Постанова
Іменем України
30 квітня 2021 року
місто Київ
справа № 204/2694/18
провадження № 61-15964св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у вересні 2012 року ОСОБА_2 запропонував йому придбати у нього комплект електронної техніки Hi-End вартістю 160 000, 00 дол. США. 14 вересня 2012 року позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 160 000, 00 дол. США. На підтвердження отримання грошових коштів відповідач власноручно написав розписку. Проте, в обумовлені строки ОСОБА_2 електронну техніку не поставив і гроші за товар не повернув.
У грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь заборгованості за невиконаним договором купівлі-продажу електронної техніки від 14 вересня 2012 року в сумі 160 000, 00 дол. США.
19 лютого 2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення у справі № 204/8070/16, яким у задоволенні позову відмовлено. Цим рішенням суду встановлено, що між сторонами договір купівлі-продажу електронної техніки не укладався. Рішення набрало законної сили 05 квітня 2018 року та є чинним.
Стислий виклад заперечень відповідача
У відзиві на позов відповідач зазначав, що у цивільній справі № 204/8070/16 вже розглядалася позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, предметом якої було стягнення грошових коштів у розмірі 160 000, 00 дол. США. Предметом справи № 204/2694/18 є стягнення безпідставно набутого майна, зокрема грошових коштів у розмірі 160 000, 00 дол. США. Тобто, фактично підміняючи поняття та перекручуючи одні й ті ж самі обставини, позивач пред`явив той самий позов. Крім того, обставини щодо укладання між сторонами договору купівлі-продажу не підтверджуються доказами.
Відповідно до змісту розписки в ній відсутні умови про боргове зобов`язання, неможливо встановити, у якої особи вони виникли. Розписка є документом, який вже був предметом розгляду судом в іншій страві, має іншу правову природу виникнення. Зазначена розписка передувала укладанню договору позики і була написана на переліку майна, який планувалося передати під заставу забезпечення зобов`язання.
Ці обставини були встановлені під час розгляду справи № 204/4786/16 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська і цей факт визнавався сторонами в судовому засіданні. За результатами розгляду цієї справи ухвалено рішення 28 листопада 2016 року, яким суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160 000, 00 дол. США за договором позики. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року це рішення залишено без змін. Станом на 09 березня 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року набрало законної сили. Отже, ці обставини є преюдиційно встановленим фактом і підтверджують, що розписка вже була предметом спору між тими ж сторонами і з тих самих підстав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 160 000, 00 дол. США, судовий збір у розмірі 8 810, 00 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач довів, що відповідно до власноручно написаної розписки ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 160 000, 00 дол. США. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на вимоги статей 1212-1215 ЦК України та визнав доведеним факт отримання відповідачем від позивача суми грошових коштів без достатніх правових підстав.
Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір у розмірі 13 215, 00 грн.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що із наявної в матеріалах справи копії розписки неможливо встановити характер спірних правовідносин, між якими сторонами виникли ці відносини та з приводу якого предмету. Отже, суд першої інстанції зробив передчасний висновок щодо доведеності позовних вимог та можливості стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 160 000, 00 дол. США.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання відповідачем факту отримання грошових коштів в сумі 160 000, 00 дол. США від ОСОБА_1, про що зазначалося ним у письмових запереченнях і заяві про виклик свідка у цивільній справі № 204/8070/16.
У цих запереченнях і заяві ОСОБА_2 та його представник посилалися на те, що у вересні 2012 року, можливо 14 числа, відповідач отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 160 000, 00 дол. США, про що склав розписку про їх одержання, але в рахунок отримання позики, про що пізніше між сторонами було укладено договір позики.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у серпні 2019 року, ОСОБА_3 просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, надано неправильну оцінку обставинам справи та доказам у справі, не зазначено мотивів відхилення кожного аргументу. Викладеного позивачем.
Заявник зазначає, що ухвалюючи постанову, апеляційний суд хоча і послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-88цс13 щодо застосування статті 1212 ЦК України, проте не врахував, що у справі № 6-88цс13 між сторонами існували договірні правовідносини, тому в позові про стягнення безпідставно отриманих грошей було відмовлено позивачу. У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував обставин, які не підлягали доказуванню, - встановлення чинними рішеннями судів в інших справах факту недоведеності наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договірних відносин щодо отримання останнім грошових кошти в сумі 160 000, 00 дол. США саме 14 вересня 2012 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Представник відповідача ОСОБА_4 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначала, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 160 000, 00 дол. США, що підтверджується розпискою, яку відповідач написав власноручно.