ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2021 року
м. Київ
справа № 806/62/17
адміністративне провадження № К/9901/35681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/62/17
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (суддя Нагірняк М. Ф.) від 20 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Моніч Б. С., Капустинський М. М., Кузьменко Л. В.) від 25 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі також - позивач/Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2016 року № 0007911302 частині визначення грошових зобов`язань з військового збору в сумі 17 981,92 грн та № 0007901302 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 208 056,54 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки перерахування сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати працівникам Підприємства, та сум військового збору проводилися своєчасно та у повному обсязі, застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є протиправним.
3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0007911302 від 15 листопада 2016 року в частині збільшення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 17 981,92 грн та № 0007901302 від 15 листопад 2016 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 185 031,41 грн.
Судові витрати Підприємства у вигляді судового збору в сумі 3 045,20 грн відшкодовано за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Житомирській області.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Житомирській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити Підприємству в задоволенні позовних вимог.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання заперечень. Витребувані матеріали справи.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 07 березня 2018 року касаційну скаргу ГУ ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шипуліна Т. М. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В.).
10. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року матеріали вказаної касаційної скарги прийнято до провадження. Витребувані матеріали справи.
11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2286/0/78-20 від 25 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. 17 березня 2021 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшло клопотання про заміну первісного відповідача, а саме ГУ ДФС у Житомирській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області.
14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
15. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30 вересня 2016 року по 21 жовтня 2016 року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена планова виїзна перевірка Філії "Баранівський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, про що був складений акт перевірки від 28 жовтня 2016 року № 58/06-30-14-01/26192913, яким зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПУ України.
17. На підставі акту перевірки від 28 жовтня 2016 року контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2016 року:
- № 0007911302, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов`язання із військового збору шляхом застосування фінансових санкцій в сумі 19 885,58 грн та нарахування пені в сумі 1 702,80 грн;
- № 0007901302, відповідно до якого позивачу були збільшені грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб шляхом застосування фінансових санкцій в сумі 208 056,54 грн та нарахування пені в сумі 15 909,08 грн.
18. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що допущене позивачем порушення норм податкового законодавства не становить склад правопорушення, передбаченого статтею 127 ПК України, а тягне за собою застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України.
20. Такий висновок судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку на підставі статті 127 ПК України у випадку ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, однак законодавчі підстави застосовувати штрафні санкції у разі зарахування контролюючим органом коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, законом не передбачено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами неправильно застосовано пункт 87.9 статті 87, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України.
23. Скаржник вважає, що якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України. Посилається на те, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку, сплачує суму податку, застосуванню підлягають приписи статті 126 ПК України. Якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність за вимогами статті 127 ПК України.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - ГУ ДФС у Житомирській області його правонаступником - Головне управління ДПС у Житомирській області.
27. За приписами підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
28. Підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
29. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
30. За змістом підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
31. Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
32. Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.
33. Відповідно до підпункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
34. Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
35. Таким чином, положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
36. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
37. В свою чергу, положеннями статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
38. Склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
39. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 травня 2019 року у справі № 806/2699/16, від 23 травня 2019 року у справі № 806/2699/16 та від 17 квітня 2020 року у справі № 806/124/17.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в день виплати заробітної плати найманим працівниками нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку.
41. Відповідач не заперечує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні платежі.
42. Так, згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
43. Отже, наведеною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
44. Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу. При цьому зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено пунктом 87.9 статті 87 ПК України.
45. В свою чергу, штрафні санкції згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України застосовуються саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
46. Відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку.
47. Враховуючи наведені вище обставини, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем не вчинялось порушення, передбачене статтею 127 ПК України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку, а тому застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі даної норми є протиправним.
48. Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
49. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
50. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд