Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 459/3269/18
провадження № 61-18417св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальне підприємство "Червоноградський ринок",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області, у складі судді Жураковського А. І., від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., від 09 листопада 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до комунального підприємства (далі - КП) "Червоноградський ринок" про визнання недійсним одностороннього припинення (розірвання) договору та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 28 грудня 2017 року між нею та КП "Червоноградський ринок" було укладено договір № 7 про надання послуг бронювання та користування торговельного місця, за умовами якого відповідач зобов`язувався надати їй у користування торговельне місце на прилавку по АДРЕСА_1 для реалізації продовольчих товарів.
Відповідно до умов договору одностороннє розірвання договору є можливим лише за умови письмового попередження про це іншої сторони за 60 календарних днів до дати такого розірвання.
Відповідач надіслав їй лист № 01-7/161 від 12 липня 2018 року, в якому повідомив, що вказаний договір буде розірвано в односторонньому порядку з 13 вересня 2018 року. Зазначений лист було відправлено 21 липня
2018 року та отримано позивачем 24 липня 2018 року.
ОСОБА_1 вважала, що відповідач надіслав повідомлення про розірвання договору з порушенням строків, визначених умовами договору, а тому така одностороння відмова від договору є незаконною.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати недійсним одностороннє припинення (розірвання) договору № 7 про надання послуг бронювання та користування торговельного місця від 28 грудня 2017 року та зобов`язати відповідача поновити дію цього договору.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області
від 11 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірним одностороннє припинення (розірвання) договору № 7 про надання послуг бронювання та користування торговельного місця від 28 грудня 2017 року, укладеного між КП "Червоноградський ринок" та ОСОБА_1, згідно листа КП "Червоноградський ринок" № 01-7/161
від 12 липня 2018 року. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримані строки повідомлення про одностороннє розірвання договору,а тому таке припинення (розірвання) договору є неправомірним. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача поновити дію договору, то судом зазначено, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту, оскільки вказаний правочин мав визначений строк дії, який сплив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 08 грудня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 12 серпня 2020 року у справі № 313/466/17, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18,
від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вважає, що оскаржувані судові рішення недостатньо вмотивовані, а її порушене права не захищене. Звертає увагу, що вона звернулась до суду до закінчення строку дії договору та у разі поновлення його дії мала би переважне право на укладення нового договору перед іншими особами.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року не оскаржуються в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про визнання неправморіним одностороннього припинення (розірвання) договору, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2021 року адвокат Бердар С. В., як представник -
КП "Червоноградський ринок" подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня
2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
Звертає увагу, що після припинення дії договору і до розгляду справи апеляційним судом позивач не зверталась до відповідача з приводу надання їй в оренду чи користування іншого торгівельного місця на ринку. Торговельні місця, якими користувалась ОСОБА_1, надані іншій особі, однак відповідач під час апеляційного перегляду повідомляв, що готовий надати ОСОБА_1 інше торговельне місце на ринку, за наявності її відповідної заяви.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та КП "Червоноградський ринок" укладено договір № 7 про надання послуг бронювання та користування торговельного місця, який відповідно до пункту 5.1 набуває чинності
з 01 січня 2018 року і діє до 31 грудня 2018 року.
Пунктом 5.2 цього договору передбачено можливість його припинення за ініціативою однієї із сторін в односторонньому порядку за умови письмового попередження про це іншої сторони за 60 календарних днів до дати розірвання.
Листом № 01-7/161 від 12 липня 2018 року КП "Червоноградський ринок" повідомило ОСОБА_1 про розірвання з 13 вересня 2018 року договору № 7 від 28 грудня 2017 року.
ОСОБА_1 отримала зазначений лист 24 липня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).
Відповідно до частини першої-другої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства
За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем у розглядуваній справі заявлено вимоги про зобов`язання
КП "Червоноградський ринок" поновити дію договору № 7 від 28 грудня
2017 року.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що строк дії договору № 7 від 28 грудня 2017 року закінчився 31 грудня 2018 року, дійшли обґрунтованого висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого права в частині зобов`язання відповідача поновити дію договору є неефективним, оскільки на момент розгляду справи дія договору припинилась не у зв`язку з його одностороннім розірванням, яке визнано судами неправомірним, а в силу умов самого договору.
Відповідно до пункту 2 частини другої та частини третьої статті 49
ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
У розглядуваній справі підготовче засідання закінчено 22 квітня 2019 року, однак позивач, будучи обізнаним про те, що строк договору № 7
від 28 грудня 2017 року закінчився 31 грудня 2018 року, своїми правами, передбаченими пунктом 2 частини другої та частиною третьою статті 49 ЦПК України, не скористався.
Спір про укладення договору на новий строк судами у розглядуваній справі не вирішувався.
Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 313/466/17, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, на які посилається заявник в касаційній скарзі, не суперечать висновкам судів у розглядуваній справі, які зроблені з урахуванням встановлених обставин.
Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі
№ 910/11511/18, від 28 травня 2020 року у справі № 910/7164/19, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з тими, що склалися у розглядуваній справі ні за предметом, ні за підставами позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та місять обґрунтування зроблених судами висновків в частині, яка є предметом касаційного перегляду.
Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення районного суду та постанови апеляційного суду - без змін.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду