ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 902/873/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
представники учасників справи не з`явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021
у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуюча), Миханюк М. В., Саврія В. А.
у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек ЛТД"
про банкрутство
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Ухвалою суду від 03.12.2019, з - поміж іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек ЛТД" (далі також -ТОВ "Скайтек ЛТД"), визнано вимоги ініціюючого кредитора Головного управління ДПС у Вінницькій області в сумі 1 456 647,60 грн - основного боргу, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Абрамова В. В.
Короткий зміст і підстави заявлених вимог
2. 26.12.2019 до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Вінницькій області № б/н від 18.12.2019 про визнання додаткових кредиторських вимог до ТОВ "Скайтек ЛТД" у розмірі 1 466 153,58 грн.
3. Ця заява обґрунтована тим, що відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника податків додаткові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Скайтек ЛТД" з податку на прибуток приватних підприємств становлять 1 466 153,58 грн, з яких 0,00 грн - основний платіж, 0,00 грн - штрафні санкції, 1 466 153,58 грн - пеня.
Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4. Арбітражний керуючий у звіті про результати розгляду вимог кредиторів № 02-07/44 від 08.07.2020 зазначив про визнання заявлених додаткових вимог контролюючого органу до боржника у повному обсязі, в сумі 1 466 153,58 грн з віднесенням їх до шостої черги вимог кредиторів.
5. У додатковому повідомленні про результати розгляду додаткових кредиторських вимог № 02-07/46 від 20.07.2020 арбітражний керуючий зазначив про визнання заявлених додаткових вимог контролюючого органу частково, у сумі 1 024 460,87 грн з віднесенням їх до шостої черги вимог кредиторів.
6. За даними облікової картки платника податків граничним строком сплати податкового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001312202 від 25.03.2015 є 24.05.2016 тому нарахування пені розпочато 25.05.2016, що підтверджується обліковою карткою платника податків.
7. Згідно з наданим контролюючим органом розрахунком при нарахуванні пені застосовано наступну формулу: 1 823 012,60 грн (сума боргу/ основний платіж 1 456 647,60 грн + штрафна санкція 366 365,00 грн.) х 1287 (дні прострочки) х 22,8% (120% ставки НБУ згідно редакції ПК України на 25.05.2016)/365 днів = 1 465 582,26 грн.
8. Цей розрахунок кредитор просив врахувати при прийнятті рішення по суті вимог ГУ ДПС у Вінницькій області, які заявлено 26.12.2019.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.11.2020, серед іншого, заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області № б/н від 18.12.2019 про визнання додаткових кредиторських вимог до ТОВ "Скайтек ЛТД" задоволено. Визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Скайтек ЛТД" у розмірі 1 465 582,26 грн пені (6 черга), а також 674 789,03 грн штрафу та пені (6 черга).
10. Мотивуючи таке рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про підставність нарахованих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області додаткових грошових вимог в повному обсязі, пославшись на наведене контролюючим органом обґрунтування, поданий кредитором розрахунок пені та період її нарахування з 25.05.2016 по 03.12.2019, що загалом складає 1287 днів.
11. Також, суд зазначив про визнання вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області в розмірі 674 789,03 грн штрафу та пені, що були заявлені при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Скайтек ЛТД" та які, в силу вимог статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не були визнані судом при постановленні ухвали від 03.12.2019 про відкриття провадження у справі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.11.2020 скасовано в частині задоволення заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області № б/н від 18.12.2019 про визнання додаткових кредиторських вимог до ТОВ "Скайтек ЛТД" у справі № 902/873/19 та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області № б/н від 18.12.2019 про визнання додаткових кредиторських вимог до ТОВ "Скайтек ЛТД" задоволено частково. Визнано кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Скайтек ЛТД" у розмірі 1 246 940,62 грн пені (6 черга), а також 674 789,03 грн штрафу та пені (6 черга). Відмовлено у задоволені грошових вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Скайтек ЛТД" на суму 218 641,64 грн.
13. Мотивуючи це рішення апеляційний суд вказав, що до стягнення пені має застосовуватися загальний строк давності у 1095 днів відповідно до статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому на підставі проведеного в межах цього строку перерахунку пені апеляційний суд встановив наявність правових підстав для визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Скайтек ЛТД" на суму 1 246 940,62 грн, а у визнанні вимог на суму 218 641,64 грн заборгованості з пені відмовив, оскільки її нараховано поза межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. 08.02.2021 Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, просило її скасувати в частині задоволення апеляційної скарги ТОВ "Скайтек ЛТД" та залишити в силі ухвалу першої інстанції.
Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав
15. Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 902/873/19 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, призначено її розгляд на 22.04.2021 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 19.04.2021.
16. Ця ухвала надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
17. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
18. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
19. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
20. Враховуючи наведене касаційний суд зауважує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.
21. Станом на момент розгляду касаційної скарги відзивів на неї, як і заяв (клопотань, пояснень) щодо неможливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, до Верховного Суду не надійшло.
22. У судове засідання 22.04.2021 представники учасників справи не з`явилися, про причини неявки не повідомили.
23. Участь представників учасників справи у призначеному на 22.04.2021 судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, до того ж останні заяв про відкладення судового розгляду не подавали.
24. Відтак, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
25. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 У касаційній скарзі, з урахуванням пояснень, поданих на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головне управління ДПС у Вінницькій області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, зазначає в якості підстави касаційного оскарження частину другу статті 287 ГПК України та стверджує, що:
- апеляційний суд помилково застосував до оцінки вимог кредитора строки, визначені статтею 102 ПК України, замість положень спеціальної норми - статті 129 ПК України, якою встановлено, що нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство;
- висновки Верховного Суду, на які послався апеляційний суд, стосуються неподібних даній справі правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
31. Предметом судового розгляду в цій справі є заява контролюючого органу про визнання кредиторських вимог до боржника на суму зобов`язання зі сплати пені нарахованої на борг з податку на прибуток приватних підприємств за період з 25.05.2016 по 03.12.2019 (1287 дні).
32. Задовольняючи вимоги контролюючого органу повністю (суд першої інстанції) чи частково (апеляційний суд), суди попередніх інстанцій фактично обмежилися перевіркою арифметичної правильності розрахунків кредитора, не надавши належної правової оцінки підставам нарахування та заявлення до стягнення цих вимог як згідно з нормами ПК України так і КУзПБ.
33. Так, частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
34. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
35. Положеннями пункту 1.1. статті 1 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
36. За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
37. У підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
38. Згідно з пунктами 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
39. За загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
40. Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.
41. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
42. З урахуванням викладеного до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов`язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності (близький за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
43. За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
44. У пункті 102.4 статі 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
45. Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).
46. Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).
47. У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).
48. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
49. Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов`язання та визначається у статті 1 ПК України, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
50. Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
51. ПК України у пункті 129.1 статті 129 диференціює момент з якого починається розрахунок пені в залежності від обставин виникнення податкового зобов`язання: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок (підпункт 129.1.2); при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу (підпункт 129.1.3).
52. Зокрема за змістом пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
53. Передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.
54. Таким чином, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків, у т.ч. заявлену у розмірі нарахованої на податкове зобов`язання пеню, господарському суду першочергово належить встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження, настання строку сплати, день виникнення податкового боргу, тобто з урахуванням положень статті 129 ПК України достеменно з`ясувати з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано, відтак, виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку нарахування пені та строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, в тому числі пені за податковим зобов`язанням.
55. Застосуванню до такого податкового боргу (пені), заявленого як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 днів) згідно з пунктом 102.4 статі 102 ПК України та відмові у визнанні таких грошових вимог через безнадійність податкового боргу (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України) має передувати з`ясування судом питання чи нараховано податкове зобов`язання та чи заявлено до стягнення податковий борг (сума узгодженого податкового зобов`язання та/чи непогашеної пені) протягом строків визначених пунктами 102.1, 102.4 статі 102 ПК України, що є універсальними і граничними для таких правовідносин.
56. Відтак, Верховний Суд відхиляє заперечення касанта проти застосування до додаткових вимог контролюючого органу у цій справі приписів пункту 102.4 статі 102 ПК України через те, що у статті 129 ПК України передбачено закінчення нарахування пені у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, позаяк аналіз цих норм дає підстави для висновку, що у правовідносинах зі стягнення податкового боргу (в т.ч. пені нарахованої на податкове зобов`язання строк сплати якого настав), зокрема у випадку заявлення таких грошових вимог у справі про банкрутство, спеціальним і присічним є саме строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу визначений у пункті 102.4 статі 102 ПК України, що відповідає принципам справедливості та розумного балансу між приватними і публічними інтересами.
57. До того ж, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що з 01.01.2021 набули чинності зміни до статті 129 ПК України, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" № 466-IX від 16.01.2020, якими доповнено цю статтю пунктом 129.9, що визначає перелік випадків коли пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню, до яких віднесено, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків (підпункт 129.9.1).
58. Наведеного вище правового регулювання правовідносин зі стягнення податкового боргу суди попередніх інстанцій повною мірою не врахували та дійшли передчасних висновків стосовно задоволення заяви контролюючого органу про визнання додаткових грошових вимог, мотивуючи такий висновок відтворенням пояснень кредитора (суд першої інстанції) або власним розрахунком суми вимог (апеляційний суд) без надання у судовому рішенні мотивованої правової оцінки підставності цих вимог, повноті і достатності доказів на їх підтвердження, наявності обставин, з якими спеціальний закон пов`язує можливість стягнення такого боргу, а також запереченням арбітражного керуючого і боржника проти визнання вимог у заявленому розмірі тощо.
59. До того ж, стосовно грошових вимог кредитора в частині пені за невиконання зобов`язання згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0001312202 від 25.03.2015 заявлених у сумі 674 789,03 грн штрафу та пені (за рішенням суду у справі № 802/1162/16-а) та у сумі 1 465 582,26 грн додаткових грошових вимог (за заявою від 18.12.2019), судами попередніх інстанцій не перевірено підстав утворення податкового боргу та періодів нарахування пені за цими підставами задля уникнення подвійної відповідальності платника, отже і необґрунтованого збільшення грошових вимог контролюючого органу до боржника.
60. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
61. Відповідно до положень частин першої, третьої, п`ятої статті 45 КУзПБ:
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
62. Приписами частини першої статті 46 цього Кодексу передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
63. Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
64. Оцінюючи повноту і всебічність судового розгляду у даній справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наведених норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:
- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).
- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);
65. Ці висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки чинний Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
66. Окрім того в контексті доводів поданої касаційної скарги та предмету судового розгляду в цій справі колегія суддів звертає увагу на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 за яким податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
67. Тому, Верховний Суд наголошує, що у даній справі перевірці поданого кредитором розрахунку грошових вимог, мали передувати встановлення судами попередніх інстанцій правової природи і складових податкового боргу, юридичних фактів з якими пов`язується його узгодженість, перевірка правильності визначення кредитором моменту з якого у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню платнику податків та періоду нарахування останньої, з`ясування інших обов`язкових передумов стягнення податкового боргу, у т.ч. наявності/відсутності факту спливу строку давності визначених статтею 102 ПК України щодо заявлених кредиторських вимог задля належного виконання завдань господарського суду при розгляді грошових вимог до боржника у справі про банкрутство.
68. Проте, суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували та не надали повної, всебічної і мотивованої правової оцінки як заявленому контролюючим органом податковому боргу і документам на його підтвердження, так і запереченням проти визнання такого боргу в повному обсязі, зокрема через відсутність належного обґрунтування цих вимог, що подавалися арбітражним керуючим та боржником під час розгляду справи судом першої інстанції.
69. Водночас, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити проведений Головним управлінням ДПС у Вінницькій області розрахунок заявлених кредиторських вимог та дослідити підстави його нарахування та заперечення боржника проти цих вимог під час касаційного провадження у даній справі (аналогічної позиції щодо неможливості перевірки судом касаційної інстанції заявлених вимог дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
70. Зазначене вище згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.