ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м.Київ
справа № 805/3437/16-а
адміністративне провадження № К/9901/35630/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (суддя Кониченко О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Красногвардійський вогнетривкий завод" до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Красногвардійський вогнетривкий завод" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №0001441501 на загальну суму 1 530,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем застосовано до нього штрафні санкції за порушення строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2014 року - лютий 2015 року; при цьому податковим органом не прийнято до уваги тієї обставини, що порушення строків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, що підтверджується відповідним Сертифікатом Торгово-промислової палати України, про які він повідомляв відповідача в адресованій йому заяві.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №0001441501, прийняте Інспекцією на підставі акту №202/12-0/00191744 від 04 квітня 2016 року "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ "КРВЗ" за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року".
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції у зв`язку із пропуском ним граничного терміну подання податкової звітності, зокрема, за червень 2014 року - лютий 2015 року, оскільки Товариство здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції й Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили засвідчено настання у нього таких обставин, відтак позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обов`язків із подання податкової декларації в установлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки; крім того, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпосередньо у день складення акту перевірки, чим порушено положення пункту 86.8 статті 86 ПК України.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про відсутність в чинному законодавстві підстав для звільнення платників податків й, зокрема, Товариства від відповідальності за порушення строків подання податкової звітності, при цьому, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не навів.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 00191744, є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області; місцезнаходження позивача: 85630, Донецька область, Мар`їнський район, м.Красногорівка, вул.Ахтирського, буд.4.
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 04 квітня 2016 року №202/12-0/00191744.
Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 розділу 2 ПК України в частині неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності з податку на додану вартість.
За підсумками акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №0001441501, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 530,00 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 04 квітня 2016 року №0001441501, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби України зі скаргами, які залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
При цьому, факт порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість позивачем як такий не заперечується і не є спірним у справі.
19 квітня 2016 року позивач звернувся до Інспекції із заявою, в якій зазначав про подання податкової звітності з податку на додану вартість із затримкою строків внаслідок дії обставин непереборної сили, а тому просив штрафні санкції в сумі 1 530,00 грн., нараховані відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №0001441501, списати як безнадійний податковий борг.
Відповідно до наказу по Товариству від 12 липня 2014 року №173 через проведення АТО на Донбасі та початок активних бойових дій на території Мар`їнського району з 13 липня 2014 року було тимчасово призупинено господарську діяльність Товариства до повного завершення АТО, основні засоби та матеріальні цінності - законсервовано.
14 липня 2014 року за №597-1/01-30 Мар`їнська районна державна адміністрація Донецької області повідомила Торгово-промислову палату України про те, що на території Мар`їнського району, зокрема, в місті Красногорівка, починаючи з 12 липня 2014 року ведуться активні бойові дії у зв`язку з проведенням АТО.
Листом від 02 грудня 2014 року за №2060 у відповідь на запит відповідача щодо надання документів і іншої інформації стосовно дотримання податкового законодавства, позивач повідомив податковий орган про неможливість надання запитуваної інформації і документів через проведення на території заводу бойових дій, заборону будь-якого допуску цивільних осіб, у тому числі працівників Товариства до своїх робочих місць.
Водночас, суди попередніх інстанцій вказали й на те, що на час здійснення ними розгляду даної справи ситуація щодо неможливості здійснення Товариством своєї господарської діяльності залишалась незмінною через розташування міста Краногорівки на лінії зіткнення та триваючі постійні обстріли його території, про що свідчить лист Військово-цивільної адміністрації міста Красногрівки Мар`їнського району від 09 вересня 2015 року №247, згідно з яким в період з 13 липня 2014 року зафіксовано 93 пошкодження виробничих об`єктів.
Крім того, в матеріалах справи наявний Сертифікат Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року №/05-4, яким засвідчено настання у Товариства з 13 липня 2014 року обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обов`язкових платежів.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ж 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності із підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 120.1 статті 120 ПК України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вже зазначалось в цій постанові, що місцезнаходженням позивача є місто Красногорівка Мар`їнського району Донецької області й станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, не закінчилась.
Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року №1275-року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", місто Красногорівка Мар`їнського району Донецької області віднесене до міст, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції.
При цьому, суди виходили з того, що положення Закону №1669-VII є спеціальною нормою закону, яка для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, передбачає підстави для звільнення від відповідальності, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасного подання податкової звітності.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону №1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Як вже вказувалось, Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 05 вересня 2014 року №/05-4 засвідчено настання у Товариства з 13 липня 2014 року обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків і обов`язкових платежів.
Відтак, суди встановили, що відповідачем протиправно сформовано податкове повідомлення-рішення, оскільки у спірний період до позивача не підлягали застосуванню штрафні санкції у виді штрафу за порушення строків подання податкової звітності.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 14 листопада 2018 року у справі №812/258/17 (адміністративне провадження №К/9901/5083/17), від 05 лютого 2019 року у справі №812/482/17 (адміністративне провадження №К/9901/40882/18, №К/9901/40884/18).
Водночас суди вказали й про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2016 року №0001441501 сформовано відповідачем у той же день, коли складено акт камеральної перевірки, чим порушено положення пункту 86.8 статті 86 ПК України, за змістом якого податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 04 квітня 2016 року №0001441501 про застосування до Товариства штрафних санкції у сумі 1 530,00 грн.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд