Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 357/13129/19
провадження № 61-14858св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Білоцерківська міська рада, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня
2020 року, ухвалене у складі судді Кошель Л. М., та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.
Позовна заява мотивована тим, що він, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є співвласниками домоволодіння по
АДРЕСА_1 . 25 червня
2003 року співвласники уклали договір конкретного користування жилим будинком, внаслідок чого будинок поділено на квартири із отриманням кожним співвласником окремої поштової адреси.
Вказував, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0140 га, у спільному користуванні власників квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_3,
АДРЕСА_7 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його перебуває земельна ділянка площею 0,0025 га, якою забезпечується проїзд до належної йому частини житлового будинку.
ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво/реконструкцію прибудови літ. "аЗ" до належної їй частини житлового будинку, збільшивши її розмір з 3,63 кв.м (2,67 х 1,36 м) до 8,06 кв.м (4,74 х 1,70 м.), чим порушила право позивача на безперешкодний проїзд автомобілем спільною земельною ділянкою до його квартири.
ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди
у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у спільному користуванні, шляхом знесення самочинно збудованої прибудови площею 8,06 м2 (4,74 м х 1,70 м) до квартири АДРЕСА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 15 червня 2020 року, яке постановою Київського апеляційного суду
від 15 вересня 2020 року залишено без змін, у задоволенні позову
ОСОБА_5 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії
ОСОБА_2 з укріплення стіни прибудови літ. "а3" цеглою не можна вважати реконструкцією чи самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України та розділу 3.4. Методичних рекомендацій № 146, пункту 3 Державних будівельних норм (далі - ДБН).
Пославшись на положення частини четвертої статті 82, суд вказав, що спірна земельна ділянка спільного користування передбачена саме для проходу власників кв. АДРЕСА_5, її використання для проїзду автомобілем не обумовлено, тому позивачем усупереч вимог частини першої статті 81 ЦПК України не доведено, що добудова літ "а3", що належить ОСОБА_2, порушує його право.
Крім того, земельна ділянка спільного користування проходить по стіні квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, тому її розмір і конфігурація не допускають її використання для проїзду автомобілем без порушення прав
ОСОБА_2 на безпечне навколишнє середовище.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 15 вересня 2020 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху.
30 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що проведена відповідачем реконструкція не є самочинним будівництвом.
Заявник стверджує, що зібраними доказами встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у спільному користуванні, зменшилась, і це заважає проїзду його автомобіля до квартири.
Заявник вказує, що суди ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування норм права у постановах: від 07 жовтня 2020 року у справі № 444/2335/17, від 30 вересня 2020 року
у справі № 404/7143/15-ц, від 09 вересня 2020 року у справі
№ 285/2751/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Власниками домоволодіння АДРЕСА_1 є:
ОСОБА_2 власник кв. АДРЕСА_2 (9/100 частини будинку, згідно
з договором дарування від 23 вересня 1994 року),
ОСОБА_3 власник кв. АДРЕСА_3 (8/100 частини будинку, згідно з договором купівлі-продажу від 19 січня 1987 року),
ОСОБА_4 власник кв. АДРЕСА_6 (56/100 частини будинку, згідно
з договором купівлі-продажу від 02 липня 2003 року),
ОСОБА_1 власник кв. АДРЕСА_7 (20/100 частини будинку, згідно з договором купівлі-продажу від 04 лютого 1976 року та 7/100 частини будинку, згідно з договором дарування від 07 липня 2003 року).
25 червня 2003 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір конкретного користування жилим будинком АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Білоцерківської державного нотаріальної контори Моцною Д. Г., зареєстрований у реєстрі за №1-2238.
У вказаному договорі не відображено відомості про земельну ділянку під домоволодінням.
У 2005 році ОСОБА_2 здійснила реконструкцію належної їй прибудови літ. "а3", що збільшило її площу з 3,63 кв. м (1,36 м х 2,67м) до 8,06 кв. м (4,74 м х 1,70 м). Прибудова збільшилася у площі вглиб земельної ділянки спільного користування на 36 см.
Згідно зі зведеним планом ділянок, розташованих по АДРЕСА_1, який виготовлено Київською регіональною філією Державного підприємства "Центр ДЗК" у 2008 році при підготовці технічної документації із землеустрою, передача у власність земельних ділянок співвласників будинку планувалася наступним чином:
ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_7) - 0,0140 га, ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_2 ) - 0,0043 га, ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_6) - 0,0404 га, землі спільного користування (кв. АДРЕСА_2) - 0,0025 га.
З вказаного зведеного плана земельних ділянок встановлено, що земля спільного користування у найширшому місці між точками 1 і 2 має довжину 3,65 м, у найвужчому - 1,72 м.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 отримали у власність земельні ділянки під своїми квартирами.
ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0140 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210300000:04:032:0099, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 364908, який видано 13 листопада 2009 року.
ОСОБА_8 органами місцевого самоврядування відмовлено у погодженні технічної документації та передачі у власність частини земельної ділянки для обслуговування будинку та прибудинкової території, оскільки інші співвласники будинку відмовляються погоджувати її межі.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 29 листопада 2019 року у справі № 357/5555/19 за позовом
ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжними землекористувачем, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову. Рішення набрало законної сили.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що задоволення позову призведе до зміни порядку користування земельною ділянкою спільного користування під спільний дворовий прохід і порушить права власників
кв. АДРЕСА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Вказаним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2019 року встановлено, що спірна земельна ділянка спільного користування передбачена саме для проходу власників кв. АДРЕСА_3 та кв. АДРЕСА_7, а її використання для проїзду автомобілями не обумовлено.
Посадовими особами Державного архітектурно-будівельного контролю припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2
не видавався.