом загальною масою 192 г, та димним порохом загальною масою 137 г.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Вільчак З. І., який брав участь у розгляді провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які потягнули неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і призначити новий розгляд у цьому суді.
Прокурор вважає, що зібрані під час досудового розслідування у кримінальному провадженні докази, які були надані ним суду, є допустимими й достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів. Однак, на його думку, суд першої інстанції дав цим доказам неправильну оцінку.
Стверджує, що при перевірці вироку за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні клопотання про повторне дослідження цих доказів, наведені ним в апеляційній скарзі доводи належним чином не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не надав та безпідставно залишив скаргу без задоволення. При цьому зауважує, що при ухваленні рішення апеляційний суд не взяв до уваги того, що під час судового розгляду ОСОБА_1 фактично визнав свою винуватість у незаконному зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.
Відтак, на переконання прокурора, ухвалене апеляційним судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу не підтримав і вважав, що вона до задоволення не підлягає.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного рішення на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, відповідність викладених у ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положення ч. 2 ст. 419 КПК визначають, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких цю скаргу визнано необґрунтованою.
У своїй апеляційній скарзі прокурор посилався на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та просив апеляційний суд його скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів.
Залишаючи вказану скаргу без задоволення апеляційний суд у своїй ухвалі вказав, що вирок місцевого суду є належним чином умотивованим та обґрунтованим, а скарга прокурора не містить жодного належного обґрунтування на спростування висновків суду щодо недопустимості, неналежності та достатності доказів у кримінальному провадженні у доведеність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.
Проте такий висновок апеляційного суду зроблений без належного урахування доказів наданих стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у випадку, коли вина обвинуваченої особи у вчиненні кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає у сторонньої особи будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Висновок місцевого суду у вироку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК зроблений на підставі ретельного аналізу доказів досліджених у судовому засіданні і зі змісту доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі, підстав ставити під сумнів правильність цього висновку колегія суддів не вбачає.
У той же час, висновок місцевого суду у вказаному судовому рішенні про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК зроблений без належного аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні.
Так, відповідно до ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, протоколи слідчих дій, письмові документи, висновки експертів. Доказ отриманий з порушенням встановленого порядку є недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
У доведеність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, прокурором було надано суду ряд доказів, у тому числі і протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_1 від 12 грудня 2016 року, за результатами якого в будинку останнього, серед іншого, також було виявлено та вилучено пістолет, 8 патронів та банки з порохом.
Цей процесуальний документ був складений слідчим у відповідності до вимог ст. 104 КПК та містить у собі дані про порядок і процедуру його проведення, а також перелік виявлених та вилучених під час обшуку речей і предметів, які були упаковані в поліетиленові пакети, що були прошити, опечатані та підписані учасниками слідчої дії ( т. 1, а. к. п. 17-21).
У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що обшук у домоволодінні ОСОБА_1 був проведений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а наданий стороною обвинувачення протокол обшуку не у повній мірі відображає хід проведення цієї слідчої дії, а саме містить недостовірні відомості щодо місця вилучення вказаних речей і предметів та не містить відомостей, які б давали можливість їх ідентифікувати.
Однак із обґрунтованістю такого висновку погодитись не можна.
Так, місцевий суд виправдав ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, посилаючись на те, що це обвинувачення ґрунтувалося на результатах обшуку в його будинку 12 грудня 2016 року, протокол проведення якого був визнаний недопустимим доказом.
Як вже було зазначено вище, вказаний протокол обшуку був складений слідчим у відповідності до вимог ст. 104 КПК, тому висновок судів про наявність підстав для визнання даних отриманих за результатами цієї слідчої дії недопустимими доказами не можна визнати обґрунтованим.
Крім того, як убачається з вироку, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у нього вдома на кухні у шафі зберігався пістолет для самозахисту та порох і патрони, які колись давно принесла йому мати для того, щоб його батько та брат нічого не зробили, оскільки брат вживав наркотичні засоби.
Отже, на доведення винуватості ОСОБА_1 у незаконному зберіганні зброї, бойових припасів та вибухових речовин стороною обвинувачення було надано суду і іншій доказ - показання ОСОБА_1 надані ним у суді, які є самостійним джерелом доказів, допустимість якого жодним чином не залежить від визнання недопустимим протоколу обшуку.
Ці показання мали бути оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі з точки зору того, чи є пістолет, порох та патрони, а також відповідні висновки експертів, надані суду стороною обвинувачення, належними доказами у значенні ст. 85 КПК, чого місцевий суд у порушення вимог ст. 94 КПК не зробив.
При перевірці вироку за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та належної оцінки їм не дав, а отже ухвалене цим судом рішення не може вважатися таким, що постановлено з додержанням вимог статей 370 та 419 КПК.
Ці порушення є істотними, оскільки вони перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Зважаючи на викладене колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду - скасуванню в частині виправдання ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, з призначенням нового розгляду в цьому суді.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід узяти до уваги наведене, ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, та з використанням наданих процесуальних можливостей постановити у справі законне і обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд