ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/647/17
касаційне провадження № К/9901/31868/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року (головуючий суддя - Бездрабко О.І.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв О.В.; судді - Федусик А.Г., Танасогло Т.М.)
у справі № 821/647/17
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 серпня 2016 року № 0003901405 та від 18 серпня 2016 року № 0003911405.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 22 травня 2017 року позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДФС у Херсонській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на дотриманні контролюючим органом всіх законодавчих приписів під час проведення фактичної перевірки позивача.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Херсонській області.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено фактичну перевірку палатки " ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1, де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, результати якої оформлено актом від 08 липня 2016 року № 213/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з підстави проведення розрахункової операції з реалізації пива, вартістю 15,00 грн, без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання позивачем правил статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом) без придбання відповідної ліцензії.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 18 серпня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003901405, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн; № 0003911405, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У спірній ситуації представник позивача у судовому процесі пояснив, що ФОП ОСОБА_1 не провадить господарську діяльність на набережній в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Серії В03 № 195119 місце проживання позивача - АДРЕСА_2 .
В свою чергу, відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що у палатці "Чернігівське", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 не подано, незважаючи на те, що Херсонський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 травня 2017 року зобов`язував контролюючий орган надати відповідні документи. При цьому відсутні будь-які докази пред`явлення платнику направлень на перевірку та копії наказу в порядку пункту 81.1 статті 81 ПК України, акт перевірки, акт проведення контрольної розрахункової операції, акт відмови також не містять підпису позивача або особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції.
За таких обставин є цілком об`єктивним висновок судових інстанцій про недоведеність відповідачем факту проведення фактичної перевірки господарської одиниці, де здійснює діяльність саме ФОП ОСОБА_1, та, як наслідок, правомірності прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Херсонській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -