ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 2040/8270/18
адміністративне провадження № К/9901/19034/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О. А., суддів: Присяжнюк О. В., Любчич Л. В. від 31.05.2019
у справі №2040/8270/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також - відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області №01.01-07/1298 від 04.09.2018; визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Харківській області щодо призначення 05.09.2018 інспекційного відвідування/невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1 на підставі неналежним чином оформленого направлення №01.01-94/02/2384 від 04.09.2018 та щодо складання Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 05.09.2018 № ХК 1749/285/НД.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Харківській області №01.01-07/1298 від 04.09.2018; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 задоволено частково заяву ФОП ОСОБА_1 про постановлення додаткового судового рішення; здійснено розподіл судових витрат: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь позивача судовий збір у сумі 4405,00 грн; у іншій частині заяву залишено без розгляду.
5. 08.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019, в якій просить її скасувати в частині залишення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду та ухвалити в цій частині нову постанову, якою заяву задовольнити у повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7375,00 грн.
6. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову, виходив з того, що, враховуючи результат розгляду справи судом апеляційної інстанції, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Водночас заявником не дотримано вимоги частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), а саме позивачем до закінчення судових дебатів у справі не подано заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу. Заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами надійшла до суду апеляційної інстанції лише 24.05.2019, а відтак в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу така підлягає залишенню без розгляду.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з додатковою постановою суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду її заяви про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що не має юридичної освіти, відтак її інтереси в судовому засіданні представляла адвокат Бикова О. Ю. На підтвердження повноважень суду надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер та договір - адвокатську угоду від 24.09.2018. Оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, у позивача не було правових підстав просити покласти ці витрати на відповідача. Позивач зробив заяву про стягнення судових витрат ще до судових дебатів, оскільки у позові та апеляційній скарзі однією з вимог зазначено покладення на відповідача судових витрат за розгляд справи.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
10. Оскільки позивач оскаржує додаткову постанову суду апеляційної інстанції лише в частині, в якій залишено її заяву про ухвалення додаткової постанови без розгляду, суд касаційної інстанції переглядає зазначене судове рішення в межах вимог касаційної скарги.
11. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
12. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
13. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. 20.05.2019 Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держпраці у Харківській області №01.01-07/1298 від 04.09.2018; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. 24.05.2019 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про постановлення додаткового судового рішення, в якій просив вирішити питання щодо судових витрат, а саме стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4405,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7375,00 грн.
16. За результатами розгляду цієї заяви позивача суд апеляційної інстанції 31.05.2019 ухвалив оскаржувану в частині залишення її без розгляду додаткову постанову, обґрунтовуючи її, зокрема, тим, що позивачем до закінчення судових дебатів клопотання про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу заявлено не було. Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
17. Однак колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.
18. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
19. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
20. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
21. Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
22. Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
23. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
24. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач просив "судові витрати покласти на відповідача" та "судові витрати по справі, в тому числі за розгляд в апеляційній інстанції, покласти на відповідача" відповідно.
25. Заяву про ухвалення додаткової постанови та докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подала до суду апеляційної інстанції 24.05.2019, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
26. З огляду на наведені вище обставини колегія суддів дійшла висновку, що позивачем із дотриманням положень частини сьомої статті 139 КАС України своєчасно було заявлено клопотання про стягнення судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу.
27. Суд апеляційної інстанції, залишаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, вдався до надмірного формалізму, оскільки вважав, що неподання заяви про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у вигляді окремого документа є свідченням недотримання вимог частини сьомої статті 139 КАС України.
28. У даному контексті колегія суддів зауважує, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
29. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду в частині поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
30. Верховний Суд зауважує, що висновки щодо вирішення питання відшкодування витрат на правничу допомогу повинні ґрунтуватись на повно та всебічно досліджених доказах щодо обсягу фактичних витрат на правничу допомогу, однак суд апеляційної інстанції, залишаючи в частині без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення, не досліджував та не надав оцінку доказам, які на думку позивача підтверджують розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та подані нею до суду.
31. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
34. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, додаткову постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасувати з направленням справи до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд