ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 812/261/17
адміністративне провадження № К/9901/4766/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Васильєва І.А., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (яку ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року замінено правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0000554000 форми "ПС" про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем застосовано до нього штрафні санкції за порушення строків подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року; при цьому податковим органом не прийнято до уваги тієї обставини, що порушення строків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, що підтверджується відповідними Сертифікатами Торгово-промислової палати України, про які він неодноразово повідомляв відповідача шляхом направлення заяв про продовження граничних термінів подання податкової звітності.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області №0000554000 від 14 листопада 2016 року про застосування до Товариства штрафних санкції у сумі 1020,00 грн.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції у зв`язку із пропуском ним граничного терміну подання податкової звітності, зокрема, за грудень 2014 року, оскільки Товариство здійснює господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, а Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року №1478 засвідчено настання у нього обставин непереборної сили, відтак позивач є звільненим від відповідальності за неналежне виконання обов`язків із подання податкової декларації в установлені Податковим кодексом України (далі - ПК України) строки.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач, цитуючи норми матеріального та процесуального права, зазначав про відсутність підстав для звільнення Товариства від відповідальності, передбаченої нормами податкового законодавства, у зв`язку з відсутністю рішення про продовження граничних строків подання податкової декларації, при цьому, доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не навів.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 05763797) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; до червня 2015 року місцезнаходженням Товариства було м.Луганськ, а з 23 червня 2015 року - Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул.Гагаріна, 52-Б; також до вересня 2016 року Товариство перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ у м.Луганську).
Сертифікатами (висновками) №1477 та №1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року відповідно до пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 ПК України засвідчено настання щодо Товариства (місцезнаходження: м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107) обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території м.Луганська Луганської області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності, а також зазначено, що на момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.
19 грудня 2014 року Товариством направлено керівнику Комісії з реорганізації Податкової служби Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків заяву про продовження граничних строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість, обґрунтовану тим, що воно знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Фрунзе, 107, тобто на території проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим для заявника настали форс-мажорні обставини, що підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України від 11 листопада 2014 року, копію якого додано до заяви.
У відповіді Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15 січня 2015 року на вищевказану заяву позивачу роз`яснено порядок застосування пункту 102.6 статті 102 ПК України та інших норм чинного законодавства і вказано, що у зв`язку з тим, що порушене позивачем питання потребує більш детального розгляду направлено запит до ДФС України щодо надання роз`яснень, після отримання яких буде надано додаткову відповідь.
Листом від 27 січня 2015 року позивач повідомив СДПІ у м.Луганську про те, що ним раніше подавались до Центрального офісу з обслуговування великих платників заяви про продовження граничних термінів подання податкової звітності через настання обставин непереборної сили, у тому числі і щодо подання податкових декларацій з податку на додану вартість, однак, відповіді не отримано, у зв`язку з чим просив повторно надати відповіді на свої звернення.
У заяві від 05 березня 2015 року до СДПІ у м.Луганську позивач повідомив податковий орган про свої попередні звернення, у тому числі про направлення 19 грудня 2014 року заяви про продовження граничних строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість та просив прийняти рішення за зазначеними у листі заявами.
Листом від 17 березня 2015 року за №696/10/28-05-19 СДПІ у м.Луганську надано Товариству відповідь на попередні звернення, у якій, зокрема, зазначено, що згідно пункту 8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 ПК України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1044, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", питання щодо поширення на ПАТ "Луганськтепловоз" дії пункту 102.6 статті 102 ПК України та продовження граничного строку подання податкової звітності може бути розглянуто не раніше ніж протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, у разі подання заяви та документального підтвердження відповідно до Порядку.
Суди встановили, що фактично податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року Товариством подано до СДПІ у м.Луганську лише 07 квітня 2015 року при граничному терміні подання - 20 січня 2015 року, що підтверджено квитанціями про прийняття електронної звітності.
У жовтні 2016 року СДПІ у м.Луганську проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ПАТ "Луганськтепловоз" у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, результати якої оформлено актом від 31 жовтня 2016 року №73/28-05-40/05763797, яким встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, відповідальність за що передбачена абзацом 2 пункту 120.1 статті 120 розділу II ПК України, оскільки платником протягом року вчинено ті самі дії, за які до нього вже було застосовано штраф, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 31 жовтня 2016 року №0000274000.
Позивач подав до СДПІ у м.Луганську заперечення від 07 листопада 2016 року №863-326 на акт перевірки, які відповідач листом від 11 листопада 2016 року за №4889/10/28-05-40 залишив без задоволення.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №0000554000 від 14 листопада 2016 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.
18 листопада 2016 року позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, але остання 26 січня 2017 року прийняла рішення про залишення скарги позивача без задоволення, а спірного податкового повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ж 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 120.1 статті 120 ПК України визначено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Судами попередніх інстанцій встановлено та вже зазначалось в цій постанові, що місцезнаходженням позивача до червня 2015 року, тобто у спірний період, було м.Луганськ й станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, не закінчилась.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-року "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", місто Луганськ Луганської області віднесене до міст, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, позивач знаходився на території проведення антитерористичної операції.
При цьому, суди виходили з того, що положення Закону №1669-VII є спеціальною нормою закону, яка для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, передбачає підстави для звільнення від відповідальності, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасного подання податкової звітності.
Згідно з частиною 3 статті 11 Закону №1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідні сертифікати (висновки) №1477 та №1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року засвідчують відповідно до підпунктів 102.6 - 102.7 статті 102 ПК України настання у позивача обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сертифікат є належним доказом в силу статті 10 Закону №1669-VII для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої абзацом 2 пункту 120.1 статті 120 ПК України, за неналежне виконання зобов`язань щодо своєчасної подачі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року й відповідач, якому було відомо про наявність у позивача вказаних сертифікатів (вони надавались позивачем до податкових органів), мав врахувати цю обставину при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №812/258/17 (адміністративне провадження №К/9901/5083/17).
При цьому суди не прийняли до уваги посилання відповідача на те, що надані позивачем сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили №1477, №1478 від 11 листопада 2014 року не містять у собі всіх необхідних відомостей (щодо продовження граничних строків для подання яких саме податкових декларацій та за які періоди), враховуючи, що у вказаних сертифікатах чітко йдеться про існування обставин непереборної сили станом на момент видачі сертифікату (зазначено початковий період - з 01 липня 2014 року, а датою видачі сертифікату є 11 листопада 2014 року), а також про те, що ці обставини пов`язані з проведенням АТО, мають триваючий в часі характер та не закінчилися на час видачі сертифікату, тобто й на час граничного терміну подання Товариством спірної податкової звітності.
Водночас, суди встановили, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі №812/163/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області №0000274000 від 31 жовтня 2016 року про застосування до Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" штрафних санкції у сумі 170,00 грн., а ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року повернуто особі, що її подала.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС у Луганській області №0000554000 від 14 листопада 2016 року про застосування до Товариства штрафних санкції у сумі 1020,00 грн.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд