ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2021 року в адміністративній справі № 9901/395/19 (провадження № 11-26заі21)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним і скасування рішення
Короткий виклад історії справи
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18, яке залишене без змін рішенням ВРП від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18, суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення до ВРП подання про звільнення з посади судді.
14 серпня 2018 року ВРП на підставі подання її Третьої Дисциплінарної палати від 2 серпня 2018 року № 6710/0/8-18 прийняла рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
У липні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив зазначені рішення ВРП та її дисциплінарного органу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, посилаючись на те, що вони не відповідають критеріям обґрунтованості, вмотивованості й пропорційності та прийняті ВРП без дотримання процедури розгляду питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 8 серпня 2019 року виділено в самостійне провадження вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Справу в частині цієї вимоги передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 28 травня 2020 року (справа № 11-841сап19) згадане рішення ВРП залишила без змін.
Позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 14 серпня 2018 року залишено без задоволення рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 оскаржив це рішення суду першої інстанції до Великої Палати Верховного Суду, яка постановою від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року- без змін.
Обставини, що стали передумовою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та ухвалення оскаржуваного рішення ВРП
Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
23 травня 2018 року Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , відкриту за скаргою ОСОБА_2 , ухвалила рішення № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Дисциплінарний орган установив таке.
У провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з жовтня 2015 року перебувала справа № 804/14842/15 за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Г. О. (далі - Нотаріус), третя особа - Приватне підприємство «Пектораль» (далі - ПП «Пектораль»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
12 жовтня 2015 року суддею ОСОБА_1 в письмовому провадженні прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено:
- визнано незаконною відмову Нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, що міститься в постанові від 18 вересня 2015 року;
- зобов`язано Нотаріуса на підставі наданих 18 вересня 2015 року документів зареєструвати право власності ПП «Пектораль» на нерухоме майно: ларьок будівельної бригади № 2 (літ. «Д») загальною площею 43,4 кв. м; будівлю складу загальною площею 24,4 кв. м на АДРЕСА_1 ; альтанку 1 (літ. «Л») загальною площею 5,6 кв. м; альтанку 2 (літ. «И») загальною площею 5,9 кв. м; альтанку 3 (літ. «К») загальною площею 5,9 кв. м; винний льох (літ. «В») загальною площею 14,1 кв. м; будиночок б/о, кухню (літ. «А») загальною площею 107,5 кв. м; будиночок охорони (літ. «Б») загальною площею 7,5 кв. м; більярдну (будиночок зони відпочинку) (літ. «Д») загальною площею 170,7 кв. м; навіс (літ. «Е») загальною площею 51,9 кв. м; навіс для мангала (літ. «Г») загальною площею 29,7 кв. м; навіс шашличної (літ. «Ж») загальною площею 4,3 кв. м; туалет (літ. «З») загальною площею 2,7 кв. м; спорудження І - танцмайданчик загальною площею 97,3 кв. м; спорудження ІV - берегову лінію загальною площею 241,5 кв. м; спорудження VІ - тротуари загальною площею 139,1 кв. м; спорудження VІІ - басейн питної води, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (база відпочинку) (далі - спірне нерухоме майно);
- зобов`язано Нотаріуса посвідчити договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ОСОБА_3 і ПП «Пектораль»;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 487 грн 20 коп. судових витрат.
Не погодившись із постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, ОСОБА_2 , якого не було залучено до участі у справі, оскаржив її до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, пославшись на те, що саме він є власником нерухомого майна, проте суд першої інстанції не залучив його до участі у справі, не встановив усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, чим грубо порушив норми процесуального права.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 березня 2016 року скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 804/14842/15, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що відповідач як державний реєстратор правомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідченні договору купівлі-продажу між позивачкою і ПП «Пектораль», оскільки у вказаного підприємства немає зареєстрованого права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, а у відповідача станом на 18 вересня 2015 року не було повноважень щодо державної реєстрації за ПП «Пектораль» такого права власності вперше.
Оцінюючи дії судді ОСОБА_1 , Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 порушив низку приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) у відповідній редакції, а сам судовий розгляд мав формальний (фіктивний) характер, його метою не було об`єктивне з`ясування всіх обставин справи для справедливого вирішення спору, та здійснювався з порушенням законодавчо визначених засад здійснення адміністративного судочинства, а саме положень законодавства, чинних на час розгляду справи:
- статті 2 КАС - щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи;
- статей 8-10 КАС - щодо дотримання принципів адміністративного судочинства, а саме: верховенства права, законності при вирішенні справи, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
- статті 11 КАС - щодо дотримання принципу офіційного з`ясування усіх обставин у справі;
- статті 17 КАС - щодо юрисдикції адміністративних судів.
За висновками Третьої Дисциплінарної палати ВРП:
- діями судді порушено правила про юрисдикцію, такі дії призвели до порушення основоположних прав людини. При цьому частина позовних вимог ОСОБА_3 взагалі не стосується дій нотаріуса як суб`єкта владних повноважень, а тому відповідно до положень статті 17 КАС не належить до юрисдикції адміністративного суду;
- частину майна, стосовно якого були заявлені позовні вимоги, на час розгляду справи було зареєстровано за іншою особою - ОСОБА_2 . За таких обставин прагнення позивача зареєструвати право власності на вказане майно за собою свідчить про існування спору про право цивільне, а саме про право власності на нерухоме майно, який повинен був вирішуватись виключно місцевим судом, ураховуючи склад суб`єктів спірних правовідносин;
- наявність спору про право виключала розгляд у порядку адміністративного судочинства позовної вимоги про зобов`язання (спонукання) нотаріуса як суб`єкта державної реєстрації прав щодо нерухомого майна вчинити певні реєстраційні дії;
- жодних доказів звернення до нотаріуса саме як до суб`єкта державної реєстрації справа не містить.
Крім цього, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що порушення правил про юрисдикцію суддя ОСОБА_1 допустив не внаслідок недбалості, а умисно, і поведінка цього судді під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 свідчить про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, наслідком вчинення якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), а саме: істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості. Склад указаного дисциплінарного проступку відповідає проступку, який на день розгляду дисциплінарної справи передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, суддя ОСОБА_1 , прийнявши позовну заяву до розгляду і вирішивши спір, який не належало розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв`язку з реалізацією особами прав власника майна, та припинивши право власності на таке нерухоме майно, незважаючи на наявність реєстрації права власності на майно, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, - грубо порушив приписи статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності на майно.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що поведінка судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 утворює також склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 92 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 192-VIII, а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд), що відповідає проступку, який передбачений на час розгляду дисциплінарної справи пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Дисциплінарний орган ВРП дійшов висновку про умисність допущених суддею ОСОБА_1 порушень. Окрім самого характеру порушень, підтвердженням цього є інформація, наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка вказує на те, що справи, аналогічні справі № 804/14842/15, причому за участю того самого Нотаріуса, розглядалися суддею ОСОБА_1 в період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року не менше п`яти разів.
Третя Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що швидкість розгляду аналогічних справ, включаючи справу № 804/14842/15, без участі всіх сторін, які у вказаних випадках подавали заяви про відмову від участі в судовому засіданні, що підтверджується текстами рішень судів, вказує на фіктивний (формальний) підхід до вирішення аналогічних (однотипних) справ. Наведені обставини свідчать про системний та упереджений характер дій судді ОСОБА_1 при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 та умисний характер допущених ним порушень.
Третя Дисциплінарна палата ВРП, пославшись на системний характер дій судді ОСОБА_1 щодо порушення основоположних прав людини, очевидний характер порушень, допущених суддею, які свідчать, що ним необ`єктивно та несправедливо, всупереч присязі судді здійснено правосуддя, а також на наслідки, які настали за результатами вчинених діянь як для особи, питання про права й обов`язки якої було вирішено, так і для авторитету правосуддя в цілому, враховуючи характеристику судді ОСОБА_1 , дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
Позивач оскаржив указане рішення дисциплінарного органу до ВРП у порядку статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII«Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
Розглянувши скаргу ОСОБА_1 , ВРП прийняла рішення від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 23 травня 2018 року № 1464/3дп/15-18 про притягнення судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП керувалася тим, що:
- суддя ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 допустив істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості, що відповідає проступку, який на день розгляду скарги передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII;
- суддя ОСОБА_1 вирішив питання про права й обов`язки ОСОБА_2 , відомості про якого як власника принаймні частини нерухомого майна містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- обставини справи вказують на те, що порушення правил юрисдикції були допущені суддею не внаслідок недбалості, а умисно;
- характер істотних порушень суддею ОСОБА_1 норм процесуального права свідчить про те, що суддя допустив поведінку, що підриває авторитет правосуддя, оскільки не дотримався стандартів поведінки судді, які забезпечують суспільну довіру до суду.
ВРП погодилась із рішенням її Третьої Дисциплінарної палати про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 804/14842/15 свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду, залишаючи рішення ВРП від 2 серпня 2018 року № 2487/0/15-18 без змін, дійшла висновку про те, що воно містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 , який під час здійснення правосуддя у справі № 804/14842/15 допустив умисне істотне порушення ним норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості, а також порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд), характер цих порушень за своєю тяжкістю відповідає порушенню присяги судді, а застосований вид дисциплінарного стягнення є пропорційнимвчиненому дисциплінарному проступку.
Оцінка суду першої інстанції
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у визнанні протиправним і скасуванні рішення ВРП від 14 серпня 2018 року № 2606/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, керувався тим, що це рішення ухвалене відповідачем з дотриманням установленої законом процедури, містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви такого звільнення, оцінка обґрунтованості яких, як і співмірність застосованого виду дисциплінарного стягнення, що були викладені у рішеннях Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 23 травня 2018 року та ВРП від 2 серпня 2018 року, надана Великою Палатою Верховного Суду у справі № 11-841сап19.
Тому виходячи з положень частини четвертої статті 78 КАС суд першої інстанції при розгляді справи № 9901/395/19визнав, що вказані обставини доведенню не підлягають, а доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення ВРП від 14 серпня 2018 року, оскільки воно ґрунтується на таких, є спростованими.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
На переконання ОСОБА_1 , рішення ВРП від 14 серпня 2018 року мало бути скасоване цим судом з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII.
Однак суд першої інстанції не надав оцінки вмотивованості оскаржуваного рішення ВРП та відповідним доводам позивача. Висновок суду про наявність у рішенні ВРП мотивів скаржник вважає хибним і зробленим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, адже ВРП, розглядаючи в порядку статті 56 Закону № 1798-VIIIподання про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, зобов`язана навести мотиви, з яких вона дійшла певних висновків, та відповідні їм підстави.
Також скаржник послався на те, що ВРП як на стадії розгляду дисциплінарної справи, так і ухвалюючи оскаржуване рішення керувалася припущеннями без установлення в діях судді умислу. Такий же підхід застосував і суд першої інстанції, безпідставно пославшись на частину четверту статті 78 КАС та зазначивши, що всі факти й підстави звільнення судді встановлені в постанові Великої Падати Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 11-841сап19.
При цьому, на думку ОСОБА_1 , викладена в цій постанові правова оцінка суду певних фактів щодо правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності була неоднозначною, що підтверджується наявністю окремої думки п`яти суддів, яка протиправно не врахована судом першої інстанції.
Основні мотиви, викладені впостанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, спростовуючи доводи апеляційної скарги позивача, визнала оскаржене рішення ВРП вмотивованим та зауважила, що це рішення про звільнення позивача з посади судді не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні ВРП не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності, строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього законами України № 1402-VIII та № 1798-VIIІ передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу, а рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати, - Великою Палатою Верховного Суду.
На думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, чинним законодавством не передбачено права ВРП під час вирішення питання про звільнення судді з посади переоцінювати вже встановлені в ході дисциплінарного провадження обставини.
Тобто, за висновками Велик