ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/3158/14
адміністративне провадження № К/9901/31244/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року (головуючий суддя - Брегей Р.І.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.)
у справі №П/811/3158/14
за позовом Дочірнього підприємства "Центргаз" Відритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"
до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2014 року Дочірнє підприємство "Центргаз" Відритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (далі - позивач, платник, ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз") звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність формування даних податкового обліку у періоді, що перевірявся, та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29 серпня 2014 року №0000392204, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 73862,00 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29 серпня 2014 року №0000402204, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на 2384081,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся. Вказали, що акт перевірки не містить відомостей про господарські операції, за результатами аналізу яких контролюючий орган дійшов висновку про декларування платником витрат, не врахованих у собівартість реалізованих (наданих) послуг з оренди майна та товарів. Також суди дійшли висновку про дотримання позивачем вимог податкового законодавства під час визначення бази оподаткування за результатами операцій з передачі майна в оренду. Суди зазначили про безпідставність висновків контролюючого орану про завищення платником розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток через допущені (на думку відповідача) ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" порушень під час перенесення збитків попередніх (звітних) податкових періодів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
01 лютого 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23 березня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду у порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" та філії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 та перевірку з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 16/11-23-22-04/31146068 від 04.08.2014 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.2, 135.4 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, 138.6, 138.8, 138.9, 138.10 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибутку на загальну суму 23000,00 грн, у тому числі за 2013 рік на 23000,00 грн, а також завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 2356457,00 грн, зокрема, за 2011 рік на 597435,00 грн, за 2012 рік на 697674,00 грн, за 2013 рік на 1061348,00 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 124821,00 грн, зокрема, за грудень 2012 року на 3546,00 грн, за січень 2013 року на 9498,00 грн, за лютий 2013 року на 9949,00 грн, за березень 2013 року на 35114,00 грн, за квітень 2013 року на 7455,00 грн, за травень 2013 року на 7480,00 грн, за червень 2013 року на 7591,00 грн, за липень 2013 року на 7626,00 грн, за серпень 2013 року на 6057,00 грн, за вересень 2013 року на 9503,00 грн, за жовтень 2013 року на 5908,00 грн, за листопад 2013 року на 5308,00 грн, за грудень 2013 року на 9786,00 грн, завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту всього в сумі 70389,00 грн, в тому числі за травень 2012 року на 47226,00 грн, за червень 2012 року на 23163,00 грн, та завищення показнику рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 6984,00 грн.
Висновки контролюючого органу про завищення позивачем розміру від`ємного значення та заниження податку на додану вартість, зокрема, ґрунтуються на тому, що Товариством не включено до вартості оренди майна суми податку на додану вартість. Також підставою для зменшення Товариству розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток стали висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, та декларування платником витрат, не врахованих у собівартість реалізованих (наданих) послуг з оренди майна та товарів.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року:
- № 0000402204, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2384081,00 грн;
- № 0000392204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 73862,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 23 ПК України база оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Центргаз" (Орендодавець) та ВАТ "Кіровоградгаз" (Орендар) укладено ряд договорів оренди цілісного майнового комплексу від 04.04.2008 №16/01-76-ОБ/2008, від 04.04.2008 №16/01-77-ОБ/2008, від 10.04.2008 №16/01-87-06/2008, 01.10.2008 №16/01-153-05/2008, від 30.01.2009 №16/01-18а-ОБ/2009.
Також між ДП "Центргаз" (Орендодавець) та ВКФ "РВК Плюс", ФОП ОСОБА_2, КП "УЛЯНОВКАЛІС" та ТОВ "Альфа-Інтертрейд" (Орендарі) укладено договори оренди будинку, споруди (іншого об`єкта нерухомості) від 01.10.2009, від 01.07.2010, від 01.06.2011 та від 01.09.2012
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що до зазначеної у договорах вартості оренди об`єктів нерухомості включено суми ПДВ, що, в свою чергу, жодним чином не спростовано контролюючим органом під час розгляду справи, а тому доводи відповідача про заниження платником податку на додану вартість є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до пункту 139.1.9 статті 139.1 статті 139 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 198.1 статті 138 ПК України не виключаються до складу витрат 139.1.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для формування витрат.
Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, зокрема, про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся.
Так, між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено ряд договорів, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виконати роботи з ремонту залізничних колій та стрілочних переводів ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" у смт Канатово.
На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії локальних кошторисів на ремонт залізничних колій та стрілочних переводів за формою №4, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних. Факт здійснення між сторонами розрахунку контролюючим органом не заперечується.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надані платником первинні документи у повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся та свідчать про правомірність формування платником даних податкового обліку за результатами здійснення цих операцій.
Крім того, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у справі №П/811/3157/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року, адміністративний позов ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" до Кіровоградської ОДПІ про визнання нечинним та скасування рішення задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ від 29.08.2014 №0000372204, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 125614,00 грн - за основним платежем та 31404,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- присуджено ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" судовий збір у розмірі 314,04 грн з Державного бюджету України.
Предметом розгляду справи № П/811/3157/14 була правомірність формування ДП "Центргаз" ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" податкового кредиту за результатами господарської діяльності із ФОП ОСОБА_1 за період грудень 2012 року - грудень 2013 року.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає доводи контролюючого органу про декларування платником витрат, неврахованих у собівартість реалізованих (наданих) послуг з оренди майна і товарів, оскільки ані Акт перевірки, ані апеляційна та касаційні скарги не містять відображення господарських операцій, за результатами аналізу яких відповідач дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,