ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 820/332/17
адміністративне провадження № К/9901/32733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року (головуючий суддя - Старосєльцева О.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Калиновський В.А., Бондар В.О.)
у справі №820/332/17
за позовом Комунального підприємства "Підземне місто"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Комунальне підприємство "Підземне місто" (далі - позивач, платник, Підприємство, КП "Підземне місто") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин з ТОВ "Харбудмонтаж" у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 05.01.2017 №0000031402 та від 05.01.2017 № 0000041402;
- стягнуто на користь КП "Підземне місто" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 5318,25 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи у повній мірі відображають зміст і обсяг господарських операцій позивача з ТОВ "Харбудмонтаж" у періоді, що перевірявся, підтверджують правомірність формування платником даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що за результатами аналізу діяльності суб`єктів господарювання, залучених у постачанні, неможливо встановити наявність виробничих потужностей та трудових ресурсів, необхідних для виконання робіт на об`єктах Підприємства, та фактичного виконавця спірних робіт. Наголошує на тому, що позивачем не надано документів, які б свідчили про обізнаність та згоду замовника щодо залучення виконавцем (ТОВ "Харбудмонтаж") третіх осіб для виконання робіт на об`єктах замовника.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
30 серпня 2018 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
03 березня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.12.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт № 786/20-40-14-02-07/39044307 від 09.12.2016 (далі - Акт перевірки).
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, підпункту 9.4, пункту 9, підпункту 15.4 пункту 15, пунктів 6, 11, 16 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2015 рік на 217340 грн;
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 109768,00 грн, зокрема, за березень 2015 року - 10000,00 грн, травень 2015 року - 26920,00 грн, червень 2015 року - 10628,00 грн, липень 2015 року - 22544,00 грн, вересень 2015 року - 18523,00 грн, грудень 2015 року - 21153,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 05.01.2017:
- № 0000041402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 137210,00 грн, зокрема, за основним платежем - 109768,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27442,00 грн;
- № 0000031402, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 217340,00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на безпідставне врахування Підприємством при обчисленні даних податкового обліку складених контрагентом - ТОВ "Харбудмонтаж" первинних документів за господарськими операціями, що реально не виконувалися.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 6, підпункту 9.4 пункту 9 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16 "Витрати") встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).
Пунктом 11 П(С)БО 16 "Витрати" встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Харбудмонтаж" (Виконавець) укладено ряд договорів про надання послуг:
- № 1103-15 від 11.03.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами або із залученням третіх осіб, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту окремих будівельних конструкцій та обладнання підсходових приміщень підземного підвуличного переходу №1 біля станції метро "Проспект Гагаріна", розташованого за адресою: вул. Вернадського 3-М, а Замовник зобов`язується передати затверджену кошторисну документацію, прийняти виконані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- № 1203-15 від 11.03.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами або із залученням третіх осіб, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту окремих будівельних конструкцій та обладнання підсходових приміщень підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метро, Проспект Гагаріна", розташованого за адресою: вул. Вернадського 5-М, а Замовник зобов`язується передати затверджену кошторисну документацію, прийняти виконані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- № 2005/15-1 від 20.05.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Холодна гора", за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 146-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 2005/15-2 від 20.05.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Холодна гора", за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 148-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 2005/15-3 від 20.05.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту будівельних конструкцій підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Наукова", за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 7-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 2005/15-4 від 20.05.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту будівельних конструкцій підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Наукова", за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 17/06-1 від 17.06.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту окремих будівельних конструкцій та обладнання підсходових приміщень підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Спортивна", за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 67-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 18/06-2015 від 18.06.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту окремих будівельних конструкцій та обладнання підсходових приміщень підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Спортивна", за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 65-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх на умовах, визначених Договором;
- № 3108-01 від 31.08.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Героїв праці", за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 160-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- № 3108-02 від 31.08.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу № 1 біля станції метрополітену "Героїв праці", за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 22-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх.
- № 0712/02-2015 від 07.12.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Студентська", за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 136-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх.
- № 0712/02-2015 від 07.12.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Студентська", за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 309-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- № 0812/01-2015 від 08.12.2015, згідно з яким в порядку, строки та на умовах, визначених даним договором, Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Ак. Барабашова", за адресою: м. Харків, вул. Амурська, 1-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- № 0812/02-2015 від 08.12.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Ак. Барабашова", за адресою: м. Харків, вул. Амурська, 2-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх.;
- № 0912/01-2015 від 09.12.2015, за умовами якого Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №1 біля станції метрополітену "Академіка Павлова", за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 269-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх;
- №0912/02-2015 від 09.12.2015, згідно з яким в порядку, строки та на умовах, визначених даним договором, Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами за завданням Замовника, надати послуги з поточного ремонту водовідливних установок підземного підвуличного пішохідного переходу №2 біля станції метрополітену "Київська", за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 2-М, а Замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги і оплатити їх.
Умовами укладених між позивачем та ТОВ "Харбудмонтаж" договорів передбачено, що Виконавець має право залучати третіх осіб для надання обумовлених договорами послуг. Обсяг послуг зазначений у дефектних актах, які є невід`ємною частиною договорів, а вартість визначена протоколами договірної ціни на підставі відповідних кошторисів.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжних доручень, дефектних актів, протоколів договірних цін.
Крім того, факт реального існування зазначених у договорах об`єктів, на яких проводились роботи, також не заперечується відповідачем.
Фактичне виконання умов спірних договорів також підтверджується актом Державної фінансової інспекції в Харківській області від 05.09.2016 №06-12/9 про ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.12.2013 по завершений місяць 2016 року, згідно з яким в ході проведення зустрічних звірок з ТОВ "Харбудмонтаж", а також в ході проведення ревізії за участю представників підрядних організацій та замовника - КП "Підземне місто" було проведено вибіркові контрольні обміри виконаних робіт, за наслідками яких завищень обсягів виконаних робіт не встановлено.
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента умов, необхідних для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, виробничого та технічного персоналу, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника податків
матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі статті 11 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин із вказаним вище контрагентом.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,