Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 9901/377/19 (провадження № 11-1016заі19)
21 квітня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду у відкритому судовому засіданні розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування розпорядження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2019 року і постановою від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишила без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Водночас із рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України від 19 червня 2019 року № 63/2019-рп «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади керівника Державного управління справами» (далі - Розпорядження).
2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказував на те, що дії Президента України щодо прийняття рішення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади Керівника Державного управління справами є незаконними і такими, що не входять до компетенції Президента України, а вказане Розпорядження - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
2.1 Позивач вважає, що посаду Керівника Державного управління справами помилково віднесено до категорії «А» посад державної служби, оскільки юрисдикція цього органу не поширюється на всю територію України. Державне управління справами не наділене владними повноваженнями, а створене з метою матеріально-технічного забезпечення державних органів. Єдиною категорією посад державної служби, до якої можна віднести посаду Керівника Державного управління справами, є категорія «В».
2.2 У зв`язку з наведеним, на переконання ОСОБА_1 , вимога, яка міститься в Розпорядженні, про необхідність для участі в конкурсі пред`явлення заяви про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, є протиправною, оскільки така заява подається виключно при поданні документів для заміщення вакантних посад державної служби категорії «А» та «Б».
2.3 Також позивач зазначає, що особою, уповноваженою на оголошення конкурсу на посаду Керівника Державного управління справами, є Глава Адміністрації Президента України.
3. Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , зокрема, обґрунтувала свою позицію тим, що згідно з пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
3.1 Відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2000 року № 278/2000 «Про Державне управління справами» Державне управління справами здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Адміністрації Президента України та інших створених Президентом України консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб.
3.2 Згідно з пунктом 3 цього Указу Державне управління справами очолює Керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.
3.3 Аналогічна норма щодо суб`єкта призначення Керівника Державного управління справами передбачена в пункті 9 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002.
3.4 Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про державну службу» рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В» - керівник державної служби відповідно до цього Закону.
3.5 На переконання позивача, видаючи оскаржуване Розпорядження, Президент України помилково вважав, що посада Керівника Державного управління справами належить до категорії «А» посад державної служби.
3.6 При цьому, на думку скаржника, неправомірне віднесення зазначеної посади до категорії «А» посад державної служби призвело до того, що рішення про оголошення такого конкурсу було прийнято неповноважною особою, і на кандидатів на посаду Керівника Державного управління справами протиправно покладено обов`язок щодо надання додаткових документів (заяви про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини), необхідність надання яких Законом України «Про державну службу» не передбачена.
3.7 Застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб`єкт призначення.
3.8 Згідно з Переліком посад державної служби та патронатної служби Державного управління справами, затвердженого рішенням Комісії з питань вищого корпусу державної служби від 30 листопада 2016 року (протокол засідання Комісії з питань вищого корпусу державної служби від 25, 30 листопада 2016 року № 21), посаду Керівника Державного управління справами віднесено до категорії «А» посад державної служби.
3.9 Отже, оскільки посада Керівника Державного управління справами віднесена до категорії «А» посад державної служби і призначення на вказану посаду здійснюється Президентом України, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Президент України в розумінні частини другої статті 23 Закону України «Про державну службу» є суб`єктом призначення на цю посаду.
3.10 Таким чином, оскаржуване Розпорядження прийнято повноважною особою.
3.11 Водночас Велика Палата Верховного Суду вказала, що безпідставними є доводи ОСОБА_1 , що особою, уповноваженою на оголошення конкурсу на посаду Керівника Державного управління справами, є Глава Адміністрації Президента України, оскільки відповідно до положень статті 23 Закону України «Про державну службу» до повноважень керівника державної служби належить оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В».
4. Однак відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
5. Конституцією України визначено перелік посад, призначення на які здійснюється Президентом України, а саме:
- глави дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях (пункт 5 частини першої статті 106);
- Генеральний прокурор (пункт 11 частини першої статті 106);
- половина складу Ради Національного банку України (пункт 12 частини першої статті 106);
- половина складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (пункт 13 частини першої статті 106);
- вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань (пункт 17 частини першої статті 106);
- третина складу Конституційного Суду України (пункт 22 частини першої статті 106);
- персональний склад Ради національної безпеки і оборони України (частина четверта статті 107);
- голови місцевих державних адміністрацій (частина четверта статті 118);
- судді (частина перша статті 128);
- два члени Вищої ради правосуддя (частина друга статті 131).
6. Президент України може створювати у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (пункт 28 частини першої статті 106 Конституції України). Завданням таких органів є сприяння Президентові України в реалізації його конституційних повноважень (третє речення абзацу третього підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004).
7. За Основним Законом України Президент України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України (пункт 31 частини першої статті 106).
8. Отже, наведені норми однозначно вказують на те, що встановлений у Конституції України перелік повноважень глави держави, зокрема й щодо призначення посадових осіб органів, визначених Конституцією України, є вичерпним.
9. Державне управління справами утворене відповідно до пропозицій, внесених Кабінетом Міністрів України на виконання статті 7 Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади», як єдиний орган (Управління справами) для вирішення питань матеріально-технічного та іншого забезпечення Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з метою значного скорочення коштів на користування транспортом, утримання будинків, іншого майна, управлінських витрат, зменшення апарату, що обслуговує відповідні структури, тощо.
10. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про Державне управління справами» від 23 лютого 2000 року № 278/2000 Державне управління справами утворене як єдиний орган з матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів.
11. Таким чином Державне управління справами створене в межах системи органів виконавчої влади.
12. Пункт 2 зазначеного Указу визначає, що Державне управління справами здійснює управління об`єктами державної власності, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України та інших державних органів і передані Державному управлінню у встановленому порядку.
13. Відповідно до пункту 3 цього Указу Державне управління справами очолює Керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України.
14. Пунктом 2 Указу Президента України від 21 березня 2000 року № 474/2000 «Питання Державного управління справами» передбачено, що Державне управління справами є правонаступником Управління справами Адміністрації Президента України, що ліквідується згідно з Указом Президента України від 23 лютого 2000 року № 278, Адміністрації Президента України, відповідних органів, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, стосовно майна, що передане у встановленому порядку Державному управлінню справами.
15. Пункт 1 Положення про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 21 березня 2000 року № 474/2000 (у редакції Указу Президента України від 17 грудня 2002 року № 1180/2002), визначає, що Державне управління справами є допоміжним органом, створеним Президентом України відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України. Державне управління справами підпорядковується Президентові України.
16. Разом з тим пункт 3 Положення про Державне управління справами передбачає, що матеріально-технічне, соціально-побутове, транспортне та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів здійснюється Державним управлінням справами в межах наданих йому бюджетних призначень, передбачених законом про Державний бюджет України на такі цілі. В іншому випадку забезпечення діяльності зазначених органів здійснюється підприємствами, установами, організаціями, що перебувають в управлінні Державного управління справами, в установленому порядку на договірних засадах.
17. Таким чином, беручи до уваги приписи пункту 4 Положення про Державне управління справами Державне управління справами створено з метою матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення державних органів і відповідно здійснює управління переданого йому із цією метою державного майна.
18. Крім того, відповідно до розподілу видатків Державного бюджету України на 2021 рік, що є додатком № 3 до Державного бюджету України на 2021 рік, затвердженого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» Державному управлінню справами, крім коштів власне на обслуговування та організаційне, інформаці