ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 804/3736/16
адміністративне провадження № К/9901/32877/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (головуючий суддя - Олійник В.М.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі №804/3736/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс"
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрокрансервіс" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Дніпрокрансервіс") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управілння ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Бабушкінському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правильність відображення Товариством даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Бабушкінському районі від 15.06.2016 № 0000281401, № 0000271401 від 29.12.2015 № 0036261701;
- присуджено на користь Товариства з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Бабушкінському районі судові витрати у розмірі 37790,02 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження Товариством доходів у результаті неврахування в їх складі безнадійної кредиторської заборгованості Товариства перед контрагентами ТОВ ТК "Верона" та ТОВ "Дніпро-Стар", які ліквідовані, з огляду на те, що зазначені суб`єкти господарювання відступили право вимоги сум зазначеної заборгованості третім особам згідно з укладеними договорами про відступлення права вимоги. Суди дійшли висновку про правомірність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин з ТОВ "Промі-Лайт", ТОВ "Зет Трейд", ТОВ "Стіл-Інвест", ТОВ "Праймері Сервіс", ТОВ "Логан груп" у періоді, що перевірявся. Суди зазначили про безпідставність висновків контролюючого органу про наявність правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки витрати платника на паливно - мастильні матеріали не є додатковим благом фізичних осіб у розумінні Податкового кодексу України.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських відносин з ТОВ "Промі-Лайт", ТОВ "Зет Трейд", ТОВ "Стіл-Інвест", ТОВ "Праймері Сервіс" та ТОВ "Логан груп" первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Наголошує на тому, що у контрагентів відсутня необхідна кількість трудових ресурсів та основних засобів (виробничо - торгівельного обладнання, транспортних засобів, складських та офісних приміщень) для виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг). Контролюючий орган зазначає про заниження Товариством доходів у результаті неврахування в їх складі сум безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед контрагентами ТОВ ТК "Верона" та ТОВ "Дніпро-Стар", що ліквідовані, а також вказує про заниження Товариством податку на доходи фізичних осіб, посилаючись при цьому на надання платником додаткових благ фізичним особам.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Підпунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень КАС України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 11.12.2015 № 2981/04-62-22-02/36573894.
Як вбачається з Акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 137.4, 137.10 статті 137, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в частині заниження ТОВ "Дніпрокрансервіс" податку на прибуток за 2014 рік всього на суму 934191,00 грн;
- пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 712000,00 грн, у тому числі за січень 2014 року - 38167,00 грн, лютий 2014 року - 49167,00 грн, березень 2014 року - 137508,00 грн, червень 2014 року - 357158,00 грн, серпень 2014 року - 130000,00 грн;
- пункту 164.1, підпунктів 164.2.2, 164.2.11, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок з доходів фізичних осіб на 29579,37 грн.
На підставі зазначеного Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.12.2015:
- № 0001192202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 934191,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 467095,50 грн;
- № 0001202202, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 712000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 356000,00 грн;
- № 0036261701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем на 29579,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 20465,12 грн.
Позивачем оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Рішенням ДФС України від 31.05.2016 № 11832/6199-99-11-02-01-15 скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2015 № 0001192202 та № 0001202202 у частині зменшення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, збільшення доходів по взаємовідносинах з ПП "Агротех-Дніпро". В іншій частині рішення за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін.
За наслідками адміністративного оскарження контролюючий орган прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016:
- № 0000281401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1001737,50 грн, зокрема, за основним платежем - 667825,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 333912,50 грн;
- № 0000271401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1270086,00 грн, зокрема, за основним платежем - 846724,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 423362,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2015 № 0036261701 та від 15.06.2016 № 0000281401, № 0000271401 протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За правилами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Висновки контролюючого органу про заниження Товариством доходу на загальну суму 1614946,04 грн ґрунтуються на тому, що позивачем не включено до складу інших доходів суми безнадійної заборгованості Товариства перед ТОВ ТК "Верона" та ТОВ "Дніпро-Стар" у загальній сумі 1614946,04 грн, зокрема за результатами господарських відносин з ТОВ ТК "Верона" у розмірі 1385946,04 грн та з ТОВ "Дніпро-Стар" - у розмірі 229000,00 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, за позивачем рахується кредиторська заборгованість по контрагентам ТОВ "ТК "Верона" та ТОВ "Дніпро-Стар" всього на суму 1614946,04 грн. Зазначені контрагенти 11.06.2014 та 29.01.2013 відповідно були ліквідовані.
12.05.2014 між ТОВ ТК "Верона" та ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" було укладено договір № 147-У про відступлення права вимоги за договорами № 26/04 від 26.04.2011 та № 1403 від 01.01.2012, за умовами якого ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" стає кредитором ТОВ "Дніпрокрансервіс" за договорами № 26/04 від 26.04.2011 та № 1403 від 01.01.2012.
Також 14.01.2013 між ТОВ "Дніпро-Стар" та ТОВ "Дніпропетровський завод сталевих конструкцій та нестандартного обладнання "Днепростальпром" було укладено договір № 134-У про відступлення права вимоги за договором № 03/01 від 19.01.2011, за умовами якого ТОВ "Дніпропетровський завод сталевих конструкцій та нестандартного обладнання "Днепростальпром" стає кредитором ТОВ "Дніпрокрансервіс" за вказаним договором № 03/01 від 19.01.2011.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про заниження Товариством доходу на загальну суму 1614946,04 грн з огляду на те, що між ТОВ ТК "Верона" та ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран", ТОВ "Дніпро - Стар" та ТОВ "Дніпропетровський завод сталевих конструкцій та нестандартного обладнання "Днепростальпром" укладено договори про відступлення права вимоги, за якими до ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" та ТОВ "Дніпропетровський завод сталевих конструкцій та нестандартного обладнання "Днепростальпром" перейшло право вимоги щодо зазначених сум боргу Товариства, а тому така сума боргу не є безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні ПК України та не підлягає включенню до складу доходу платника.
Щодо доводів контролюючого органу про наявність правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з огляду на надання платником протягом квітня-грудня 2014 року додаткового блага фізичним особам, які є працівниками позивача, у вигляді компенсації вартості використаного пального, Суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, у тому числі фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);
Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України, згідно з абзацом "е" підпункту 164.2.17 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були взяті в оренду транспортні засоби (легкові автомобілі), що використовувалися в господарській діяльності Товариства, зокрема, для здійснення правцівниками відряджень у інші міста, на підтвердження чого позивач надав копії посвідчень про відрядження та подорожніх листів, на підставі яких здійснювалося списання паливно-мастильних матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що фізичними особами не отримувався будь-який дохід, витрати позивача на паливно-мастильні матеріали не є наданням додаткового блага фізичним особам у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій.
Крім того, відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту/витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Покупець) та ТОВ "Праймері Сервіс" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 02/14, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити на умовах передбачених договором металопрокат в асортименті.
01.08.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Покупець) та ТОВ "Логан Груп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу металопрокату № 0108, за умовами якого Продавець зобов`язується передати на умовах даного договору у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов`язується сплатити його повну вартість на умовах попередньої оплати та прийняти товар.
Крім того, 01.08.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ "Логан Груп" (Виконавець) укладено договір №25/08/К про надання послуг з виготовлення креслень, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати розробку конструкторської документації (розробка креслень КМД).
Також 03.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Покупець) та ТОВ "Промі-Лайт" (Постачальник) укладено договір № 35, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на викладених у договорі умовах металопрокат.
04.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Промі-Лайт" (Вконавець) укладено договір № 211 П на виконання робіт з очищення металу від іржі, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи з очистки металу від іржі, а Замовник прийняти і оплатити на умовах передбачених договором виконані роботи.
Між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Промі-Лайт" (Виконавець) укладено договір від 04.03.2014 № 15 Г, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по ґрунтовці металоконструкцій, а Замовник прийняти і оплатити на передбачених договором умовах виконані роботи.
Також 04.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Промі-Лайт" (Виконавець) укладено договір № 12103 П, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по сортуванню відходів виробництва, а Замовник Прийняти і оплатити виконані роботи.
Крім того, 02.06.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Покупець) та ТОВ "Зет Трейд" (Постачальник) укладено договір № 1106, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити на викладених у договорі умовах металопрокат.
04.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Покупець) та ТОВ "Стіл-Інвест" (Постачальник) укладено договір № 35 на постачання металопрокату, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити на визначених договором умовах металопрокат.
Також 04.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Стіл-Інвест" (Виконавець) укладено договір № 211, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по очищенню металу, а Замовник прийняти і оплатити товар на передбачених умовами договору.
Крім того, 04.03.2014 між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Стіл-Інвест" (Виконавець) укладено договір № 15 Г, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по ґрунтуванню металоконструкцій, а Замовник прийняти і оплатити на визначених умовами договору роботи.
Між ТОВ "Дніпрокрансервіс" (Замовник) та ТОВ "Стіл-Інвест" (Виконавець) укладено договір № 12103 на виконання робіт із сортування відходів виробництва, за умовами якого Виконавець зобов`язується виконати роботи по сортуванню відходів виробництва, а Замовник прийняти і оплатити на визначених договором умовах виконані роботи.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Факт здійснення між сторонами розрахунку контролюючим органом не заперечується.
На підтвердження фактичного використання придбаних Товариством товарів (послуг) у своїй господарській діяльності позивач надав копії списання ТМЦ у виробництво.
Надані позивачем первинні документи відображають зміст і суть господарських операцій між Товариством та вказаними вище контрагентами та підтверджують правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами їх виконання.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі статті 11 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами.
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит/витрати, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів умов необхідних для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, виробничого та технічного персоналу, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагента добросовісного платника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,