Постанова
Іменем України
29 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/13730/19
провадження № 61-10095св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі судді Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 48 671,52 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2010 року б/н у розмірі 38 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк - 10 днів з дня вручення ухвали для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причини пропуску строку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції банк отримав 21 січня 2020 року, тому строк на апеляційне оскарження закінчився 20 лютого 2020 року. Банк подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 24 лютого 2020 року. Проте 22, 23 лютого 2020 року - вихідні дні, тому банк звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строку в один день. Пропуск строку відбувся через збій у роботі програмного комплексу, в який було заведено відомості про оскаржуване рішення, але з технічних причин зазначений комплекс визначив пізнішу дату кінцевого строку на оскарження рішення суду першої інстанції, що призвело до невчасного подання апеляційної скарги. Апеляційний суд не врахував, що пропуск строку є незначним та у порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження та позбавив позивача права на справедливий судовий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Апеляційний суд встановив, що рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року банк отримав 21 січня 2020 року.
АТ КБ "ПриватБанк" 24 лютого 2020 року подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, тобто за межами строку на апеляційне оскарження, який сплив 11 січня 2021 року.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Отже, за змістом частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Враховуючи зазначене, заявник мав право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у разі подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Зазначений тридцятиденний строк сплив 20 лютого, а касаційна скарга подана 24 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії", № 11681/85).
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка і Шереметьєв проти України", № 17160/06 та № 35548/06).
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам АТ КБ "Приватбанк" щодо наведених ним підстав для поновлення процесуального строку на оскарження рішення суду першої інстанції та визнав їх неповажними, оскільки заявник не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Перевіряючи доводи касаційної скарги банку щодо неналежного дослідження судом апеляційної інстанції поважності наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне оскарження та у зв`язку з цим порушення права на таке оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на відсутність особливих і непереборних обставин, які перешкоджали заявнику оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у встановлені процесуальним законом строки. Посилання на технічні несправності програмного комплексу не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а тому тривалість такого пропуску судом не враховується.
Прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії",№ 68490/01).