ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 322/812/17
адміністративне провадження № К/9901/18204/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області у складі судді Гасанбекова С.С. від 18.08.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чумака С.Ю., Гімона М.М., Юрко І.В. від 10.10.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Гуляйпільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі у тексті цієї постанови також ГУ ПФ України, пенсійний орган, відповідач), у якому просив зобов`язати відповідача виплатити йому в рахунок погашення боргу з виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.06.2016 року по 01.03.2017 у розмірі 19718,84 гривень.
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що відповідачем на виконання судового рішення у справі №808/2438/16 було здійснено перерахунок призначеного і отримуваного ним довічного грошового утримання судді у відставці з 04.08.2015.
3. Позивач звертав увагу, що згідно з протоколом індивідуального перерахунку від 03.02.2017, проведеного на виконання судового рішення, наданого Управлінням Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області, борг відповідача з виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання за період з 01.06.2016 по лютий 2017 року включно складає 19718,84 гривень.
4. На думку позивача, відповідач, здійснюючи на підставі судового рішення перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання, не виплатив суми такого за період з 01.06.2016 по 01.03.2017, чим, на його переконання, порушив вимоги діючого законодавства та протиправно зарахував їх в погашення надміру раніше виплачених сум, оскільки згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" утримання з позивача надміру виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання можливо лише внаслідок зловживань з його боку або подання страхувальником недостовірних даних. При цьому, як стверджує позивач, з його боку ніяких зловживань не було, відносно нього страхувальник ніяких недостовірних даних не надавав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 18.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
6. Приймаючи таку постанову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування у відповідача заборгованості щодо виплати призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
7. Суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на норми статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідач не здійснював утримання надміру виплачених позивачу сум щомісячного довічного грошового утримання, а провів перерахунок цих сум згідно з постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 у справі №808/2438/16.
8. Таким чином, згідно з позицією суду першої інстанції, підтриманою апеляційним судом, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи.
11. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у адміністративній справі №322/1070/15 за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Новомиколаївському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, що набрала законної сили 04.05.2016, було визнано протиправною відмову УПФУ в Новомиколаївському районі Запорізької області, викладену у листі №1305/03 від 14.08.2015, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано УПФУ в Новомиколаївському районі Запорізької області призначити та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошеве утримання судді у відставці в розмірі, визначеному частиною третьою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що діяла станом на 01.03.2014.
12. Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 у справі №808/2438/16, що набрала законної сили, управління Пенсійного фонду України в Новомиколаївському районі Запорізької області було зобов`язано призначити позивачу з 04.08.2015 та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, а саме: з 04.08.2015 по 31.08.2015, виходячи з розміру грошового утримання судді 18 270,00 грн., з 01.09.2015 по 30.04.2016, виходячи з розміру грошового утримання 22 048,00 грн., з 01.05.2016, виходячи з розміру грошового утримання 23 200,00 грн.
13. На виконання постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 відповідач видав протокол від 03.02.2017 індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці за період з серпня 2015 року по лютий 2017 року, згідно з яким суми до виплати щомісячного довічного грошового утримання позивачу, з урахуванням раніше проведених виплат, відсутні, натомість наявна переплата щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 19865,20 грн.
14. Зазначена різниця у сумах щомісячного довічного грошового утримання відповідачем пояснювалась тим, що згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2015 позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі, визначеному частиною третьою статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що діяла на 01.03.2014, тобто без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, а на виконання постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 було проведено призначення щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до її резолютивної частини, та оскільки в останній постанові не було зазначено про незастосування передбаченого законом максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, утворилося від`ємне значення.
15. При цьому, як зазначав відповідач під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції і це не було спростовано судовим розглядом справи, будь-які відрахування із щомісячного довічного грошового утримання позивача за період з серпня 2015 року по лютий 2017 року управлінням Пенсійного фонду не проводилися.
16. Визначаючи суму позовних вимог в розмірі 19718,84 грн., позивач виходив лише з сум боргу, зазначених в останній графі протоколу від 03.02.2017 індивідуального перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, за період з червня 2016 року по лютий 2017 року.
17. Суди також встановили, що позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо виконання постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016, оскаржив їх в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, проте ухвалою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.03.2017 у справі №808/2438/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, у задоволенні заяви було відмовлено, а дії відповідача щодо обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 04.08.2015 по 08.06.2016, тобто до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №4-рп/2016, визнано такими, що не суперечать постанові Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 у справі №808/2438/16 та відповідають роз`ясненням Конституційного Суду України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
18. У касаційній скарзі позивач зазначає, що у разі виявлення після перерахунку, в тому числі на підставі судового рішення, довічного грошового утримання судді у відставці надміру виплачених сум відповідач мав право утримати їх у порядку статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не відшкодовувати їх за рахунок невиконання рішення суду.
19. Наголошує скаржник й на тому, що йому фактично не виплачувалась сума, яка облікована пенсійним органом як надміру виплачена, жодних зловживань та/або подання страхувальником недостовірних відомостей щодо нього не було і це унеможливлює стягнення цих коштів в порядку вищеназваної статті Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
20. Позивач вважає помилковим і невідповідним дійсності висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не здійснював утримання надміру виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а провів перерахунок цих сум згідно з постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016, оскільки у цій постанові було зобов`язано пенсійний орган призначити та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат таке грошове утримання, а не перераховувати його, у зв`язку з чим ОСОБА_1 наполягає на протиправності дій ГУ УПФ України щодо проведення перерахунку.
21. Окрім цього, у касаційній скарзі зазначається, що внаслідок такого виконання постанови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 р. яка була ухвалена на його користь, він заборгував боржнику, як зазначено у його листі, однак, на погляд позивача, неможливо, щоб людина здобувши захист своїх прав у суді, після виконання судового рішення, ухваленого на її користь, не отримавши жодних виплат, опинилась положенні боржника, а орган, який порушив її права, що підтверджено судовим рішенням, опинився у статусі стягувача.
22. У запереченнях на касаційну скаргу Гуляйпільське ОУ ПФ України в Запорізькій області висловлює незгоду з доводами та вимогами касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вважає їх законними і обґрунтованими.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Частиною п`ятою статті 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яка була чинною станом на 04.08.2015 - дату, з якої позивачу призначено щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, було передбачено, що максимальний розмір такого утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
24. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" внесено зміни, а саме - доповнено вказану норму новим реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
25. 08.06.2016 Конституційним Судом України прийнято Рішення №4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці)".
26. Згідно з абзацами першим, третім пункту 1 резолютивної частин вищевказаного Рішення Конституційного Суду України вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.
27. Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII та положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016).
28. У пункті 4 цього ж Рішення конституційний суд, керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", визначив такий порядок виконання цього рішення:
- частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання";
- абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року N 192-VIII, а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Зважаючи на наведену вище правову регламентацію спірних правовідносин, у період з 04.08.2015 по 08.06.2016 максимальний розмір довічного грошового утримання судді у відставці підлягав обмеженню відповідно до законодавства й пенсійні органи, які здійснюють виплату такого утримання, зобов`язані були діяти згідно закону, положення якого були чинними і нечинними, неконституційними не визнавались.
30. Частина друга статті 19 Конституції України встановлює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (у даному випадку міської ради) здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів, органів місцевого самоврядування.
32. Колегія суддів звертає увагу й на те, що за змістом частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
33. Таким приписам Конституції України кореспондують положення частин другої, третьої статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", якими визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
34. У справі, яка розглядається, суди встановили, що судовим рішенням, яке набрало законної сили (постанова Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 у справі №808/2438/16), відповідача було зобов`язано призначити позивачу з 04.08.2015 та виплатити з урахуванням раніше проведених виплат щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 відсотків грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, виходячи з певного розміру грошового утримання судді.
35. На виконання вищезгаданого судового рішення відповідачем було проведено розрахунок сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які підлягають виплаті позивачу, з урахуванням раніше проведених виплат.
36. Здійснюючи такий розрахунок, пенсійний орган, зважаючи на закріплений у Конституції України обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірно керувався вимогами законодавства, яке було чинним у період з 04.08.2015 і врегульовувало питання розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
37. Більше того, за наслідками розгляду заяви позивача, поданої в порядку судового контролю за виконанням судового рішення встановлено, що дії пенсійного органу щодо обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, у період з 04.08.2015 по 08.06.2016, тобто до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №4-рп/2016, визнано такими, що не суперечать постанові Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 04.11.2016 у справі №808/2438/16 та відповідають роз`ясненням Конституційного Суду України (ухвала Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 06.03.2017 у справі №808/2438/16, залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017).
38. За наслідками розрахунку сум, які підлягають виплаті позивачу на підставі судового рішення, відповідач встановив, що суми до виплати щомісячного довічного грошового утримання позивачу, з урахуванням раніше проведених виплат, відсутні, натомість наявна переплата щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 19865,20 грн.
39. Судовим розглядом цієї справи встановлено й те, що вказані вище грошові кошти не обліковуються пенсійним органом як безпідставно або надміру виплачені, не визнані боргом, як помилково вважає ОСОБА_1, і з нього не стягувались.
40. За таких обставин, колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, а оскільки внаслідок дій пенсійного органу стосовно розрахунку сум щомісячного довічного грошового утримання, які підлягають до виплати позивачу, розмір такого утримання не зменшився й жодних дій чи рішень з приводу утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум ГУ ПФ України не вчиняло (не приймало), то Верховний Суд погоджується з викладеною в оскаржуваних судових рішеннях позицією про відсутність у даному конкретному випадку фактичного порушення з боку відповідача прав позивача.
41. Касаційна ж скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваних судових рішеннях висновки й давали підстави вважати інакше.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.
44. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,