Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 554/4712/15-ц
провадження № 61-17799св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гизила Дмитро Андрійович,
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "МТБ Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Пікуля В. П., Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В., від 29 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
Гизила Д. А. (далі - державний виконавець) звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Своє подання державний виконавець обґрунтував тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 56185729 з примусового виконання виконавчого листа № 554/4712/15-ц від 26 березня 2018 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Марфін Банк", яке в подальшому змінило своє найменування на ПАТ "МТБ Банк", заборгованості за кредитом у розмірі 29 077,13 доларів США, заборгованості за процентами в розмірі 2 911,04 доларів США, заборгованості за пенею в розмірі 67 073,60 грн та судового збору в сумі 1 827 грн.
ОСОБА_1 прийняв у спадщину квартиру
АДРЕСА_1, після свого батька
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину боржник не звертається, в установленому законом порядку право власності на вказане майно не реєструє.
За таких обставин державний виконавець просив суд вирішити питання про звернення стягнення на вказану квартиру, право власності боржника на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2020 року у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності державним виконавцем дотримання черговості звернення стягнення на майно боржника, оскільки ним не встановлено відсутності грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.
Судом також враховано, що державним виконавцем не доведено фактичного володіння боржником спірним майном, а із наданих матеріалів не вбачається, що ОСОБА_1 отримував свідоцтво про право на спадщину та ухиляється від виконання судового рішення.
Крім того, суд звернув увагу на те, що з матеріалів справи неможливо встановити дату прийняття спадщини після померлого у 2013 році
ОСОБА_3, відсутні відомості про вступ боржника в управління спадковим майном.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" задоволено, ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2020 року скасовано.
Подання державного виконавця задоволено, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Приймаючи постанову від 29 жовтня 2020 року, колегія суддів виходила з того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 та у встановленому законом порядку подав заяву про прийняття спадщини, тому незалежно від часу прийняття спадщини спадкова квартира належить йому з часу відкриття спадщини.
При цьому, ОСОБА_1 в установленому законом порядку не реєструє своє право власності на спірне майно, що перешкоджає виконанню судового рішення та свідчить про обґрунтованість подання державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року скасувати, залишивши в силі ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 554/4712/15-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Зупинене виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник вважає, що державним виконавцем не доведений факт недостатності у боржника грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, тому звернення стягнення на нерухоме майно є порушенням порядку черговості.
Стверджує, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права та, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив із припущень, а не встановлених фактів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року ПАТ "МТБ Банк" подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.
Вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги, оскільки державним виконавцем не було встановлено наявність у боржника грошових коштів, достатніх для виконання судового рішення, а зареєстрований за ОСОБА_1 транспортний засіб не розшукано.
Наголошує на тому, що починаючи із дня відкриття виконавчого провадження
(16 квітня 2018 року) боржник не пропонував державному виконавцю будь-яке майно чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Крім того, квартира, на яку звернуто стягнення апеляційним судом, була передана в іпотеку ПАТ "МТБ Банк" спадкодавцем, в рахунок забезпечення боргових зобов`язань ОСОБА_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавче провадження № 56185729 з примусового виконання виконавчого листа № 554/4712/15-ц від 26 березня 2018 року, виданого Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1, на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованості за кредитом у розмірі
29 077,13 доларів США, заборгованості за процентами в розмірі
2 911,04 доларів США, заборгованості за пенею в розмірі 67 073,60 грн та судового збору в сумі 1 827 грн.
Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів (протокол № 56
від 28 грудня 2017 року) назву ПАТ "Марфін Банк" змінено на ПАТ "МТБ Банк".
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 19 грудня 2019 року, право власності на квартиру
АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .
За повідомленнями Четвертої полтавської державної нотаріальної контори
14 листопада 2013 року заведено спадкову справу № 370/2013 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, який проживав за адресою:
АДРЕСА_1 . Заяву про прийняття спадщини від 14 листопада 2013 року подав син померлого - ОСОБА_1 . Інших заяв станом на 08 жовтня 2019 року про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових
осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно
(частина четверта статті 50 Закону України "Про виконавче провадження").
Питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця (частина десята статті 440 ЦПК України).
Згідно частин першої, третьої статті 1268, частини першої статті 1269,
частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к (провадження
№ 61-12242св18), від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц (провадження № 61-10561св19), від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11 (провадження № 61-36697св18).
Встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько боржника - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира
АДРЕСА_1, а
ОСОБА_1 у встановлений законом строк подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак не звертається за оформленням свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, як і про належне виконання боржником рішення суду відсутні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця.
Посилання заявника про те, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що державним виконавцем при зверненні до суду із розглядуваним поданням порушено порядок черговості звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною п`ятої зазначеної статті передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вказуючи на недоведеність державним виконавцем факту відсутності іншого майна для виконання судового рішення та порушення черговості звернення стягнення, ОСОБА_1 не зазначає, на яке саме його майно мав звернути стягнення державний виконавець та яке майно чи предмети необхідно реалізувати в першу чергу.
Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений права в добровільному порядку виконати рішення суду, яке набрало законної сили та надати державному виконавцю докази такого виконання.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки встановивши обставини справи, які мають значення для її вирішення, апеляційний суд ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року необхідно поновити.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду