ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м.Київ
справа № 810/1822/16
адміністративне провадження № К/9901/59063/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанови Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (суддя Волков А.С.) та Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Федотов І.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач), в якому (з врахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року про роз`єднання позовних вимог) просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2015 року №125110010/2015/010120/2.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2015 року №125110010/2015/010120/2.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення його митної вартості та її складових, зокрема, в частині витрат на транспортування і страхування.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що у жовтні 2015 року позивач на підставі контракту від 26 листопада 2014 року №709 здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family", придбаного у виробника VION Food International B.V. (Нідерланди).
19 жовтня 2015 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Митниці електронну митну декларацію №125110010/2015/180670, в якій задекларував зазначений товар і визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору, що складається з інвойсної вартості товару у сумі 6 656,00 євро (161 036,50 грн.) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 30 537,00 грн. та страхування - у сумі 485,84 грн.
До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: (d 2730) міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 16 жовтня 2015 року №853413; (3004) рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 16 жовтня 2015 року №4863; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку від 16 жовтня 2015 року №709-125; (3105) рахунок-фактуру (інвойс) від 16 жовтня 2015 року №5415002910; (3141) пакувальний лист від 16 жовтня 2015 року №5415002910; (3530) страховий поліс від 16 жовтня 2015 року №6402; (m 4104) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26 листопада 2014 року №709; (m 4301) договір (контракт) про перевезення від 13 березня 2012 року №24; (5503) інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 16 жовтня 2015 року №2730; (5504) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 16 жовтня 2015 року №2730; (5508) інформацію про позитивні результати проведення ветеринарно-санітарного контролю від 16 жовтня 2015 року №2730; (7011) сертифікат про походження товару загальної форми від 16 жовтня 2015 року №S103180104 0915158193; (m 9000) договір страхування від 06 грудня 2013 року №101014611; (m 9000) додаток №1 до договору про перевезення від 26 жовтня 2012 року; (m 9000) додаток №3 до договору про перевезення від 01 жовтня 2014 року; (m 9000) додаток №4 до договору про перевезення від 02 лютого 2015 року; (9000) заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08 жовтня 2015 року №709-125; (9000) сертифікат якості від 16 жовтня 2015 року.
Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару", а тому, дійшовши висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не підтверджують повної інформації про митну вартість і її складові частини, інспектор митної служби витребував додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що підтверджують транспортно-експедиційні витрати.
19 жовтня 2015 року декларант позивача надіслав митному органу повідомлення вих. №2163, до якого додав такі документи: прайс-лист від 09 жовтня 2015 року та комерційну пропозицію від 09 жовтня 2015 року; крім того, повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування, вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією; до того ж, оскільки пунктом 8.1 контракту від 26 листопада 2014 року №709 передбачено, що оплата за товар здійснюється через 30 календарних днів з моменту його отримання, надати виписку з бухгалтерської документації щодо оплати товару не має можливості; інші документи також надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.
19 жовтня 2015 року посадовою особою Митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010120/2, згідно з яким останню визначено за другорядним (резервним) методом та вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах містяться розбіжності.
При цьому, жодних відомостей про те, в чому саме полягають розбіжності або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено.
У зв`язку з викладеним, посадовою особою митного органу прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 19 жовтня 2015 року №125110010/2015/50078.
19 жовтня 2015 року позивач подав до Митниці нову митну декларацію №125110010/2015/180681, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
У зв`язку з цим відповідачем прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг за митною декларацією від 19 жовтня 2015 року №125110010/2015/180681.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Втім в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним, чи/або помилковим.
Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Суди встановили, що підставами для невизнання відповідачем заявленої Товариством митної вартості було те, що згідно з даними страхового полісу від 16 жовтня 2015 року №6402, визначена між позивачем і страхувальником страхова сума становила 303 649,00 грн., тоді як контрактна вартість товару згідно з інвойсом від 16 жовтня 2015 року №5415002910 - 6 656,00 євро (161 036,50 грн. за офіційним курсом НБУ на дату складання митної декларації); умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06 грудня 2013 року №101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 16 жовтня 2015 року №6402 страховий тариф становив 0,16 %; крім того, документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 16 жовтня 2015 року №4863 та довідка від 16 жовтня 2015 року №709-125 про транспортні витрати до договору від 16 жовтня 2015 року№709-124), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж товар перетнув кордон України (18 жовтня 2015 року - згідно з відбитком печатки митного органу на СМR); до митного оформлення не представлено акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.
Надаючи оцінку таким обставинам, суди з`ясували наступне.
Згідно з декларацією митної вартості до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") у сумі 30 537,00 грн.
За умовами зовнішньоекономічного контракту від 26 листопада 2014 року №709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсу від 16 жовтня 2015 року №5415002910 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди) й відповідно до умов Інкотермс FCA (…named place) означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.
Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Агротеп" на підставі договору від 13 березня 2012 року №24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08 жовтня 2015 року №709-125 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 16 жовтня 2015 року №853413.
Згідно з умовами вказаного договору від 13 березня 2012 року №24 замовник (позивач), не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів, повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 договору); вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акту виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 договору).
Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Апелдорн (Нідерланди) до місця розвантаження на території України - Броварський район, с.Димитрове, вул.Гоголівська, 1А.
За змістом вказаної заявки її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 43 135,00 грн.; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.
Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) товар перетнув кордон України 18 жовтня 2015 року і до 19 жовтня 2015 року перебував під митним контролем.
Розмитнення товару відбувалось 19 жовтня 2015 року й з метою його митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08 жовтня 2015 року №709-125, рахунок на оплату транспортних послуг від 16 жовтня 2015 року №4863, а також довідку про транспортні витрати від 16 жовтня 2015 року №709-125 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).
Відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 16 жовтня 2015 року №4863 та довідки про транспортні витрати від 16 жовтня 2015 року №709-125 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом "Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна)" збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 43 135,00 грн., з яких: 30 537,00 грн. - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди)) до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин"); 12 598,00 грн. - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу "Дорохуськ - Ягодин" до с.Димитрове).
Таким чином, як встановлено судами, надані декларантом документи щодо транспортування товару не мали жодних суперечностей.
Стосовно вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату суди вказали, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав, враховуючи, що акт виконаних робіт мав складатись між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с.Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника мало відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.
До того ж, на підтвердження достовірності відомостей про транспортні витрати позивач представив в матеріали справи документи, які з`явились після завершення митного оформлення товару, а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4862 від 20 жовтня 2015 року, відповідно до якого загальна вартість транспортування становила 43 135,00 грн., у тому числі від місця навантаження до кордону України (прикордонний перехід "Дорохуськ - Ягодин") - 30 537,00 грн.; копію виписки по рахунку позивача, згідно з якою позивач перерахував вказану загальну суму на рахунок перевізника (ТОВ "Агротеп").
З приводу розбіжностей між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару суди відзначили таке.
Декларація митної вартості свідчить, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 485,84 грн. й на підтвердження вказаної суми як складової митної вартості надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06 грудня 2013 року №101014611, страховий поліс від 16 жовтня 2015 року №6402, виданий ПрАТ "Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА", що є додатком до вказаного Генерального договору.
Зміст страхового полісу свідчить, що оголошена страхова сума становить 303649,00 грн., страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія - 485,84 грн.
Як вже зазначалось, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 6 656,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації - 161 036,50 грн.).
Суди з`ясували, що страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою, а тому розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження митної вартості товару.
Крім того, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06 грудня 2013 року №101014611 передбачено загальні положення, відповідно до яких страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору), водночас, згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.
Таким чином, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2015 року №125110010/2015/010120/2.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд