ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2443/18
адміністративне провадження № К/9901/64185/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (суддя Вовченко О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100110/2018/000023/2 від 23 квітня 2018 року, №UA100110/2018/000021/2, №UA100110/2018/000022/2 від 19 квітня 2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2018/00138, №UA100110/2018/00139 від 19 квітня 2018 року, №UA100110/2018/00141 від 23 квітня 2018 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення їх митної вартості та її складових.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що 22 квітня 2017 року між Товариством (як покупцем) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (China) (як продавцем) укладено контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному контракті та інвойсах і доповненнях до нього (пункт 1.1); сума контракту становить 1 000 000 доларів США (пункт 2.1); термін дії контракту - один рік з моменту його підписання до 22 квітня 2018 року (пункт 2.1); ціни за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах (пункт 3.1); умови поставок за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі; поставки повинні здійснюватися у повній відповідності із замовленням покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін і умови поставки (у відповідності з "ІНКОТЕРМС" - в діючій редакції) (пункт 4.1); вартість палет, тари та упаковки включена у вартість товару (пункт 6.3).
З метою митного оформлення товарів (інструментів ручних з вбудованим бензиновим двигуном) Товариством подано до Митниці електронні митні декларації №UA100110/2018/310423 та № UA100110/2018/310418 від 19 квітня 2018 року, №UA100110/2018/310804 від 23 квітня 2018 року, в яких їх митну вартість визначено за основним методом - ціною договору (контракту).
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA100110/2018/310423 від 19 квітня 2018 року декларант надав наступні документи: пакувальний лист №HLF/BB-20171201 від 01 грудня 2017 року; інвойс №HLF/BB-20171201 від 01 грудня 2017 року; коносамент №4359-0177-771.018 від 01 грудня 2017 року; товарно-транспортні накладні №№ 3,4,5,6,7,8,9 від 18 квітня 2018 року; декларацію про походження товару №HLF/BB-20171201 від 01 грудня 2017 року; прайс-лист від 11 жовтня 2017 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22 квітня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25 травня 2016 року та інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами за №2313508 від 19 квітня 2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA100110/2018/310418 від 19 квітня 2018 року надано: пакувальний лист № HLF/BB-20171124 від 24 листопада 2017 року; інвойс №HLF/BB-20171124 від 24 листопада 2017 року; коносамент №4359-0177-771.017 від 24 листопада 2017 року; товарно-транспортні накладні №1, №2 від 18 квітня 2018 року; декларацію про походження товару №HLF/BB-20171124 від 24 листопада 2017 року; прайс-лист від 11 жовтня 2017 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22 квітня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25 травня 2016 року та інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами за №2313508 від 19 квітня 2018 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA100110/2018/310804 від 23 квітня 2018 року декларант надав: пакувальний лист №HLF/BB-20171118 від 18 листопада 2017 року; інвойс №HLF/BB-20171118 від 18 листопада 2017 року; коносамент №NBPE17110383 від 18 листопада 2017 року; товарно-транспортні накладні №№ 1,2,3,4,5 від 23 квітня 2018 року; декларацію про походження товару №HLF/BB-20171118 від 18 листопада 2017 року; прайс-лист від 03 листопада 2017 року; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22 квітня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25 травня 2016 року та інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами за №2313508 від 19 квітня 2018 року.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, витребовувались додаткові документи, від надання яких Товариство відмовилось.
19 квітня 2018 року та 23 квітня 2018 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів відповідно №UA100110/2018/310423, №UA100110/2018/310418 та №UA100110/2018/310804, згідно з якими останню визначено за резервним методом, а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2018/00138, №UA100110/2018/00139 та №UA100110/2018/00141.
В оскаржуваних рішеннях відповідачем зазначено про те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують числових значень складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, в наданих інвойсах вказано умови поставки CРТ-Київ, але у пакувальних листах зазначені умови поставки СIF-Одеса; у поданих до митного оформлення документах відсутні дані про витрати на пакування; прайс-лист виданий виробником, а не продавцем товару, й в ньому відсутні умови поставки товару.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованих товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судами, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів Митниця зазначала про те, що в наданих інвойсах від 18 листопада 2017 року №HLF/BB-20171118, від 24 листопада 2017 року №HLF/BB-20171124, від 01 грудня 2017 року №HLF/BB-20171201 умовами поставки визначено CРТ-Київ, а у пакувальних листах - СIF-Одеса, проте в матеріалах справи наявний лист HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) від 23 квітня 2018 року, яким продавець пояснив, що мала місце технічна помилка, і правильними умовами поставки слід вважати СРТ-Київ, що відповідає зазначеному в інвойсах; водночас, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа та його затвердженої форми, а згідно із частиною 2 статті 53 МК України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.
Також, за наведеного, суди визнали безпідставними посилання Митниці на невключення декларантом до вартості товару, поставленого на умовах CIF, витрат на страхування та транспортування, й неподання відповідних підтверджуючих документів, оскільки умовами поставки товару є CPT, а згідно ІНКОТЕРМС-2010 за умовами поставки CPT витрати на страхування та транспортування несе продавець.
Що ж до тверджень про відсутність даних про витрати на пакування у наданих до митного оформлення документах, суди вказали, що за умовами контракту (пункт 6.3) вартість пакування входить до ціни товару, а тому не оплачується окремо; разом з тим за змістом частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку якщо вони не включалися до такої ціни.
Також суди попередніх інстанцій з дотриманням положень чинного законодавства обґрунтовано вважали помилковими твердження відповідача про те, що прайс-листи отримані від продавця, а не від виробника товарів, і в них відсутні умови поставки товару, зважаючи на таке.
Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
Отже, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів за №UA100110/2018/000023/2 від 23 квітня 2018 року, №UA100110/2018/000021/2, №UA100110/2018/000022/2 від 19 квітня 2018 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2018/00138, №UA100110/2018/00139 від 19 квітня 2018 року, №UA100110/2018/00141 від 23 квітня 2018 року.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд