1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

29 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 686/13542/16-ц

провадження № 61-9852св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") про визнання генерального кредитного договору про надання кредитних послуг від 04 березня 2008 року № 885/5-ГД2 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що умови кредитного договору не відповідають вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, при укладенні договору йому не було надано в повному обсязі в письмовій формі необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту, його вартісну величину, тобто не зазначено ціну фінансової послуги, що є істотною умовою договору, тому ця умова сторонами при укладенні кредитного договору залишилася не узгодженою. На думку позивача, умови кредитного договору фактично обмежують його права як позичальника коштів, що суперечить принципу рівності сторін у договорі. Позивач посилався на те, що оскільки спірний правочин укладений з використанням нечесної підприємницької практики, тому з цих підстав має бути визнаний недійсним.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовували рішення тим, що генеральний договір про надання кредитних послуг містить встановлені законом реквізити, а сторони в письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов, які визначають суть кредитних правовідносин. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов оспорюваного ним правочину та в подальшому виконував його умови.

При цьому за пунктом 5 основних положень генерального договору сторони досягли згоди, що конкретні умови кредитування, зокрема валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб погашення зобов`язання визначаються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами договору, які і визначають конкретні умови кредитування. Отже, зазначені умови кредитування не визначаються умовами генерального договору, який позивач просить визнати недійсним, а такі умови кредитного договору встановлені додатковою угодою від 04 березня 2008 року № 885/6-302 РК2 та додатком № 1 до додаткової угоди, в якому наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту, які підписані позичальником. За таких обставин ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного генерального договору про надання кредитних послуг діяв свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняв рішення про вибір банку та вступив з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочину і його умови. Враховуючи, що конкретні умови кредитування, зокрема валюта, сума, мета, строк форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки, сукупна вартість кредиту та спосіб погашення зобов`язання визначалися додатковими угодами, а не генеральним договором, підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним не встановлено. У справі відсутні докази того, що банк включив до генерального договору про надання кредитних послуг несправедливі умови, а так само сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, позивач був введений в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги тим, що на момент укладення договору не було дотримано чинні норми законодавства, оскільки сторонами спірного кредитного договору не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а банком не виконано усі імперативні норми та вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", тому з огляду на ці порушення вони є підставою для застосування наслідків статті 215 ЦК України і визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку з недотриманням банком вимог закону щодо істотних умов договору, які є необхідним для його укладення. Крім того, судом не взято до уваги висновки судово-економічної експертизи, за результатами якої очевидно встановлено недотримання банком вимог статей 526, 629 ЦК України та приховування реальної величини відсоткової ставки, розміру сум загальної вартості кредиту та розміру сум щомісячних платежів по відношенню до тих, які нібито були узгоджені і встановлені сторонами кредитного договору в його істотних умовах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у травні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04 березня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 885/5-ГД2, відповідно до умов якого банк надає ОСОБА_1 кредит у межах загального ліміту, що встановлюється у базовій валюті доларах США у сумі 40 000, 00, протягом періоду з 04 березня 2008 року до 01 березня 2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14, 2 % річних. Кредит може надаватися на різні цілі, конкретна сума, що надається за цим договором, визначається у додаткових угодах до цього договору. Кредит повинен бути повністю повернутий кредитору у кінцеві терміни, що визначаються у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування. Конкретні умови кредитування, зокрема валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб погашення зобов`язання визначаються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами договору, які і визначають певні умови кредитування.

У цей же день 04 березня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 885/6-302 РК2 до генерального договору про надання кредитних послуг № 885/5-ГД2, за умовами якої кредитор надає позичальнику кредит на поточні витрати у сумі 40 000, 00 дол. США, зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 13, 5 % річних, кредит надається на строк з 04 березня 2008 року до 01 березня 2020 року включно, повернення кредиту здійснюється рівними частинами у сумі 278, 00 дол. США не пізніше 5 числа кожного місяця та з кінцевим терміном погашення за кредитом не пізніше 01 березня 2020 року. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено у додатку № 1 до додаткової угоди.

Додаток № 1 до додаткової угоди підписано представником банку та позичальником.

Банк свої зобов`язання за додатковою угодою № 885/6-302 РК2 до генерального договору про надання кредитних послуг від 04 березня 2008 року № 885/5-ГД2 виконав та надав позичальнику кредитні кошти у сумі 40 000, 00 дол. США.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору), встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернут

................
Перейти до повного тексту