УХВАЛА
28 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1977/20
Провадження № 12-22гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаТкача І.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Британчука В.В., Григор`євої І.В., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Штелик С.П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
справи №916/1977/20
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020
(суддя Рога Н.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка", 2. Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_2, 2. ОСОБА_3, 3. ОСОБА_4, 4. ОСОБА_5, 5. ОСОБА_6,
про визнання неправомочними установчих зборів, визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування запису про проведення державної реєстрації,
УСТАНОВИЛА:
Стислий виклад позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Кредитної спілки "Промислово-фінансова спілка" (далі - Спілка) про визнання установчих зборів засновників Спілки від 17.11.2003 неправомочними, визнання недійсним протоколу установчих зборів засновників Спілки №1 від 17.11.2003 та скасування державної реєстрації Спілки шляхом скасування запису про проведення державної реєстрації за №15561200000001961 від 14.10.2004.
Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 у справі №916/1977/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) судові витрати у розмірі 6255,68 грн. У решті - відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 залишено без змін.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 частково задоволено заяву ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи Південно-західним апеляційним господарським судом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 4 472,18 грн, з яких: 4 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 138,18 грн витрат на поштові відправлення, 112,00 грн витрат на проїзд у транспорті, 22,00 грн витрат на поштове відправлення копії заяви щодо витрат у зв`язку з розглядом справи. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат у загальній сумі 259,00 грн, понесених на послуги Інтернет-телефонії, на послуги ксерокопіювання та друк печатних текстів - відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Скасовано додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 у справі №916/1977/20 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 6 255,68 грн. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 заяву ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1 886,50 грн, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення місцевого господарського суду, з яких: 1 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, 24,00 грн витрат на поштове відправлення відзиву з додатками, 40,00 грн витрат на проїзд у транспорті, 22,50 грн витрат на поштове відправлення ОСОБА_1 копії заяви щодо витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду Одеської області від 23.11.2020. У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат у сумі 1 800,00 грн на професійну правничу допомогу і 2,00 грн, понесених за проїзд у транспорті - відмовлено.
Стислий виклад вимог касаційної скарги позивача по суті спору
ОСОБА_1 звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі №916/1977/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020.
Стислий виклад заяви позивача про відмову від позову
10 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від позову в порядку статті 307 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Позивачка у зазначеній заяві просить Верховний Суд постановити ухвалу про прийняття відмови від позову в повному обсязі, визнати нечинними судові рішення судів попередніх інстанцій у справі та закрити провадження у справі №916/1977/20 у зв`язку з відмовою від позову. У поданій заяві ОСОБА_1 зазначає про те, що наслідки закриття провадження у справі, передбачені частиною 3 статті 231 ГПК кодексу, їй зрозумілі.
Інші касаційні скарги, наявні в матеріалах справи
В матеріалах справи наявні ще три касаційні скарги позивачки та одна касаційна скарга ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача), відповідно до яких оскаржуються: додаткова постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 472,18 грн судових витрат, в частині 259,00 грн - відмовлено); постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (якою скасовано додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2020 з процесуальних питань та прийнято нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 6 255,68 грн, в решті - відмовлено); додаткова постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 886,50 грн судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом додаткового рішення місцевого господарського суду, в частині 1 802,00 грн - відмовлено).
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наведеними касаційними скаргами відкрито касаційне провадження та призначено їх до розгляду.
При цьому передаючи справу №916/1977/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд касаційної інстанції ухвалами від 08.04.2021 та від 15.04.2021 зупинив розгляд наведених касаційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та на рішення господарського суду Одеської області від 02.11.2020 у справі №916/1977/20 Великою Палатою Верховного Суду.
Підстави передачі касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 08.04.2021 справу №916/1977/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 02.11.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судова колегія вказала, що справа №916/1977/20 містить виключну правову проблему, суть якої визначена колегією так.
При постановленні Верховним Судом ухвали про прийняття відмови від позову та визнанні нечинними судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалених за результатами розгляду справи, ці судові рішення втратять законну силу та не підлягатимуть подальшому виконанню.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі.
Відтак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що (1) виключною правовою проблемою є питання необхідності визнання нечинним додаткового рішення при визнанні судом нечинним основного рішення у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову, що прийнята судом.
Обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду покликається на судові рішення Верховного Суду, в яких, на думку колегії, це питання вирішено по-різному.
А саме, йдеться про:
- ухвалу Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №918/102/20, у якій Верховний Суд, приймаючи відмову позивача від позову та визнаючи нечинними рішення Господарського суду Рівненської області від 30.06.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, не визнав нечинною додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020;
- постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №927/229/19, в якій Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, скасував і додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2019;
- постанову Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/20089/17, в якій Суд, скасувавши постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, не скасував додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 у цій справі;
- постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/20089/17, в якій Суд вказав на те, що додаткова постанова як похідна від первісної постанови та її невід`ємна складова не може бути переглянута за нововиявленими обставинами окремо від постанови, якою розглянуто спір по суті. Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 по суті вирішення спору (щодо якої була ухвалена додаткова постанова від 24.04.2019), була скасована Верховним Судом, судове рішення, яке може бути переглянуте за нововиявленими обставинами відсутнє, тобто відсутній предмет перегляду за нововиявленими обставинами.
Крім того, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, (2) виключною правовою проблемою є також питання наявності у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, права на відшкодування судових витрат у разі відмови позивача від позову.
Так, прийнявши відмову від позову, визнавши нечинними рішення судів попередніх інстанцій та додаткові рішення і закривши провадження у справі, Верховний Суд зобов`язаний буде вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами спору як це передбачено у частині 4 статті 231 ГПК України.
При цьому, згідно з приписами частини третьої та п`ятої статті 130 ГПК України у випадку відмови позивача від позову та закриття провадження у справі вимога про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, може бути заявлена відповідачем. Тоді як право третьої особи на відшкодування понесених судових витрат врегульовано у пункті тринадцятому статті 129 ГПК України, проте стосується воно розподілу витрат за результатами розгляду справи по суті, а не закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову.
У підтвердження сталості практики Верховного Суду щодо компенсації третій особі судових витрат за результатами розгляду справи по суті, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд покликається на додаткові постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №916/2732/18, від 24.06.2020 у справі №920/201/19, від 27.10.2020 у справі №902/909/19 та від 10.02.2021 у справі №910/18872/19.
Крім того, ухвала містить посилання на постанову Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №910/23235/17, в якій Суд дійшов висновку, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів частини 13 статті 129 ГПК України, оскільки справа по суті не розглядалася та спір у ній не вирішувався. А в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/8002/19 вказано про те, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката розподіляються саме між сторонами у справі.
Отже, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, справа №916/1977/20 містить окреслену вище виключну правову проблему, вирішення якої має важливе значення для забезпечення розвитку та формування єдиної правозастосовчої практики та потребує розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК Українисуд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду у своїх судових рішеннях неодноразово зазначала, що зміст виключної правової проблеми полягає у тому, що у справі, питання про прийняття якої до розгляду вирішується Великою Палатою, вбачається різне застосування норм матеріального права, відсутні норми, які регулюють спірні відносини, або є прогалини в застосуванні спірних відносин. Крім того, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що виключна правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема, зокрема, наявність протилежних і суперечливих судових рішень, глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Наведені вище підстави передачі справи на розгляд Великої Палати, викладені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, дозволяють констатувати, що обґрунтовуючи існування у справі виключної правової проблеми, колегія суддів покликається на існування неоднакової судової практики з аналогічних процесуальних питань.