ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 812/276/17
адміністративне провадження № К/9901/580/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (яких ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року замінено правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0000634000 форми "ПС" про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву та зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Товариство вказувало, що несвоєчасне подання податкової звітності з рентної плати за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року відбулось у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин - проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, про що воно неодноразово повідомляло контролюючий орган, направляючи заяви про продовження граничних термінів подання податкової звітності разом із сертифікатами (висновками) Торгово-промислової палати України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області від 14 листопада 2016 року №0000634000 про застосування до Товариства штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з протиправності застосування до позивача на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавчо встановленого терміну подання податкової звітності, враховуючи, що податковим органом не дотримано порядку розгляду заяв позивача про відтермінування строків подання податкових розрахунків плати за користування надрами та наявності підтвердження форс-мажорних обставин, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач обмежується цитуванням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність підстав для звільнення Товариства від відповідальності, передбаченої нормами податкового законодавства, у зв`язку з відсутністю рішення про продовження граничних строків подання податкової декларації, при цьому, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 05763797) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
до червня 2015 року місцезнаходженням Товариства було м.Луганськ, а з 23 червня 2015 року - Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, 52-Б; також до вересня 2016 року Товариство перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ у м.Луганську).
Сертифікатами (висновками) №1477 та №1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року відповідно до пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 ПК України засвідчено настання щодо Товариства (місцезнаходження: м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107) обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м.Луганська Луганської області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності, а також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
17 грудня 2014 року Товариством направлено керівнику Комісії з реорганізації Податкової служби Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків заяву про продовження граничних строків подання податкових розрахунків плати за користування надрами, обґрунтовану тим, що воно знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107, тобто на території проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим для заявника настали форс-мажорні обставини, що підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України від 11 листопада 2014 року, копію якого додано до заяви.
У відповіді Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15 січня 2015 року на вищевказану заяву позивачу роз`яснено порядок застосування пункту 102.6 статті 102 ПК України та інших норм чинного законодавства і вказано, що у зв`язку з тим, що порушене позивачем питання потребує більш детального розгляду направлено запит до ДФС України щодо надання роз`яснень, після отримання яких буде надано додаткову відповідь.
Листом від 27 січня 2015 року позивач повідомив СДПІ у м.Луганську про те, що ним раніше подавались до Центрального офісу з обслуговування великих платників заяви про продовження граничних термінів подання податкової звітності через настання обставин непереборної сили, у тому числі і щодо подання податкового розрахунку збору за користування надрами, однак, відповіді не отримано, у зв`язку з чим просив повторно надати відповіді на свої звернення.
У заяві від 05 березня 2015 року до СДПІ у м.Луганську позивач повідомив податковий орган про свої попередні звернення, у тому числі про направлення 17 грудня 2014 року заяви про продовження граничних строків подання податкового розрахунку збору за користування надрами та просив прийняти рішення за зазначеними у листі заявами.
Листом від 17 березня 2015 року за №696/10/28-05-19 СДПІ у м.Луганську надано Товариству відповідь на попередні звернення, у якій, зокрема, зазначено, що згідно пункту 8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1044, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", питання щодо поширення на ПАТ "Луганськтепловоз" дії пункту 102.6 статті 102 ПК України та продовження граничного строку подання податкової звітності може бути розглянуто не раніше ніж протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, у разі подання заяви та документального підтвердження відповідно до Порядку.
Суди встановили, що фактично податковий розрахунок збору за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року Товариством подано до СДПІ у м.Луганську лише 24 квітня 2015 року при граничному терміні подання - 10 листопада 2014 року, що підтверджено квитанціями про прийняття електронної звітності.
У жовтні 2016 року СДПІ у м.Луганську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ "Луганськтепловоз" у податковому розрахунку збору за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року, результати якої оформлено актом від 31 жовтня 2016 року №85/28-05-40/05763797, яким встановлено несвоєчасне подання розрахунку збору за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року, відповідальність за що передбачена абзацом 2 пункту 120.1 статті 120 розділу II ПК України, оскільки платником протягом року вчинено ті самі дії, за які до нього вже було застосовано штраф, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2016 року №0000274000.
Позивачем на адресу податкового органу направлено заперечення на акт перевірки від 31 жовтня 2016 року, в яких він посилався на наявність сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин як на документи, які спростовують висновки акту перевірки, а також на заяву від 17 грудня 2014 року про продовження граничних строків подання податкових розрахунків плати за користування надрами.
СДПІ з ОВП у м.Луганську розглянула надані позивачем заперечення та залишила висновки акту без змін.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0000634000 від 14 листопада 2016 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.
Рішенням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 січня 2017 року №4647/10/218-10-10-4-33 податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС у Луганській області від 14 листопада 2016 року №0000634000 залишено без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.
При цьому, станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами попередніх інстанцій антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не закінчилась.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вже зазначалось в цій постанові, що місцезнаходженням позивача до червня 2015 року, тобто у спірний період, було м.Луганськ й станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, не закінчилась.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", місто Луганськ Луганської області віднесене до міст, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції.
При цьому, суди виходили з того, що положення Закону №1669-VII не встановлюють податкової пільги, що розповсюджується на позивача, а є спеціальною нормою закону, яка для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, передбачає підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасного подання податкової звітності.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону №1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідні сертифікати (висновки) №1477 та №1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року засвідчують відповідно до підпунктів 102.6 - 102.7 статті 102 ПК України настання у позивача обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сертифікат є належним доказом в силу статті 10 Закону №1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої абзацом 2 пункту 120.1 статті 120 ПК України, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної подачі вказаного розрахунку за користування надрами за ІІІ квартал 2014 року й відповідач, якому було відомо про наявність у позивача вказаних сертифікатів (вони неодноразово надавались позивачем до податкових органів), мав врахувати цю обставину при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №812/275/17 (адміністративне провадження №К/9901/397/17).
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку, що положення, передбачені спеціальним законом (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо звільнення від відповідальності (в даному випадку за невиконання (неналежне) виконання обов`язку щодо подання звітності), поширюються на позивача як платника податків, що знаходився на території проведення антитерористичної операції, а тому застосування до нього штрафу в сумі 1020,00 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області від 14 листопада 2016 року №0000634000 було безпідставним.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд