ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2021 року
м. Київ
справа №420/3445/19
адміністративне провадження №К/9901/10422/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, Територіального сервісного центру №5142 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (суддя-доповідач Ступакова І.Г., судді Бітов А.І., Лук`янчук О.В.),
У С Т А Н О В И В:
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, Територіального сервісного центру №5142 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області (далі - Територіальний сервісний центр №5142), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 03.10.2019, просив суд:
- визнати протиправним рішення від 11.04.2019 №31/15/5142-666 Територіального сервісного центру №5142 про відмову у здійсненні перереєстрації та відновленні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
-зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області здійснити реєстрацію та відновити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: мотоциклу чорного кольору марки Suzuki модель GS500Е (номер кузову НОМЕР_1 ), що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Територіального сервісного центру №5142 від 11.04.2019 №31/15/5142-666 про відмову у здійсненні перереєстрації та відновленні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з підстави відсутності документа з відміткою про місце реєстрації/проживання на території України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Територіального сервісного центру №5142 і Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
3. 03 грудня 2019 року представник позивача - адвокат Гриценко В.Є. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1536,80 грн та витрат на надання правової допомоги в розмірі 13 000 грн.
4. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року клопотання представника позивача задоволено частково: стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року залишене без змін.
6. Іншою постановою від 17 березня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд скасував додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області витрат на правничу допомогу.
7. У касаційній скарзі представник позивача Гриценко В.Є. просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, якою скасоване додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
8. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без урахування висновків Верховного Суду щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу, які викладені у постановах від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 та від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, що призвело до неправильного вирішення питання про відшкодування цих витрат.
9. У відзиві на касаційну скаргу Регіональний сервісний центр МВС в Одеській області просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів керується таким.
11. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
12. Правила розподілу судових витрат визначені у статті 139 КАС України та, зокрема, передбачають, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя).
13. Підставою для ухвалення Одеським окружним адміністративним судом додаткового рішення від 26 грудня 2019 року стало те, що суд не вирішив питання про витрати позивача на правничу допомогу адвоката у рішенні від 29 листопада 2019 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 .
14. Залишивши рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог ОСОБА_1 без змін, суд апеляційної інстанції водночас скасував додаткове рішення про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу з мотивів необґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат.
15. Постановою Верховного Суду від 07 травня 2021 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
16. У частині шостій статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
17. При цьому приписами зазначеної статті не передбачено розподілу судових витрат у разі відмови у задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень.
18. Таким чином, понесені позивачем судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, за результатом касаційного розгляду цієї справи не підлягають розподілу.
19. У зв?язку з цим суд касаційної інстанції, не надаючи оцінки мотивам, з яких виходили суди попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу, залишає без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, якою скасоване додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року та відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд