ПОСТАНОВА
Іменем України
30 квітня 2021 року
Київ
справа №120/4469/20-а
адміністративне провадження №К/9901/34261/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року ( Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року (Ватаманюк Р.В., Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П.) по справі позовом Державного реєстаратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги в порядку ст. 37 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Позивачка разом з позовною заявою подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2374/5 "Про задоволення скарги" та просила зобов`язати Державне підприємство "Національні інформаційні системи" невідкладно поновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
15 вересня 2020 року позивачка звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила зупинити дію оскаржуваного наказу відповідача "Про задоволення скарги" від 10 липня 2020 року № 2374/5 до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору та зобов`язати державне підприємство "Національні інформаційні системи" невідкладно поновити їй доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не вживати заходів щодо припинення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заяви зазначає, що наразі існує очевидна небезпека заподіянню шкоди її правам, свободам та законним інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі по суті, оскільки оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України є діючим та таким, що блокує здійснення своїх повноважень державного реєстратора, що завдає шкоду не тільки їй, а й іншому колу осіб, які звернулися до неї із заявами про вчинення реєстраційних дій.
Одночасно зазначає і про те, що оскарженим наказом не вирішено питання про передачу на розгляд до іншого суб`єкта реєстрації реєстраційних справ, що були подані до неї як до державного реєстратора, якому анульовано доступ до Державного реєстру прав для проведення відповідних дій.
Також звертає увагу суду на те, що фактично оскаржуваний наказ позбавляє її права займатися професійною діяльністю державного реєстратора, і відновити ділову та професійну репутацію після цього буде вкрай складно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року заяву про забезпечення адміністративного позову задоволено частково.
Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 10 липня 2020 року № 2374/5 в частині анулювання доступу державному реєстратору Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Міністерством юстиції України подано апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати вказану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказував, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що заходи забезпечення позову мають бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а при прийнятті оскаржуваної ухвали суд керувався припущеннями, а не допустимими доказами та фактичними обставинами справи. Також вказано, що вживаючи заходи забезпечення позову суд фактично вирішив питання про протиправність наказу Міністерства юстиції України №2374/5 від 10 липня 2020 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу суду першої і інстанції залишено без змін.
Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки анулювання доступу до державного реєстру може призвести до значної шкоди інтересам позивачки та негативних наслідків, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, що постановлені за результатом розгляду заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів х урахуванням розумності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також, ухвалою суду першої інстанції, яку залишено без змін судом апеляційної інстанції не наведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, адже в разі задоволення позовних вимог та набрання законної сили рішення суду ДП "Національні інформаційні системи" невідкладно виконає таке рішення.
Отже, приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанції керувались виключно припущеннями, а не допустимими доказами та фактичними обставинами справи.
Позиція інших учасників справи
20 січня 2021 року Державним реєстаратором Роздолівської сільської ради подано відзив на касаційну скаргу.
В обґрунтування відзиву зазначає, що оскаржуваною ухвалою, зупинено дію спірного наказу тільки в частині, що стосується анулювання доступу державному реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В іншій частині, яка є також предметом судового оскарження, дія даного наказу не зупинена, що в свою чергу, не перешкоджає подальшій реалізації даного наказу, у відповідність до вимог законодавства, в тому числі і щодо забезпечення прав порушених неправомірними рішеннями позивача, в разі підтвердження таких судом за результатами розгляду справи по суті.
Враховуючи зазначене просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства юстиції України та залишити в силі оскаржувані судові рішення.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 грудня 2020 року визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Загороднюка А.Г. та суддів: Єресько Л.О. та Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року задоволено частково заяву про забезпечення позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Зазначені судові рішення є предметом касаційного перегляду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування:
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони, або обов`язку вчиняти дії, що випливають із такого рішення (частина третя статті 151 КАС України).
Частинами першою, другою статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Пунктом 2 частини другої статті 37-1 Закону№1952-IV передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 37-1 Закону №1952-IV у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб`єкта державної реєстрації прав.