У Х В А Л А
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 266/258/16-а
Провадження № 11-163за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя щодо незарахування до пільгового розрахунку стажу роботи з 1 березня по 17 квітня 1985 року та з 1 січня 1991 року по 30 квітня 1995 року в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах; зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 1 березня по 17 квітня 1985 року та з 1 січня 1991 року по 30 квітня 1995 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців; визнання неправомірною відмови в обчисленні коефіцієнта по заробітній платі за період з 1 квітня 1992 року по 31 жовтня 1994 року з використанням районного коефіцієнту і надбавок та зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії та обчислити коефіцієнт по заробітній платі за період з 1 січня 1992 року по 31 жовтня 1994 року з використанням районного коефіцієнту та надбавок, починаючи з 16 жовтня 2015 року.
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини п`ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (в порядку глави 3 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) направив до Верховного Суду України заву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року.
Верховний Суд України ухвалою від 14 квітня 2017 року відкрив провадження у справі.
Верховний Суд постановою 19 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року задовольнив: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року скасував, а справу передав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 22 лютого 2021 року постанову Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016 року у справі № 266/258/16-а скасував.
Ухвалив нову постанову. Позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового розрахунку стажу роботи з 1 березня по 17 квітня 1985 року та з 1 січня 1991 року по 30 квітня 1995 року в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах.
Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Маріуполя провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та зарахувати до його стажу роботи період з 1 березня по 17 квітня 1985 року та з 1 січня 1991 року по 30 квітня 1995 року в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 16 жовтня 2015 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду заяву, в якій порушує питання про передачу справи за його позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на його переконання, ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Зазначена заява ОСОБА_1 не може бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду з таких міркувань.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) чітко визначає випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.
За правилами частини третьої статті 292 КАС Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 24 КАС Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Положеннями чинного законодавства не передбачено можливості оскарження до Великої Палати Верховного Суду судових рішень, постановлених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як судом касаційної інстанції.
За приписами частини п`ятої статті 355 КАС судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними й оскарженню не підлягають.
До повноважень Великої Палати Верховного Суду не відноситься касаційний перегляд судових рішень, які є остаточними.
Касаційний перегляд судових рішень Великою Палатою Верховного Суду може бути здійснено лише за визначених статтями 346 та 347 КАС передумов.
Так, частиною п`ятою статті 346 КАС передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 347 КАС питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій -четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Зі змісту наведених норм убачається, що саме суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тобто питання про передачу адміністративної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішує саме касаційний суд (у цьому випадку - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) після подання учасником справи касаційної скарги відповідно до статті 331 КАС.При цьому позивач скористався своїм правом на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, можливість повторного оскарження у касаційному порядку таких рішень, але вже до Великої Палати Верховного Суду, чинним процесуальним законодавством не передбачена.
З огляду на зазначені обставини та наведені норми процесуального закону Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у прийнятті до розгляду заяви ОСОБА_1 про передачу справи за його позовом на розгляд Великої Палати Верховного Судуслід відмовити.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 24, 292, 346, 347 і 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду