ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/12235/19
адміністративне провадження № К/9901/35166/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 160/12235/19
за позовом ОСОБА_1 до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірними рішень та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, ухвалене суддею Олійником В. М.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (далі - відповідач 1, ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України"), комунального закладу "Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач 2, КЗ "ОКЦ МСЕ Дніпропетровської обласної ради"), у якому просив:
1.1. визнати рішення комісії ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" згідно з виписками з історії хвороби №1376 - 2005 рік, №1071 - 2008 рік, №1118 - 2009 рік неправомірним і недійсним;
1.2. визнати дії і винесені рішення Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - Дніпропетровська обласна МСЕК) і ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України": № 395741 сер. МСЕ-ДНА-01 від 14 лютого 2005 року, № 006665 сер. МСЕ-ДНА-01 від 28 січня 2008 року, №662947 сер. МСЕ-ДНА-01 від 09 квітня 2009 року, № 033942 сер. 10 ААА від 16 лютого 2011 року неправомірними і не дійсними;
1.3. визнати ОСОБА_1 інвалідом 1-ї групи з втратою 100% працездатності з січня 2005 року, а з 16 лютого 2011 року - безтерміново;
1.4. стягнути з ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" інвалідності 3000000 грн завданої моральної шкоди;
1.5. стягнути з КЗ "ОКЦ МСЕ Дніпропетровської обласної ради" 1000000 грн завданої моральної шкоди.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при визначенні групи інвалідності підстав для відміни 2-ї групи інвалідності з 70% втрати працездатності і встановлення 3-ї групи інвалідності з 60% втрати працездатності не було, оскільки, за твердженням позивача, з 2005 року сфальсифіковано та підроблено дійсний діагноз позивача. Такі протиправні та незаконні дії спричинили чималі страждання та завдали моральної шкоди, а також великі збитки у вигляді зменшення пенсії.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, у свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності, у зв`язку з чим, розглядаючи питання про встановлення групи інвалідності позивачу, відповідачі не порушили порядок розгляду цього питання, отже спірні рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.1. Одночасно суди попередніх інстанцій зазначили, що суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення групи інвалідності та відсотку втрати працездатності позивача, оскільки такі повноваження є дискреційними повноваженнями відповідачів.
4.2. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що враховуючи відмову у задоволенні інших позовних вимог, відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди як похідної.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 21 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
6.1. Скаржник наполягає, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій керувалися положеннями нормативно-правових актів, які, на його переконання, не повинні застосовуватися до спірних правовідносин, а саме: Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі - Інструкція № 561); Інструкцією про встановлення груп інвалідності затвердженою наказом МОЗ України від 07 квітня 2004 року № 183, зареєстрованою в МЮ України 22 квітня 2004 року за № 516/9115 (далі - Інструкція № 183); Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 (далі - Положення № 83); Положенням про медико-соціальну експертизу і Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.
6.2. Скаржник зазначає, що рішення ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" у 2005, 2008, 2009, 2011 роках щодо діагнозу ОСОБА_1 не відповідають рішенню, прийнятому у 2016 році. Таким чином, вказані рішення, на переконання скаржника, не відповідають дійсності, однак судами попередніх інстанцій проігноровано його доводи щодо цього.
6.3. Крім того, скаржник вказує, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать пунктам 44, 45 Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів, встановлених відповідно до наказу МОЗ України від 05 серпня 1998 року №238, зареєстрованого в МЮ України 14 жовтня 1998 року за № 653/3093 (далі - Критерії №238), згідно з якими Дніпропетровська обласна МСЕК приймала рішення.
6.4. Скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, повинні були звернути увагу, що станом на час виникнення спірних правовідносин Інструкція № 561 ще не існувала, а відповідно до пункту 45 Порядку №238 наявні у нього захворювання передбачали визначення сукупно 70% + 30% = 100%.
6.5. Також скаржник наполягає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що протиправними діями відповідачів йому заподіяно моральну шкоду.
7. 21 грудня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
10. 22 лютого 2021 року від ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зокрема, наполягає, що критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, у свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Ступені порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності і є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. Зазначає, що вимоги позивача про встановлення йому першої групи інвалідності та 100% втрати працездатності є необґрунтованими, не відповідають реальному стану здоров`я позивача та суперечать чинному законодавству. Крім того, звертає увагу, що позивач у позові не надав належних доказів, які підтверджують, що діями ДУ "УД НДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" йому спричинено моральну шкоду.
11. Від відповідача 2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. Позивач - колишній військовослужбовець МВС первинно оглянутий 08 січня 1998 року обласною МСЕК № 4, яка встановила йому другу групу інвалідності, захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і визначила 70 % втрати працездатності строком на 1 рік - на період активного лікування (з урахуванням: свідоцтва про хворобу № 481 від 24 вересня 1997 року, експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС № 2090 від 02 липня 1992 року (засідання № 55 від 02 липня 1992 року).
13. При огляді 26 січня 1999 року, у зв`язку з позитивною динамікою, позивачу встановлена третя група інвалідності і визначено 50 % втрати працездатності.
14. 31 січня 2000 року позивачу встановлена третя група інвалідності та визначено 50% втрати працездатності. Рекомендовано активне лікування.
15. 31 січня 2002 року позивачу встановлена друга група інвалідності і 70% втрати працездатності до 01 лютого 2005 року (у зв`язку з частими загостреннями); рекомендовано обстеження в обласній лікарні ім. Мечникова.
16. 14 лютого 2005 року позивачу встановлена третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01 лютого 2008 року (у зв`язку з позитивною динамікою).
17. У зв`язку з незгодою позивача з рішенням обласної МСЕК щодо огляду 14 лютого 2005 року, для вирішення експертних питань, позивач був направлений на обстеження в ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", де знаходився з 15 березня 2005 року по 29 березня 2005 року у хірургічному відділені (медична карта стаціонарного хворого № 1376).
18. Після обстеження ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" погодився з рішенням МСЕК № 4 про встановлення позивачу третьої групи інвалідності та 60% втрати працездатності строком до 2008 року на підставі чинної на той час Інструкції № 183.
19. 20 лютого 2006 року позивачу встановлена третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01 лютого 2008 року.
20. 28 січня 2008 року позивачу встановлена третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01 лютого 2011 року.
21. У зв`язку з незгодою позивача з рішенням обласної МСЕК, для вирішення експертних питань, позивач з 25 лютого 2008 року по 05 березня 2008 року був направлений на обстеження до ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (медична карта стаціонарного хворого № 1071 ), якою після обстеження винесено висновок: "Види і ступінь обмеження життєдіяльності - помірний".
21.2. При обстеженні у клініці ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" у позивача виявлені помірно виражені патологічні зміни з боку ШКТ, що дозволяє рекомендувати МСЕК визначити йому третю групу інвалідності (контроль через 1 рік), захворювання пов`язано з виконанням службових обов`язків по ЛНА на ЧАЕС, і визначити 30 % втрати працездатності (згідно з пунктом 44, 45 наказу МОЗ України № 238 від 05 серпня 1998 року)".
22. За результатами обстеження та висновку загальної комісії ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" МСЕК винесло рішення про встановлення позивачу третьої групи інвалідності та 30 % втрати працездатності, про що 31 березня 2008 року надано обласною МСЕК № 3 довідку МСЕК про відсоток втрати працездатності.
23. На підставі рекомендації ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" № 1071 в 2008 року про проведення контролю через 1 рік, ОСОБА_1 з 25 лютого 2009 року по 05 березня 2009 року перебував на обстеженні в ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" (медична карта стаціонарного хворого №1071).
23.1. За висновком інституту: "Ступінь обмеження життєдіяльності помірний. При обстеженні в клініці виявлені патологічні зміни з боку травної системи, які підтверджуються даними клінічних і параклінічиих методів дослідження та помірно обмежують життєдіяльність хворого. Вважається за можливе рекомендувати МСЕК визначити хворому ОСОБА_1 третю групу інвалідності, ЧАЕС, і 30 % втрати працездатності".
24. Після одержання медекспертної справи та висновку ДУ "УД ДНДІ медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України", з урахуванням результатів поглибленого обстеження та висновку загальної комісії Інституту, 09 квітня 2009 року обласна МСЕК № 3 винесла рішення про встановлення позивачу третьої групи інвалідності і 30 % втрати працездатності.
25. При черговому переогляді позивача 16 лютого 2011 року обласною МСЕК № 3 прийнято рішення про встановлення позивачу третьої групи інвалідності та 60 % втрати працездатності безстроково, згідно з експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС № 2090 від 26 листопада 2010 року (засідання № 601 від 20 січня 2011 року).
Нормативне регулювання
26. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
27. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
28. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
29. Стаття 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XІI (далі - Закон № 875-XІI, у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин) визначає, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
30. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів (стаття 3 Закон № 875-XІI ).
31. Частиною першої статті 1 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV, у редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин станом на час винесення відповідачем 1 спірних рішень № 006665 сер. МСЕ-ДНА-01 від 28 січня 2008 року, №662947 сер. МСЕ-ДНА-01 від 09 квітня 2009 року, № 033942 сер. 10 ААА від 16 лютого 2011 року) визначено що:
31.1. інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;
31.2. інвалідність - міра втрати здоров`я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;
31.3. обмеження життєдіяльності - повна або часткова втрата особою внаслідок захворювання, травми або вроджених вад здатності або можливості самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, орієнтації, контролювання своєї поведінки;
31.4. медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи;
32. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності (частина третя статті 7 Закону № 2961-IV).
33. Положенням № 83, у редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин станом на час винесення відповідачем 1 спірних рішень № 395741 сер. МСЕ-ДНА-01 від 14 лютого 2005 року, № 006665 сер. МСЕ-ДНА-01 від 28 січня 2008 року, №662947 сер. МСЕ-ДНА-01 від 09 квітня 2009 року (втратила чинність 18 грудня 2009 року) визначено.
33.1. Пункт 1. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
33.2. Пункт 2. Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров`я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов`язків тощо.
33.3. Пункт 5. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
33.4. Пункт 23. Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.
33.5. Пункт 25. МСЕК проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
33.6. Пункт 26. МСЕК при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров`я України за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.
33.7. Пункт 29. Якщо хворий за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу не може з`явитися до медико-соціальної експертної комісії, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні. У виняткових випадках (наприклад, коли громадянин проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості) медико-соціальні експертні комісії можуть приймати рішення заочно за згодою громадян, керуючись матеріалами медичних справ.
33.8. Пункт 30. Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.
33.9. Пункт 31. Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1 - 3 роки.
Переогляд інвалідів раніше вказаних строків, а також громадян, інвалідність яким встановлено без зазначення строку переогляду, проводиться при зміні стану здоров`я і працездатності або при виявленні фактів зловживань чи помилок, допущених у встановленні групи інвалідності <…>.
33.10. Пункт 32. МСЕК видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в м. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов`язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
Форми документів, що використовуються у роботі медико-соціальних експертних комісій, затверджуються Міністерством охорони здоров`я України.
33.11. Пункт 34. У разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров`я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.
34. Положенням про медико-соціальну експертизу № 1317, у редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин станом на час винесення відповідачем 1 спірного рішення № 033942 сер. 10 ААА від 16 лютого 2011 року (набрало чинності з 18 грудня 2009 року), визначено.
34.1. Пункт 3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
34.2. Пункт 4. Медико-соціальну експертизу проводять МСЕК (далі також - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій<…>.
34.3. Пункт 10. Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
34.4. Пункт 17. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
34.5. Пункт 19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
34.6. Пункт 20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінпраці та Радою Федерації незалежних профспілок України.
35. Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності № 1317, у редакції, яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин станом на час винесення відповідачем 1 спірного рішення № 033942 сер. 10 ААА від 16 лютого 2011 року (набрало чинності з 18 грудня 2009 року), визначено.
35.1. Пункт 3. Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
35.2. Пункт 16. Комісія визначає ступінь втрати здоров`я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв`язок з Чорнобильською катастрофою на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання з Чорнобильською катастрофою та за наявності: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років.
35.3. Пункт 17. Особи, що належать до категорії постраждалих із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали з інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, подають, крім посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-інвалідів при досягненні ними 18 років, відповідний експертний висновок уповноваженого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я, міжвідомчої експертної ради чи постанову військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, що призвело до інвалідності, з іншими ядерними аваріями, ядерними випробуваннями або військовими навчаннями із застосуванням ядерної зброї, порушенням правил експлуатації обладнання з радіаційною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин.
35.4. Пункт 22. Повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки. Повторний огляд інвалідів, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури.
Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення шістдесяти років - у чоловіків та п`ятдесяти п`яти років - у жінок.
35.5. Пункт 23. У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
35.6. Пункт 24. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
35.7. Пункт 25. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
35.8. Пункт 26. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є, зокрема, пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
35.9. Пункт 27. Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені: нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності.
До підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).
До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
36. Інструкцією №183, у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин (втратила чинність 02 грудня 2011 року), визначено.
36.1. Пункт 1.2. Інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження МСЕК, підпорядкованими Республіканському в АР Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, освіта та професійна підготовка, вік, необхідність і можливість працевлаштування.
36.2. Пункт 2.1. Перша група інвалідності. Підставою для встановлення першої групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюються, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.
До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб або, які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у значному ступені: обмеження самообслуговування III ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися III ст.; обмеження здатності до навчання III ст.; обмеження здатності до трудової діяльності III ст.; обмеження здатності до орієнтації III ст.; обмеження здатності до спілкування III ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку III ст.
36.3. Пункт 2.2. Друга група інвалідності. Підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.
