Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28квітня 2021 року
м. Київ
справа № 185/10880/18
провадження № 51- 4939 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Іваненка І. В., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 5 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370001985, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 вересня 2018 року приблизно о 15:25, у ході конфлікту між ОСОБА_2 з приводу недодержанням Правил дорожнього руху, знаходячись за кермом автомобіля марки "Газель", державний номерний знак НОМЕР_1, через відчинене вікно умисно наніс ОСОБА_2 удар кулаком лівої руки в область нижньої губи. Після чого, ОСОБА_1, діючи умисно, взяв із салону свого автомобіля металевий лом - монтировку, вийшов з автомобіля і наніс нею ОСОБА_2 один удар в область лівої сідниці та ще один удар по його лівій руці, чим заподіяв ОСОБА_2 легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 5 серпня 2020 року вирок місцевого суду було залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що висновки суду щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. На його думку, суд необґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочину, за який його засуджено. При цьому звертає увагу, що суд взяв до уваги одні докази і без належного мотивування відкинув інші, які його виправдовують. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відповідних доводів сторони захисту не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Піх Ю. Г. заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судове рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Так, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, апеляційний суд навів докладні мотиви постановленого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК кваліфіковано правильно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину з дотриманням вимог ст. 23 КПК та на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_2, котрий в деталях розповів про обставини спричинення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, свідка ОСОБА_3, яка була очевидицею події, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, дані протоколів слідчих дій, висновку судової експертизи та показання експерта на підтвердження тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому не викликають сумнівів у їх достовірності.
За показаннями свідка ОСОБА_3, які покладено в основу вироку, вона бачила як з автомобіля марки "Хюндай" вийшов водій та підбіг до автомобіля марки "Газель", водій якого сидів у авто, та після довго сварки останній вийшов з предметом схожим на металевий лом і вдарив ним по руці водія автомобіля марки "Хюндай".
І хоча свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самого моменту нанесення ОСОБА_2 удару безпосередньо не бачили, проте вони підтвердили, що ОСОБА_1 сказав, що наніс потерпілому удар по руці залізним предметом, який був у автомобілі ОСОБА_1 .
Крім того, сам ОСОБА_1 не заперечував факту наявності у нього конфлікту з ОСОБА_2 з приводу дотримання Правил дорожнього руху.
Згідно з висновку експерта № 323 від 11 грудня 2018 року виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді відкритого перелому верхньої третини ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я строком більш як 21 день. Такі тілесні ушкодження могли утворитися по ударному механізму від дії тупого твердого предмету (предметів) з місцем прикладання діючої сили, тобто могли бути спричинені при нанесенні одного удару монтировкою по руці потерпілого. Враховуючи характер, кількість та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, механізм їх утворення не суперечить показанням потерпілого під час проведення слідчого експерименту.
У судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердив свій висновок, тим самим спростувавши показання свідка ОСОБА_7, що потерпілий сам заподіяв собі тілесні ушкодження при нанесенні ударів ліктем лівої руки по дзеркалу заднього виду транспортного засобу марки "Газель".
Також суд обґрунтовано критично оцінив показання свідків ОСОБА_7, яка є дружиною ОСОБА_1, та ОСОБА_8, який знайомий з останнім, оскільки їхні покази спростовуються показаннями інших свідків та даними письмових доказів, при цьому врахував, що вказані свідки мають зацікавленість та намір допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши вказані докази, надавши кожному з них оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень за обставин, вказаних у вироку, та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.
Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційних скарг сторони захисту, які є аналогічним доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, та, навівши підстави постановленого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, з якими погоджується й суд касаційної інстанції.
Ухвала апеляційного суду мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд