Постанова
Іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 711/1100/20
провадження № 61-17376св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний нотаріус Першої черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Юлія Вадимівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2020 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), державного нотаріуса Першої черкаської нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 лютого 2020 року до приміщення ветеринарної клініки "Панда": нежитлове приміщення - вбудовано-прибудоване приміщення аптеки № 63-1, 63-2, 63-3, 63-4, 63-5, 63-6, 63-7, 63-8, 63-9, 63-10, 63-11, позначеної на плані земельної ділянки, а саме: приміщення загальною площею 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності, завітав чоловік ОСОБА_2, який назвався представником АТ "Альфа-Банк", почав фотографувати дане приміщення та повідомив, що з 05 лютого 2020 року право власності на дане приміщення було переоформлено на АТ "Альфа-Банк", але підстав такого переоформлення не повідомив.
12 лютого 2020 року вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої дізналась, що 05 лютого 2020 року державним нотаріусом Починок Ю. В., діючої як державний реєстратор, було внесено запис № 35384475 у Єдиний державний реєстр права власності про виникнення права власності на зазначене майно позивача за АТ "Альфа-Банк", згідно свого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51026127 від 07 лютого 2020 року.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно підставою для такої реєстрації для нотаріуса був наявний у бувшого кредитора іпотечний договір № ІД 899/06-034-661 від 22 жовтня 2007 року, серія та номер: 6843, виданий 22 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н. В.
Вказаний іпотечний договір було укладено між позивачем як іпотекодателем та ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателем в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_3 відповідно до договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 899/06-034-661 від 22 жовтня 2007 року, який позичальник уклав з ПАТ "Укрсоцбанк".
Вказувала, що рішень судів про стягнення з неї коштів або про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ "Укрсоцбанк", які б набрали законної сили, не існує.
Крім того, рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 10 серпня 2017 року по справі № 2314/3143/12, провадження №22-ц/793/1082/17 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 972 230 грн 33 коп. було відмовлено банку в задоволенні вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення з них заборгованості. Вказане рішення вступило в законну силу та не оскаржувалось в касаційному порядку.
Вказані кредитний та іпотечний договори є припиненими за законом відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", оскільки кінцевий термін погашення заборгованості по договору кредиту встановлений до 21 жовтня 2017 року.
Також зазначає, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2017 року накладено арешт на зазначене нерухоме майно позивача та з метою недопущення його незаконної реалізації як речового доказу у кримінальному провадженні № 12017251010003158 від 11 квітня 2017 року було заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб відчужувати вказане майно.
23 жовтня 2019 року Придніпровським районним судом м. Черкаси у справі № 711/9176/18 виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., вчинений 11 липня 2018 року за номером 10729, про звернення стягнення на вказане нежитлове приміщення, що належить ОСОБА_1, за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_3 по вказаному вище договору було визнано таким, що не підлягає виконанню, і зазначене рішення суду банком не оскаржувалось.
Відповідно до довідки Національного банку України (далі - НБУ) від 22 серпня 2016 року за № 20-0004/70551 кредитором надано до НБУ інформацію, що станом на 19 серпня 2016 року відсутня заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" та іншими банками України.
Посилалась на те, що не отримувала від відповідачів жодних повідомлень щодо намірів та підстав набуття права власності на вказане нерухоме майно.
Таким чином, вказувала, що не існує ніякої заборгованості у неї перед банком, а у державного реєстратора не було підстав для спірного запису в державному реєстрі про виникнення права власності на її нерухоме майно за банком.
Зазначала, що державний реєстратор зобов`язаний був відмовити банку у проведенні нотаріальних дій, оскільки існували підстави відмови у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому що підставою для набуття права власності є укладення правочину або винесення судового рішення про визнання права власності, що в даному випадку не мало місця.
У даному випадку умовами договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора, що містить застереження щодо обов`язковості письмового повідомлення іпотекодателів та отримання від них згоди на задоволення своїх вимог у позасудовому порядку.
З урахуванням наведеного просила суд визнати незаконними та протиправними дії АТ "Альфа-Банк" та державного нотаріуса Першої Черкаської нотаріальної контори Починок Ю. В. і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, а також внесений відповідний запис у Єдиний державний реєстр прав власності та речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності 35384475 від 05 лютого 2020; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 51026127 від 07 лютого 2020 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що іпотечним договором, який укладено між позивачем та банком, було передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення на іпотечне майно позасудовим способом у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, а дії нотаріуса, як державного реєстратора, вчинені відповідно до вимог законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, провадження № 14?66цс18, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, провадження № 14-22цс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16?ц, провадження № 14-2цс19, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, провадження № 14-94цс19, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17, провадження № 12-286гс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було доведено подання нотаріусу необхідного пакету документів для державної реєстрації права власності. Крім того, сторони за договором іпотеки не погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вказує, що звертаючись до державного реєстратора у 2020 році, банк пропустив строк позовної давності, а тому не міг перереєструвати майно на себе.
Посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку щодо направлення їй письмової вимоги про усунення порушень, а тому державний реєстратор не мала права здійснювати реєстрацію права власності.
Також зазначає, що іпотечний договір, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності, повинен містити застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проте іпотечний договір, який укладено між нею та банком, не містить таких застережень, а тому у банку не було правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом внесення запису про виникнення у останнього права власності на її майно.
Судами не було враховано наявної заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, яка була встановлена ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня 2017 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ "Альфа-Банк", у якому вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 жовтня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_3 (позичальник) укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 899/06-034-661, за яким банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 600 000 грн зі сплатою 15,00 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 21 жовтня 2017 року.
У якості забезпечення виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов`язань між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 (іпотекодавець) 22 жовтня 2007 року укладено іпотечний договір № ІД 899/06-034-661, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н. А. за реєстровим № 6843.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного догоовру іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: вбудовано-прибудоване приміщення аптеки, позначеної на плані земельної ділянки літ "А- 12-14", а саме приміщення: №№63-1, 63-2, 63-3, 63-4, 63-5, 63-6, 63-7, 63-8, 63-9, 63-10, 63- 11, загальна площа яких становить 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н. А. 22 жовтня 2007 року за реєстраційним номером 6821, право власності на яке зареєстроване згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16363885 від 22 жовтня 2007 в ЧООБТІ в книзі 10 під № 869 та в Реєстрі за номером 20727303.
Пунктом 4.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору сторонами було погоджено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, передбачених договором.
Пунктом 4.5.3 іпотечного договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ "Про іпотеку".
Пунктом 6.2 іпотечного договору визначено, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.
АТ "Укрсоцбанк" листом від 07 серпня 2019 року за вих. № 2289 направлено на адресу ОСОБА_1, вказану в іпотечному договорі, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказаний лист було направлено рекомендованим листом з повідомленням 07 серпня 2019 року, який повернувся відправнику з поштовою відміткою на штемпелі від 26 серпня 2019 року "За закінченням встановленого строку зберігання".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Положеннями статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бут укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 4.5 іпотечного договору сторонами було погоджено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів, передбачених договором.
Пунктом 4.5.3 іпотечного договору передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ "Про іпотеку".
Отже, сторони у договорі іпотеки передбачили право іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на спірне майно позасудовим способом, тобто у іпотечному договорі міститься відповідне застереження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, на нотаріуса як на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії), необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Такий обов`язок покладено на нотаріуса як державного реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
АТ "Укрсоцбанк" листом від 07 серпня 2019 року за вих. № 2289 на адресу ОСОБА_1, вказану в іпотечному договорі, та на адресу майна, переданого в іпотеку, направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Вказаний лист було направлено рекомендованим листом з повідомленням 07 серпня 2019 року, який повернувся відправнику з поштовою відміткою на штемпелі від 26 серпня 2019 року "За закінченням встановленого строку зберігання".
Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій не врахували, що поштове повідомлення та копія конверту із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" є неналежним доказом виконання відповідачем вимог Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотекодержатель не може вважатися таким, що набув право власності на нерухоме майно за правочином (договором іпотеки), так як вимогами законодавства пов`язано перехід за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, провадження №14-501цс18; від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, провадження № 14-661цс18, та постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 201/6233/17-ц, провадження № 61-3517св19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшли помилкового висновку щодо виконання іпотекодержателем свого обов`язку, передбаченого як Законом України "Про іпотеку", так і Порядком № 1127 щодо вручення боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, а отже безпідставно відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ "Альфа-Банк" проведена всупереч норм чинного законодавства.
Таким чином, порушення АТ "Альфа-Банк" вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" є самостійною та достатньою підставою для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірне майно.
Водночас позовні вимоги ОСОБА_1 до державного нотаріуса Першої черкаської нотаріальної контори Черкаського нотаріального округу Черкаської області Починок Ю. В. про визнання дій протиправними та скасування рішення державного реєстратора задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у ОСОБА_1 існує саме з АТ "Альфа-Банк" з приводу порушення ним права власності позивача на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації за ним такого права.
Отже, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивач визначила співвідповідачем у справі.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача до державного нотаріуса Починок Ю. В. задоволенню не підлягають.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про скасування оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.