ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4676/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.;
за участю представників:
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер" - Жидкого А.М.,
прокурора Офісу Генерального Прокурора - Толсторебрової О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А1479 за вх. № 948/2021
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020
у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючий), Верховця А.А., Разіної Т.І.
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер"
до Міністерства оборони України та Військової частини А1479,
за участю Генеральної прокуратури України,
про стягнення 10 025 535 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.
1. 09.10.2018 відбулось дві надзвичайні події, а саме вибухи боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області, а також пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу за адресою: м. Ічня, вулиця Бунівка, 166 А.
2. За твердженням позивача, пожежа є прямо пов`язаною з вибухами боєприпасів та фактично спричинена ними і в результаті вказаної події за твердженнями позивача повністю знищено:
- зерносушарку Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.), 2014 року випуску в складі трьох суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія, криші зерносушарки;
- конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску;
- конвеєр ТСЦ-400Н/13,5мБ,<10, (1шт.) 2014 року випуску;
- оперативну ємкість для зерна місткістю 120 т;
- 200 т кукурудзи урожаю 2018, яка була завантажена до сушильної камери та оперативної ємкості зерна.
3. Ці обставини позивач обґрунтовував актом про пожежу від 12.10.2018, актом про надзвичайну подію (пожежу) від 12.10.2018, актом про пошкодження майна від 23.10.2018 та експертним висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 12.10.2018 серії ЧН № 049374.
Подання заяви до суду.
4. У зв`язку з наведеним у квітні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" (далі - СТОВ "Інтер") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про стягнення 10 025 535 грн.
5. Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.10.2018 внаслідок надзвичайної ситуації, а саме вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області виникла пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу за адресою: м. Ічня, вулиця Бунівка, 166 А, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 10 025 535 грн.
Розгляд справи судами.
6. 17.07.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва заяву СТОВ "Інтер" про залучення до участі у справі Військової частини А 1479 задоволено. Залучено до участі у справі Військову частину А 1479 в якості співвідповідача (відповідача-2).
7. 16.10.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
8. Рішенням суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складових частин збитків, наявність яких могла б бути підставою для їх стягнення з відповідачів, а саме: наявності вини відповідачів за фактом пожежі 09.10.2018, яка спричинена вибухами боєприпасів на території відповідача-2; вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.
9. 15.12.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 1479 на користь СТОВ "Інтер" 7 123 914,33 грн збитків, 9 806,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 106 858,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 160 288,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині позову відмовлено.
10. Суд апеляційної інстанції своє рішення обґрунтував тим, що "відповідно до закріпленого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України принципу вірогідності доказів, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази, відповідно до внутрішнього переконання колегії судді, є достатніми для підтвердження факту спричинення пожежі саме у зв`язку з вибухами боєприпасів".
Також вказав, посилаючись на положення статті 1187 ЦК України, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Враховуючи те, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними Міністерством оборони України військовим майном, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вони несуть відповідальність згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та наявні в ній докази, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими доводи позивача, що належне позивачу майно (зерносушарка та зерно) було знищене в результаті пожежі, яка виникла в результаті вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області, а тому відшкодування збитків, в доведеній частині, покладається на Військову частину А1479.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
11. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини А1479 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/4676/19, в якій наведено прохання скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у цій справі.
12. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Військова частина А1479 зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми права (стаття 1187 ЦК України) за умови відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
13. Військова частина А1479 наполягає на неправильному застосуванні частини п`ятої статті 1187 ЦК України з огляду на неможливість, за існування винесеного судом апеляційної інстанції судового рішення, довести, що шкода у даному у випадку виникла внаслідок непереборної сили. При цьому зобов`язання Військової частини А1479 чи Міністерства оборони України виплатити збитки позивачу до того, як закінчиться досудове слідство у кримінальному провадженні, відкритому за частиною третьою статті 113 (диверсія) та статті 425 (недбале ставлення до військової служби) Кримінального кодексу України, позбавляє відповідачів їх законного права довести, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили.
14. Крім того, на думку скаржника, судом не досліджено характер причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою.
15. Також вказано про порушення норм процесуального права в частині строку розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
16. До Верховного Суду від СТОВ "Інтер" надійшов відзив на касаційну скаргу Військової частини А1479, в якому з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги.
17. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
19. В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що належне позивачу майно (зерносушарка та зерно) було знищене в результаті пожежі, яка виникла в результаті вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області, а тому відшкодування збитків, в доведеній частині, покладається на Військову частину А1479.
20. Судова колегія вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.
21. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заподіяної шкоди майну товариства, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку з пожежею, що виникла на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу, внаслідок надзвичайної ситуації, а саме вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області.
22. Позивач наполягав, що пожежею було знищено наступне майно:
зерносушарку Brice-Baker SCN-16/72 (1 шт.), 2014 року випуску в складі трьох суміжних камер у вигляді вертикальних шахт: камера гарячого теплоносія, камера сушильна, камера відпрацьованого теплоносія, криші зерносушарки;
конвеєр ТСЦ-400/28м (1 шт.) 2014 року випуску;
конвеєр ТСЦ-400Н/13,5мБ,<10, (1шт.) 2014 року випуску;
оперативну ємкість для зерна місткістю 120 т;
200 т кукурудзи урожаю 2018, яка була завантажена до сушильної камери та оперативної ємкості зерна.
