ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15584/19
адміністративне провадження № К/9901/25678/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/15584/19
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Київського обласного центру зайнятості, за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування постанови, наказу, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, ухвалену суддею Добрівською Н.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, ухвалено у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1, КМ України), Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач 2, МСП України), Київського обласного центру зайнятості (далі - відповідач 3, Київський ОЦЗ), у якому просив:
1.1. визнати протиправною (незаконною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили) та скасувати: постанови КМ України від 05 березня 2014 року №90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення"; затверджене наказом МСП України від 14 червня 2019 року №945 положення "Про Державну службу зайнятості" передбачене пунктом 4 вищезазначеної Постанови;
1.2. скасувати наказ Київського ОЦЗ № 384-К "Про звільнення ОСОБА_1 ";
1.3. поновити позивача на посаді директора Яготинського районного центру зайнятості з 03 серпня 2018 року;
1.4. стягнути невиплачену заробітну плату, відпускні та середній заробок за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі частини восьмої статті 169 КАС України, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що до неї не додано доказів сплати судового збору, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів для направлення відповідачам та третім особам. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не додано належних доказів на обґрунтування викладених у заяві про відстрочення (розстрочення/звільнення/зменшення розміру) сплати судового збору.
5. 07 лютого 2020 року позивач через канцелярію суду подав додаткові документи у справі на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року.
6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року продовжено позивачу строк, встановлений ухвалою від 30 січня 2020 року, для усунення недоліків позовної заяви до 27 квітня 2020 року. Підставою такого рішення стало те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, а наведені підстави для поновлення такого строку є неповажними.
7. На виконання вимог цієї ухвали, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій останній посилається на строки розгляду судами справ №810/4662/20, №320/5951/18, №320/634/19 та строки отримання судових рішень у вказаних справах, а також на те, що строк звернення до суду ним пропущено у зв`язку з хворобою.
8. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадку передбаченому частиною другою статті 123 КАС України.
9. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся до суду 16 серпня 2019 року, тобто із пропуском місячного строку звернення - майже через рік з часу настання строку звернення до суду. Наведені позивачем причини пропущення строку на звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, зважаючи на тривалий термін такого пропуску, а саме: період з вересня 2018 року по 16 серпень 2019 року (день звернення до суду), а також відсутність належних доказів на підтвердження викладених доводів. Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем пояснення та довідки про проходження ним медичного обстеження/лікування та встановлені діагнози не підтверджують неможливість позивача вчасного звернення до суду або про наявність обставин непереборної сили, що перешкоджали зверненню позивача до суду протягом року. Крім того, в матеріалах справи міститься копія витягу з програмного продукту ЄІАС.NЕТ - додаток 1 до персональної картки № 026319012400016 "Відвідування центру зайнятості / філії центу зайнятості", відповідно до якої позивач в період з січня 2019 року по травень 2019 року неодноразово відвідував центр зайнятості. Вказані відомості суди попередніх інстанцій визнали такими, що свідчать про наявність у ОСОБА_1 можливості для вчасного звернення до суду з відповідними вимогами.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
10. 08 жовтня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
11. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, а тому підстави для повернення позовної заяви були відсутні. Вказує на те, що 03 вересня 2018 року, рівно через місяць після звільнення позивача Київським ОЦЗ (03 серпня 2018 року), вперше звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій суб`єктів владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії (справа № 810/4662/18). Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позовну заяву було повернуто позивачу, оскільки не було змоги встановити чи підписаний адміністративний позов безпосередньо позивачем.
11.1. Скаржник зазначає, що 05 листопада 2018 року, після отримання ухвали Київського окружного адміністративного суду, вдруге звернувся до суду за захистом своїх порушених прав (справа № 320/5951/18). Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року повернуто позовну заяву позивачу, оскільки позивачем не були виконані вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
11.2. Також скаржник зазначає, що 04 лютого 2019 року втретє звернувся до суду за захистом свої прав (справа №320/634/19). Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року повернуто позовну заяву позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивачем фактично заявлено три окремі позови, а саме: про скасування двох нормативно-правових актів та поновлення на роботі, які не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, що, у свою чергу, значною мірою ускладнює їх розгляд в одному провадженні.
11.3. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що у період з 30 листопада 2018 року до 11 січня 2019 року він перебував на лікуванні в Яготинській центральній районній лікарні у лікаря невропатолога, а потім у зубного лікаря, що підтверджується інформаційною довідкою за № 564 від 24 квітня 2020 року. У період з 21 січня 2019 року по 26 січня 2019 року скаржник також перебував на лікуванні, що підтверджується інформаційною довідкою за № 519 від 27 квітня 2020 року. В подальшому, 26 січня 2019 року, перебував на обстежені у лікувальному закладі ТОВ "Меддіагностика". На підставі наведеного, скаржник уважає причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом поважними та такими, що підлягають поновленню судом.
12. 08 жовтня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 26 квітня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
15. 09 грудня 2020 року від Київського ОЦЗ надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач 3, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зокрема, зазначає, що копію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 810/4662/18 про повернення позовної заяви позивачем отримано 05 жовтня 2018 року; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року у справі №320/5951/18 про повернення позовної заяви - 15 грудня 2018 року; ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2019 року у справі №320/634/19 про повернення позовної заяви - 28 травня 2019 року. Наголошує, що у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку позивач зазначає причиною пропуску строку звернення до суду лікування у зубного лікаря, а в подальшому, лікування у лікаря - терапевта. Однак, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував неможливість направлення позовної заяви до суду у строки, визначені КАС України. До заяви про поновлення пропущеного строку надано копії медичної книжки позивача, але цей доказ, на переконання відповідача 3, підтверджує лише відвідування лікаря у певний день та проміжок часу, а саме: 30 листопада 2018 року; 17 грудня 2018 року; 24 грудня 2018 року; 27 грудня 2018 року;17 січня 2019 року; 26 січня 2019 року. Копія протоколу ультразвукового обстеження від 05 березня 2019 року, на думку відповідача 3, також підтверджує лише відвідування медичного центру протягом певного нетривалого проміжку часу. Звертає увагу на те, позивачем не надано копії виписки з картки стаціонарного хворого, або будь-якого іншого документу, який би підтверджував неможливість позивача звернутися до поштового відділення з метою направлення позовної заяви до суду. Навпаки, докази відвідування лікувальних закладів свідчать про те, що позивач не був позбавлений можливості пересуватися, та відвідувати необхідні для нього заклади.
15.1. Крім того, відповідач 3 звертає увагу, що позивач перебував на обліку у Дарницькому РЦЗ з 24 січня 2019 року по 14 травня 2019 року та отримував допомогу по безробіттю. При цьому, позивач відвідував Дарницький РЦЗ у наступні дні: 24 січня 2019 року, 28 січня 2019 року, 31 січня 2019 року, 14 лютого 2019 року, 19 лютого 2019 року, 27 лютого 2019 року, 05 березня 2019 року, 25 березня 2019 року, 04 квітня 2019 року, 05 квітня 2019 року, 09 квітня 2019 року, 12 квітня 2019 року, 16 квітня 2019 року, 14 травня 2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія витягу з програмного продукту ЄІ АС. КЕТ- додаток 1 до персональної картки №026319012400016 "Відвідування центру зайнятості/філії центру зайнятості", відповідного до якої позивач в період з січня 2019 року по травень 2019 року неодноразова відвідував центр зайнятості.
16. Від відповідачів 1, 2 та третіх осіб відзивів на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
18. Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини другої статті 123 КАС України, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
19. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
20. Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
21. За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов`язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
22. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
23. За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
24. Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
25. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
26. Відповідно до пунктів 1, 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
27. З огляду на те, що спірним питанням, поставленим у касаційній скарзі, є наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення із цим позовом до суду, треба звернути увагу на таке.
28. Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач має на меті домогтися скасування наказу Київського ОЦЗ про його звільнення та, відповідно, поновлення на посаді публічної служби. Тобто, у цьому випадку фактично підставою позову (обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо права та охоронюваного законом інтересу) є саме незгода позивача з його звільненням з публічної служби.
29. Отже позов у цій справі спрямований саме на захист прав позивача щодо проходження публічної служби.
30. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 цього Кодексу).
31. Отже у категорії справ, до якої належить ця справа, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
32. Тому строк звернення до суду з цим позовом становить один місяць, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
33. У контексті наведеного слід роз`яснити, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
34. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
35. В аспекті наведеного Верховний Суд також уважає за доцільне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
36. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
37. Враховуючи викладене, лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
38. Тобто, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
39. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
40. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
41. Крім того, Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
42. У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
43. Надаючи правову оцінку обставинам пропуску строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що чинним законодавством встановлено строки, які обмежують звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Предмет цього позову стосується правомірності прийняття відповідачем наказу № 384-К від 03 серпня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", тобто правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби. Таким чином, для звернення до адміністративного суду з даним позовом КАС України встановлений спеціальний строк звернення - місячний. Судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що додаючи до позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на посаді позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов КМ України від 05 березня 2014 року № 90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" та затвердженням МСП України Положення про Державну службу зайнятості згідно з наказом від 14 червня 2019 року № 945, позивач не змінює та не доповнює підстави позову обґрунтуванням незгоди із цими актами.
44. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року продовжено позивачу строк, встановлений ухвалою від 30 січня 2020 року, для усунення недоліків позовної заяви до 27 квітня 2020 року. Підставою ухвалення такого рішення стало те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, а наведені підстави для поновлення такого строку є неповажними.
45. На виконання вимог цієї ухвали позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач посилається на строки розгляду судами справ №810/4662/20, №320/5951/18, №320/634/19 та строки отримання ним судових рішень у наведених справах, а також зазначає, що строк звернення до суду ним пропущено у зв`язку з хворобою.
46. Однак, як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував неможливість направлення позовної заяви до суду у період з вересня 2018 року по 16 серпня 2019 року (день звернення до суду), у строки визначені КАС України.
47. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані позивачем пояснення та довідки про проходження ним медичного обстеження/лікування не підтверджують відсутність у позивача неможливості вчасного звернення до суду, а також не підтверджують наявність обставин непереборної сили, що перешкоджали зверненню позивача до суду протягом року.
48. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що незважаючи на наведені обставини, позивач в період з січня 2019 року до травня 2019 року (тобто у період, у який тривав пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом) неодноразово відвідував центр зайнятості.
49. За наведеного правового регулювання у співвідношенні з обсягом встановлених обставин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки обставини на які посилається позивач не свідчать про дійсно істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій, а отже не можуть бути визнані поважними. Позивачем в порушення вимог частини 1 статті 77 КАС України не надано доказів на підтвердження наявності об`єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу вчасно реалізувати право на звернення до суду із цим позовом.
50. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можуть бути визнані поважними.
51. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.