Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 219/13009/17
провадження № 61-1303св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора сил антитерористичної операції в інтересах держави в особі: Адміністрації Державної прикордонної служби України, Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382),
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Страхове товариство "Домінанта",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Деменкова Євгенія Сергіївна, на постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року заступник військового прокурора сил антитерористичної операції звернувся до суду в інтересах держави в особі: Адміністрації Державної прикордонної служби України, Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) із позовом до ОСОБА_1, третя особа - страхове товариство "Домінанта", про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 23 лютого 2017 року у ході виконання службових завдань під час руху за маршрутом смт Майорськ - м. Бахмут близько 17 год. при в`їзді до м. Бахмут між автомобілем Ford Tranzit номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який забезпечував службову діяльність Краматорського прикордонного загону та автомобілем Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Ford Tranzit, номерний знак НОМЕР_1, чим спричинено шкоду державі.
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2017 року серії АП1 № 898849.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року у справі 219/1823/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.
07 вересня 2017 року прокурором направлено повідомлення на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України та Краматорського прикордонного загону про наявність підстав для захисту порушених інтересів держави та здійснення їх захисту у суді прокурором.
20 листопада 2017 року заступник військового прокурора сил антитерористичної операції звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Краматорського прикордонного загону про відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 222 137,08 грн та зазначив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави не вживала, з відповідним позовом до суду не звернулася, що є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
Ураховуючи викладене, заступник військового прокурора сил антитерористичної операції просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) на відшкодування майнової шкоди 222 137,08 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 28 вересня 2020 року позов залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час звернення в інтересах позивачів: Адміністрації Державної прикордонної служби України, Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, прокурором не було доведено факт неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави. Доказів необхідності звернення до суду з цим позовом саме прокуратурою остання не надала.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил задоволено.
Ухвалу Артемівського міськрайонного суду від 28 вересня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що керівник військової прокуратури звертаючись до суду з позовом з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Деменкова Є. С., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заступником військового прокурора сил антитерористичної операції не наведено обставин неналежного здійснення уповноваженими органами своїх повноважень.
Також заступником військового прокурора сил антитерористичної операції не зазначено причин неможливості Адміністрації Державної прикордонної служби України, Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382), які є юридичними особами самостійно здійснювати захист прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.
Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері обʼєднаних сил, у якому воно просило залишити оскаржувану постанову без змін, оскільки вона прийнята при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 лютого 2017 року у ході виконання службових завдань під час руху за маршрутом смт Майорськ - м. Бахмут близько 17 год. при в`їзді до м. Бахмут між автомобілем Ford Tranzit номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який забезпечував службову діяльність Краматорського прикордонного загону та автомобілем Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Ford Tranzit, номерний знак НОМЕР_1 .
Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2017 року серії АП1 № 898849.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2017 року у справі 219/1823/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн.
07 вересня 2017 року прокурором направлено повідомлення на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби України та Краматорського прикордонного загону про наявність підстав для захисту порушених інтересів держави та здійснення їх захисту у суді прокурором (а.с. 94, т.1).
15 серпня 2017 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника Краматорського прикордонного загону направив заяву військовому прокуророві з проханням представляти інтереси держави, в особі військової частини 2382 в суді при вирішенні питання щодо відшкодування нанесених державі збитків в результаті пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді (т. 1, а.с. 6, т. 2, а.с. 167).
20 листопада 2017 року заступник військового прокурора сил антитерористичної операції звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Краматорського прикордонного загону про відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 222 137,08 грн.
В обґрунтування позовних вимог та свого представництва інтересів держави, прокурор послався на те, що майно, закріплене за органами Державної прикордонної служби України, її установами та організаціями є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління. 23 лютого 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Ford Tranzit, номерний знак НОМЕР_1, який забезпечував службову діяльність Краматорського прикордонного загону, чим спричинено шкоду державі. Адміністрація Державної прикордонної служби України як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави не вживає, заходів щодо відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку не здійснює, з відповідним позовом до суду не зверталася, що є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до звернення 20 листопада 2017 року з позовною заявою до суду, листом від 07 вересня 2017 року прокурор звертався до Адміністрації Державної прикордонної служби України та Краматорського прикордонного загону про порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Таким чином, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надав йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Керівництво прикордонного загону 15 серпня 2017 року звернулося до прокуратури із заявою, в якій просило прокуратуру представляти інтереси держави в особі військової частини 2382 в суді при вирішенні питання щодо відшкодування нанесених державі збитків (т.1, а.с.6).
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що заступник військового прокурора сил антитерористичної операції звертаючись до суду з позовом дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 56 ЦПК України та обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Доводи касаційної скарги про те, що заступником військового прокурора сил антитерористичної операції не наведено обставин неналежного здійснення уповноваженими органами позивачів своїх повноважень є необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги про те, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді цивільного спору є безпідставними, оскільки в обґрунтування позовних вимог та свого представництва інтересів держави, прокурор послався на те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави не вживає, заходів щодо відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку не здійснює, з відповідним позовом до суду не зверталася, що є підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.