23. Свої вимоги СТОВ "Інтер" мотивував положеннями статті 1187 ЦК України.
24. Судова колегія відзначає, що згідно з частинами першою, другою, п`ятою статі 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
25. Слід зауважити, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому для встановлення деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Усі ці складові мають бути проаналізовані судом, висновки із цих питань повинні бути детально описані у судових рішеннях, а також в залежності від встановленого необхідно прийняти рішення по суті позовних вимог. Потрібно при цьому мати на увазі, що у разі відсутності хоча б одного елементу складу правопорушення деліктна відповідальність не настає.
26. Водночас, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність заподіяної шкоди та її розмір, а суду слід встановити причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача.
27. Непереборна сила - це надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що позбавляє можливості за даних обставин запобігти негативним наслідкам її прояву.
Непереборна сила є об`єктивним явищем, тобто подією, яка не залежить від волі, свідомості та бажання людини. При цьому ця подія, як правило, має стосовно діяльності суб`єкта зовнішній характер втручання.
28. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 1 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.
29. Отже, закон не пов`язує обов`язковість виникнення надзвичайної ситуації з обставинами непереборної сили.
30. Як зазначено вище, згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
31. Твердження Військової частини А 1479 у касаційній скарзі про те, що необхідно вирішувати по суті позовні вимоги лише після закінчення кримінального провадження, де буде визначено причини виникнення надзвичайної ситуації 09.10.2018, можливість пошкодження майна позивача внаслідок непереборної сили, а саме диверсії, що звільняє військову частину від відшкодування заподіяної шкоди, є помилковими (передчасними) з огляду на таке.
32. У силу статті 113 Кримінального кодексу України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.
33. Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку.
34. Отже, за відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо виникнення пожежі саме через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним.
35. Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судому у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30.03.2020 у справі № 640/5682/18.
36. За умови недоведеності на момент розгляду цієї справи факту наявності диверсії є неможливим звільнення Військової частини А 1479 від відповідальності за завдану шкоду, як це передбачено частиною п`ятою статті 1187 ЦК України.
37. Судова колегія відзначає, що встановлення у межах кримінального провадження факту наявності диверсії, може розглядатися судом за умови подачі особою заяви у порядку глави 3 розділу IV ГПК України.
38. Тому викладені у пункті 13 цієї постанови доводи скаржника відхиляються судовою колегією.
39. Проте, на думку колегії суддів, твердження, наведені скаржником у 14 пункті постанови, стосовно не дослідження судами характеру причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою заслуговують на увагу.
40. На переконання суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність усіх елементів правопорушення, а саме, розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою. Ці елементи не були проаналізовані судами та не зроблено відповідні висновки, які б дозволили вирішити питання позовних вимог по суті та ухвалити рішення про задоволення позову чи про відмову у позові.
41. Судова колегія звертає увагу, що судами не проаналізовано:
докази стосовно належності позивачу на праві власності зерносушарки Brice-Baker SCN-16/72 та іншого майна, пошкодженого пожежею;
докази стосовно обсягу (кількості/маси) пошкодженої кукурудзи та ринкової ціни на цей товар;
наявність причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та заподіяною шкодою.
Не зроблено з цих питань і висновків судами, хоча скаржником наводилися доводи стосовно завищення розміру шкоди та необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку, як елементу деліктної відповідальності.
42. Представник позивача у судовому засіданні в суді касаційної інстанції наполягав на тому, що акт виконання робіт з розмінування місцевості від 15.10.2018 № 02-15.10/2 підтверджує потрапляння боєприпасів в комплекс будівель належного позивачу елеватора та відповідно наявність причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та заподіяною шкодою.
43. Однак, слід зауважити, що позивачем не надано доказів і відповідно суди не оцінювали їх у розрізі встановлення того факту, що причиною пожежі на території СТОВ "Інтер" було влучання артилерійських снарядів.
44. Суд апеляційної інстанції лише вказав, що "відповідно до закріпленого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України принципу вірогідності доказів, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази, відповідно до внутрішнього переконання колегії судді, є достатніми для підтвердження факту спричинення пожежі саме у зв`язку з вибухами боєприпасів".
Проте, судом не було надано оцінки і не зроблено висновок у частині наявності причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та заподіяною шкодою.
45. Із цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
46. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
47. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
48. На переконання колегії суддів, недостатнім для виконання вимог статті 86 ГПК України є лише перерахунок доводів сторін і поданих на їх підтвердження доказів - необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу, чого не було зроблено судами попередніх інстанцій.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
49. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
50. Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
51. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
52. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
53. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
54. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
55. Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
56. Проте, суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення заподіяної шкоди передчасними, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції на порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано оцінки всім доказам та доводам відповідачів у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів", а також з огляду на наведене вище.
При цьому судом першої інстанції також не було проаналізовано всі елементи складу правопорушення.
57. Верховний Суд зазначає, що порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статей 86 та 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки рішення прийняті за неповного і не всебічного дослідження обставин справи та межі розгляду справи судом касаційної інстанції, що імперативно визначені статтею 300 ГПК України, наразі унеможливлюють ухвалення остаточного рішення у цій справі та надання остаточного висновку щодо застосування норм права у цій справі.