Критеріями встановлення другої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у вираженому ступені: обмеження самообслуговування II ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися II ст.; обмеження здатності до навчання II ст.; обмеження здатності до трудової діяльності II ст.; обмеження здатності до орієнтації II ст.; обмеження здатності до спілкування II ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ст.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві або більше хвороби, що призводять до інвалідності, наслідки травми або уроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних порушень призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності.
Інваліди II групи можуть виконувати ту чи іншу роботу в спеціально створених умовах: в спеціальних для інвалідів цехах, де забезпечується організація особливого режиму праці (скорочення робочого дня, індивідуальні норми виробітку, додаткові перерви у роботі, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, медичний нагляд і систематична лікарська допомога і т. ін.), на спеціально створених робочих місцях, в надомних умовах з індивідуальним ритмом роботи без обов`язкових норм виробітку, з доставкою в необхідних випадках сировини додому та прийманням вдома готової продукції.
Інваліди II групи можуть виконувати не протипоказані види праці, в тому числі і висококваліфікованої, у будь-яких установах і на підприємствах різних форм власності, де адміністрація забезпечує спеціальні умови (наприклад, ненормований робочий день, невеликий обсяг роботи, необхідні перерви роботі, режим харчування, окремі приміщення і т. ін.).
36.4. Пункт 2.3. Третя група інвалідності. Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями встановлення III групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування I ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися I ст.; обмеження здатності до навчання I ст.; обмеження здатності до трудової діяльності I ст.; обмеження здатності до орієнтації I ст.; обмеження здатності до спілкування I ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ст.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії.
36.5. У розділі 4 Інструкції №183 наведено перелік анатомічних дефектів і прирівняних до них станів, ураховуючи наявність яких встановлюється група інвалідності.
37. Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212, зареєстрованого в МЮ України 22 березня 1996 року за № 136/1161, зі змінами і доповненнями відповідно до наказу МОЗ України від 05 серпня 1998 року №238, зареєстрованого в МЮ України 14 жовтня 1998 року за № 653/3093 (далі - Порядок №212, у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин (втратив чинність 28 вересня 2012 року) визначено.
37.1. Пункт 3.1. При встановленні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках МСЕК у кожному конкретному випадку визначає ступінь та тяжкість порушення функцій організму, а при відсутності органу - ступінь компенсації втрачених функцій, можливість потерпілим виконувати роботу за певною професією або роботу однакову за кваліфікацією та оплатою, зокрема, можливість виконувати роботу в звичайних або спеціально створених умовах за основною професією чи близькою до неї за кваліфікацією.
37.2. Пункт 3.3. У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації та потреби у постійному сторонньому догляді або допомозі встановлюється 100 відсотків втрати професійної працездатності.
37.3. Пункт 3.4. У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, яке призвело до вираженої соціальної дезадаптації, але вказані порушення не викликають потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі і потерпілий може виконувати роботу в пристосованих умовах, втрата професійної працездатності становить від 80 до 70 відсотків.
37.4. Пункт 3.5. У випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настає значне зниження можливостей соціальної адаптації з урахуванням соціального фактору та наявності робочих місць встановлюється: а) 60-50 відсотків при втраті працездатності за основною професією та можливостях працевлаштування потерпілого на роботі з нижчою кваліфікацією; б) 40-30 відсотків якщо потерпілого можливо використовувати на роботі за своєю професією, але при змінах умов праці та зниженні заробітної плати.
37.5. Пункт 5.5. Оскарження рішення МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється згідно з розділом V пп.34, 35 Положення № 83.
38. Наказом МОЗ України від 05 серпня 1998 року № 238 внесено зміни і доповнення до Порядку № 212, а також затверджено критерії встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів (Критерії № 238, у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин (втратив чинність 28 вересня 2012 року). Ці Критерії визначають наслідки травм та професійних захворювань і форми їх прояву та, відповідно, відсоток втрати професійної працездатності.
38.1. Так, пунктами 44, 45 Розділу "Органи травлення. Морфофункціональні порушення органів шлунково-кишкового тракту" цих Критеріїв визначено відсотки втрати професійної працездатності при захворюваннях, наслідком яких є: помірні функціональні порушення при хронічних захворюваннях органів травлення (загострення до 2-х разів на рік), стійкий помірно виражений больовий та диспептичний синдроми, порушення секреторної, моторно-евакуаторної функцій, занепад харчування (пункт 44); виражені стійкі функціональні порушення чи ускладнення при важких формах перебігу захворювання органів травлення, тривалі загострення (3 та більше разів на рік), стійкий виражений больовий та диспептичний синдроми, значне порушення секреторної, моторної, евакуаторної функцій, занепад харчування II - III, III ст. (пункт 45).