ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа №623/1594/17
адміністративне провадження №К/9901/14413/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (судді: Зеленський В.В., Чалий І.С., П`янова Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірних дій та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області із позовною заявою до виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (надалі також - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними дії виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів;
- стягнути з виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн (двадцять шість тисяч шістсот сім гривень 50 коп.) та зобов`язати відповідача у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що внаслідок невиконання відповідачем постанови Борівського районного суду від 18 грудня 2012 року у справі №2005/1595/12 (2-а/2005/33/12) в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, він позбавлений можливості отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів, внаслідок виключення правових норм, які передбачали таке право.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з того, що позивач, маючи законні сподівання при виході на пенсію з посади державного службовця зі стажем в органах місцевого самоврядування понад 10 років, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, був позбавлений такої можливості внаслідок незаконних дій відповідача.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету про оскарження неправомірних дій та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом майже через 2 роки після свого звільнення з посади. Одноразова грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів не належить до фонду оплати праці, а тому не є складовою заробітної плати, а відтак, звернення до суду про стягнення такої допомоги обмежується місячним строком, визначеним частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (чинною на час звернення позивача до суду; надалі - КАС України).
Постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, а справу № 623/1594/17 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно встановлено предмет спору у цій справі, порушено норми процесуального права щодо застосування строку звернення до суду в цих правовідносинах, а тому постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року підлягала скасуванню.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року скасовано рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15 травня 2018 року у справі №623/1594/17.
Прийнято нову постанову, якою провадження у справі № 623/1594/17 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів закрито.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправними дій виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні у грудні 2012 року постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, - пов`язаний із виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року у справі №2005/1595/12, яка на час розгляду даної справи вже виконана відповідачем.
На думку колегії суддів в цьому випадку між сторонами не виникло нового спору. Спірні правовідносини могли розглядатися судом у справі №2005/1595/12 на стадії його виконання в порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не в порядку позовного провадження, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття провадження у цій частині позовних вимог.
Щодо інших позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено частину одинадцяту статті 21 Закону №2493-III та частину тринадцяту статті 37 Закону №3723-XII, якими було передбачено виплату спірної грошової допомоги, тому на час звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства (17 листопада 2015 року) були відсутні правові підстави для виплати грошової допомоги державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування.
Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі. Скаржник просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач вказує на те, що Верховним Судом вже висловлено правову позицію щодо застосування норми права в тотожних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №826/2772/16, від 14 серпня 2019 року №826/27427/15. На переконання скаржника суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином всі обставини цієї справи, при прийнятті оскаржуваної постанови від 21 травня 2020 року безпідставно не врахував правові висновки Верховного Суду, згідно яких одноразова грошова допомога в розмірі 10 посадових окладів, встановлена Законом України, на виплату якої державний службовець має право за умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2020 року у відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
За розпорядженням міського голови від 04 травня 2006 року № 98-К позивач був призначений на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.
Внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду він був неправомірно звільнений з 31 липня 2008 року за рішенням Ізюмської міської ради №2551, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2013 року та постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року.
Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12 вересня 2008 року "Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1" визнано незаконним та скасовано, а його поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.
Після отримання вказаного судового рішення, позивач звернувся до Ізюмського міського голови з відповідною заявою від 26 грудня 2012 року, про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року.
Ізюмський міський голова листом від 21 січня 2013 року № 376 відмовив у поновленні позивача на посаді першого заступника міського голови та у негайному виконанні вказаної постанови від 18 грудня 2012 року Борівського районного суду Харківської області.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року скасовано постанову Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року (якою позивача поновлено на посаді). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року скасовано, залишено в силі постанову Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року.
На виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року Ізюмська міська рада Харківської області прийняла 26 червня 2015 року рішення № 3051 "Про виконання рішення Борівського районного суду", яким ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року.
11 вересня 2015 року рішенням Ізюмської міської ради № 3174 внесено зміни до структури виконавчого комітету Ізюмської міської ради та введено посаду першого заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства та визначено, що строк повноважень ОСОБА_1 як першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, закінчується терміном повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання.
21 вересня 2015 року на підставі цього рішення за порядковим номером 42 був внесений запис до трудової книжки позивача про недійсність запису № 37 про його звільнення з 31 липня 2008 року.
Ізюмська міська рада 6 скликання припинила свої повноваження 10 листопада 2015 року.
17 листопада 2015 року позивача звільнено з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства у зв`язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання (17 листопада 2015 року був останній день частини щорічної відпустки позивача). На момент звільнення ОСОБА_1 з посади виключено норму, якою передбачалась виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Не погоджуючись із невиконанням відповідачем у грудні 2012 року рішення суду в частині поновлення його на посаді, що призвело до не проведення звільнення в грудні 2012 року з виборної посади в зв`язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання, та не виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, позивач звернувся до суду.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 7 червня 2001 року N 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N2493-III).
Статтею 1 Закону N2493-III передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Частиною першою статті 2 Закону №2493-III (в редакції на момент прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Відповідно до частини одинадцятої статті 21 Закону N2493-III (в редакції на момент прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв`язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року N3723-XII "Про державну службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N3723-XII) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" виключено частину одинадцяту статті 21 Закону N2493-III та частину тринадцяту статті 37 Закону N3723-XII, якими було передбачено виплату спірної грошової допомоги.
Статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.