Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 607/12020/17
провадження № 61-2640 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство "Тернопільводоканал",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Тернопільська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Сливки Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2021 року
у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року комунальне підприємство "Тернопільводоканал"
(далі - КП "Тернопільводоканал") звернулося до суду зпозовом
до ОСОБА_1 про усунення порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 серпня 2014 року
при обстеженні каналізаційного колектора по АДРЕСА_3 виявлено над вказаними інженерними мережами розташування будівлі магазину з порушенням будівельних норм, що зафіксовано актом технічного обстеження водопровідних мереж.
Вказувало, що під час зведення споруди на фундаментній основі було проігноровано вимоги будівельних норм, зокрема, пункту 17.1.2 ДБН
В.2.5-75:2013, чим порушено права КП "Тернопільводоканал",
як підприємства трубопровідного транспорту, уповноваженого здійснювати контроль експлуатацією трубопроводів. Крім того, порушено правовий режим охоронної зони інженерних мереж. При цьому земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору (стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт").
Посилаючися на пункти 11, 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 16 листопада 2002 року № 1747, та відповідні акти обстеження технічного обстеження водопровідних мереж, вказувало, що не надавало згоди ОСОБА_1 на встановлення споруди на фундаментній основі (магазину) безпосередньо на каналізаційній мережі, тобто в межах охоронної зони. Зазначало, що недотримання нормативної відстані
до водопровідної мережі загрожуює нормальній безперебійній роботі системи централізованого водопостачання, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких конструкцій ускладнює доступ до мереж, створює додаткове навантаження на мережу та загрожує виникненню аварійних ситуацій. Зазначене може зумовити тривалий перебій у наданні послуг водопостачання, може призвести до екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи у місті та навколишніх селах.
З урахуванням наведеного, КП "Тернопільводоканал" просило суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05007:0040, шляхом демонтажу споруди, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 вересня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.
Протокольною ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року залучено до участі
у справі в якості третьої особи Тернопільську міську раду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 10 жовтня 2018 року клопотання КП "Тернопільводоканал"
про призначення у справі судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи задоволено. Призначено у справі судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 12 квітня 2019 року поновлено провадження у вказаній справі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 15 жовтня 2020 року позов КП "Тернопільводоканал" задоволено частково. Усунуто порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці, кадастровий номер 61101000000:05:007:0040, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 привести наявну тимчасову споруду торгового призначення по АДРЕСА_1 у відповідність до Паспорту прив`язки тимчасової споруди торгового призначення на АДРЕСА_1, виданого
02 вересня 2013 року за реєстраційним номером 337/13. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що захисна охоронна зона водоканалізаційних мереж встановлюється на певній відстані від фундаментів будинків, споруд чи огорож (пункт 8.1 Додатку до ДБН 360-92, пункт 17.1.2. ДБН В.2.5 -75:2013). Спірний паспорт прив`язки було видано суб`єктом владних повноважень на встановлення тимчасової споруди, тобто споруди, що виготовляється з полегшених конструкцій, без улаштування фундаменту, що виключає можливість застосування відповідних приписів ДБН до порядку розміщення тимчасових споруд. Спірна тимчасова споруда розміщена на земельній ділянці правомірно.
Суд першої інстанції врахував висновок експертів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
за результатами проведеної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2019 року № 62/63/19-22, а також висновок експерта з технічного обстеження будівель і споруд приватного підприємства "ВолКаС" (далі - ПП " ВолКаС") про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта
від 18 червня 2020 року.
Задовольняючи частково позов КП "Тернопільводоканал" міськрайонний суд виходив із того, що згідно з Паспорту прив`язки тимчасової споруди торгового призначення на АДРЕСА_1, виданого
02 вересня 2013 року за реєстраційним номером 337/13 (далі - Паспорт прив`язки) приміщення торгового павільйону мали бути розділені на два зблоковані приміщення з окремими входами. Разом із цим, на момент обстеження ці два приміщення не були розділені, однак мали два входи. Проте, відсутність вказаної перегородки у спірній тимчасовій споруді суперечить Паспорту прив`язки.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що демонтаж спірної споруди тимчасового призначення є непропорційним заходом, з урахуванням збитків, які відповідач зазнає у результаті усунення такого порушення.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2020 року, з урахуванням частини першої статті 133, частин першої та шостої статті 141 ЦПК України, вирішено питання щодо розподілу судових витрат і стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави
1 600,00 грн судового збору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу КП "Тернопільводоканал" залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 15 жовтня 2020 року залишено без змін. Судові витрати покладено
на сторони в межах ними понесених.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Апеляційний суд, з урахуванням висновку судової земельно-технічної
та будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2019 року № 62/63/19-22,
висновку експерта з технічного обстеження будівель і споруд ПП "ВолКаС" від 18 червня 2020 року, відхилив доводи апеляційної скарги про те,
що спірний об`єкт нерухомості збудований на фундаменті і не підлягає перенесенню.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вчинені порушення, які загрожують нормальній безперебійній роботі системи централізованого водопостачання, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких конструкцій ускладнює доступ до мереж, створює додаткове навантаження на мережу, загрожує виникненню аварійних ситуацій, що може зумовити тривалий перебій у наданні послуг водопостачання та призвести до екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи у місті Тернополі та навколишніх селах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,
КП "Тернопільводоканал", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП "Тернопільводоканал" задовольнити у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18. Крім того, вказує
на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах, а також зазначає, що судами встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 607/12020/17 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний об`єкт нерухомості
не відповідає ознакам тимчасової споруди, а порушення відповідачем охоронної зони інженерної мережі (каналізації) полягає у встановленні спірної будівлі (магазину) на плитному фундаменті безпосередньо
на каналізаційній мережі, що створює перешкоди у користуванні мережею та спричиняє навантаження, яке може призвести до нещасних випадків
та аварій. При цьому земельна ділянка, якою користується ОСОБА_1,
у силу вимог закону та умов договору оренди землі від 23 серпня 2013 року, укладеного між відповідачем і міською радою, повинна використовуватися з урахуванням охоронних зон інженерних мереж.
Вказує, що обраний судами спосіб усунення порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці, кадастровий номер 61101000000:05:007:0040, не відновлює його порушені права та інтереси. Посилається на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій експертних висновків, які знаходяться у матеріалах справи,
та неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду
у подібній справі.
Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга КП "Тернопільводоканал" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення
в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків
не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди,
а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон
не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Згідно зі статтею 112 ЗК України охоронні зони створюються: навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх
від несприятливих антропогенних впливів; уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження,
а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.
Пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747, закріплено, що на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється, у тому числі, споруджувати житлові, громадські та дачні будинки.
У пункті 12 цих Правил визначено види робіт, які проводяться на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю.
Відповідно до пункту 15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення
в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27 червня 2008 року № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 року за № 936/15627, не дозволяється, у тому числі, самовільне спорудження над водопровідними і каналізаційними мережами та пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 28 Закону України
"Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда,
що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди, що є необхідною умовою розміщення тимчасової споруди на місцевості, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244).
Згідно з пунктом 2.2. розділу ІІ цього Порядку для провадження підприємницької діяльності замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації
із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. Умови і порядок розміщення тимчасової споруди визначаються у паспорті прив`язки. Розміщення тимчасових споруд
на інженерних мережах не забороняється.
Пунктом 2.28 вказаного Порядку передбачено обов`язок власника інженерних мереж за власний рахунок перенести тимчасову споруду у разі проведення планових ремонтних або аварійних ремонтних робіт
на інженерних мережах.
Судами встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради
від 16 серпня 2013 року № 6/36/71 вирішено затвердити ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0300 га, для обслуговування незавершеного будівництва зупинки громадського транспорту
з вбудованими крамницями за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язано ОСОБА_1 у двомісячний термін здійснити державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства
(а. с. 31, т. 1).
23 серпня 2013 року між Тернопільською міською радою (орендодавцем)
та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі, за яким
в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 61101000000:05:007:0040, загальною площею 0,0300 га, у тому числі - землі, які використовуються в комерційних цілях, і на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна - незавершена будівництвом зупинка громадського транспорту з вбудованими крамницями. Інженерні мережі - газ, каналізація водопровід, зв`язок, електропостачання. Обов`язковими для діяльності орендаря є наступні обмеження: обмеження щодо "червоних ліній": ділянка площею 0,0300 га, знаходиться в межах "червоних ліній" АДРЕСА_2 ; обмеження щодо інженерних зон: ділянка повинна використовуватися
із врахуванням охоронних зон інженерних мереж (а. с. 26-29, т. 1).
Виконані роботи по встановленню в натурі зовнішніх меж земельної ділянки для обслуговування незавершеного будівництва зупинки громадського транспорту з вбудованими крамницями за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 35, 36, т. 1).
02 вересня 2013 року Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради виготовлено Паспорт прив`язки тимчасової споруди торгового призначення на АДРЕСА_2, реєстраційний номер 337/13, який продовжувався до 02 вересня 2018 року, до 02 вересня 2019 року, до 02 вересня 2020 року та продовжено ще на рік (а. с.175, т. 1).
Відповідно до актів технічного обстеження водоканалізаційних мереж
(від 26 серпня 2014 року, від 30 жовтня 2014, від 08 квітня 2016 року року), складених інспекторами КП "Тернопільводоканал", при обстеженні магазину "Продукти", що знаходиться на зупинці громадського транспорту по АДРЕСА_3, виявлено встановлення магазину та зазначено припис, згідно з яким зобов`язано забезпечити нормативну відстань до каналізаційної мережі (а. с. 3, 5, 6, т. 1).
КП "Тернопільводоканал" направляло ОСОБА_1 відповідні листи попередження, зокрема: від 25 липня 2014 року № 1739/14; від 03 вересня 2014 року № 2035а/14; від 15 квітня 2016 року № 1012/16 (а. с. 8, 9, 11, т. 1).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили
і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки доказів,
які знаходяться у матеріалах справи, зокрема, висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2019 року
№ 62/63/19-22, зробив обґрунтований висновок про те, що спірна будівля фактично є тимчасовою спорудою.
Відповідні доводи касаційної скарги, у тому числі, щодо недотримання ОСОБА_1 вимог відповідних ДБН, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. При цьому у силу вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не довів, що спірний об`єкт збудований на фундаменті і не підлягає перенесенню.
Крім того, Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги щодо неналежної оцінки судами попередніх інстанцій висновку експерта
з технічного обстеження будівель і споруд ПП " ВолКаС", оскільки вказаний висновок не суперечить висновку судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи, підтверджує його, а в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
і підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
і про те, що в матеріалах справи також відсутні докази щодо порушення
зі сторони відповідача вимог пункту 2.28 Порядку № 244, яким передбачено обов`язок власника інженерних мереж за власний рахунок перенести тимчасову споруду у разі проведення планових ремонтних або аварійних ремонтних робіт на інженерних мережах.
При цьому посилання КП "Тернопільводоканал" про неможливість доступу до мережі у разі виникнення аварії в майбутньому є припущеннями,
а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду