Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 758/2571/20
провадження № 61-10355св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Укрсиббанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Яська Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року в складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі -АТ "Укрсиббанк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія"), за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (далі - ТОВ "Інтер-Авто"), про визнання частково недійсним договору факторингу.
Позов мотивував тим, що 03 травня 2007 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Інтер-Авто", в особі директора Воротняка Є. М., укладено кредитний договір та після цього неодноразові додаткові угоди до нього.
Між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" 20 листопада 2017 року укладено договір факторингу № 82/FAA (далі - договір факторингу), відповідно до якого АТ "Укрсиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за кредитним договором, а саме увесь обсяг заборгованості боржника ТОВ "Інтер-Авто".
Додатковою угодою від 15 грудня 2017 року № 2 до договору факторингу внесено зміни, а саме викладено у новій редакції пункти 1.1. та 1.10. договору факторингу.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов`язаннями боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права.
Абзацом 2 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що з дати переходу права вимоги до фактора переходять всі процесуальні права клієнта за усіма судовими справами та кримінальними провадженнями, що зазначені у пункті 1.10. та додатку № 4 до цього договору та стосуються кредитного договору та договорів забезпечення.
Вважає, що зміни до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2 є суперечать чинному законодавству, є незаконними, несправедливими, недобросовісними.
На підставі договору факторингу можливо відступити тільки ті права вимоги, які виникають із договірних зобов`язань. Предметом договору факторингу не можуть бути права вимоги, які виникають із недоговірних зобов`язань.
Боржником за договором факторингу може бути тільки набувач послуг чи товарів за первинним договором.
Позивач був директором ТОВ "Інтер-Авто", підписував кредитний договір та додаткові угоди до нього, право вимоги за яким АТ "Укрсиббанк" підступив ТОВ "Українська металургійна компанія", у тому числі щодо недоговірних зобов`язань відповідно до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2.
Вважає, що уклавши договір факторингу відповідачі незаконно створили підставу для його відповідальності перед ТОВ "Українська металургійна компанія" за недоговірними зобов`язаннями.
ТОВ "Українська металургійна компанія", на підставі договору факторингу, звернулось до слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння ТОВ "Інтер-Авто" та групою компаній "АІС" шляхом зловживання довірою кредитними коштами ТОВ "Інтер-Авто" за кредитним договором із АТ "Укрсиббанк".
Постановою слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві від 05 квітня 2018 року ТОВ "Українська металургійна компанія" визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013110000001043, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштами АТ "Укрсиббанк" в особливо великому розмірі (частина четверта статті 190 КК України).
Позивача 20 листопада 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України у кримінальному провадженні № 12013110000001043.
Вважає, що оспорюваними умовами договору факторингу ТОВ "Українська металургійна компанія", як новому кредитору за кредитним договором, а також, як потерпілому в кримінальному провадженні № 12013110000001043, у якому позивач набув статусу підозрюваного, фактично надано право вимагати від нього належного та реального виконання недоговірних зобов`язань з відшкодування майнової шкоди в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.
На підставі викладеного просив суд визнати недійсними з моменту укладення умови абзацу 5 та 2 пункту 1.1. договору факторингу укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" від 20 листопада 2017 року № 82/FAA у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року у відкритті провадження відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підвідомчий господарському суду, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд, врахувавши пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України, дійшов правильного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2020 року адвокат Ясько В. С. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року, відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову ОСОБА_1 є визнання недійсними оспорюваних умов договору факторингу. Тобто даний спір стосувався саме прав і обовʼязків ОСОБА_1 як боржника в недоговірних зобовʼязаннях, а не прав і обов`язків ТОВ "Інтер-Авто" за цим кредитним договором.
ОСОБА_1 не був та не є підприємцем у спірних правовідносинах і та обставина, що договір факторингу укладено між відповідачами, які є суб`єктами господарювання, не свідчить про укладення, власне, оспорюваних умов договору факторингу в господарській діяльності.
Між ОСОБА_1 та відповідачами не виникало господарських відносин, а оспорювані умови договору факторингу укладені відповідачами в недоговірних відносинах, зобов`язаною стороною у яких, на думку відповідачів був, зокрема, ОСОБА_1 .
Оспорювані умови договору факторингу не стосуються прав і обов`язків ТОВ "Інтер-Авто" як боржника у кредитних відносинах.
Суди не врахували вищевикладеного, не дослідили належним чином оспорювані умови договору факторингу, у зв`язку з чим дійшли помилкового та передчасного висновку про те, що даний спір виник з господарських правовідносин.
Крім того, вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме: частину першу статті 1077, статтю 1079 ЦК України, статтю 350 ГК України та пункт 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у подібних правовідносинах, а також судом порушено норми процесуального права, а саме: статтю 4, частину першу статті 19 ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України та частину другу статті 55 КПК України.
У серпні 2020 року надійшов відзив ТОВ "Українська металургійна компанія" на касаційну скаргу.
ТОВ "Українська металургійна компанія" вважає, що ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, суди повно та всебічно дослідили докази, які містяться у матеріалах справи, у сукупності надали їм відповідну оцінку, правильно застосували норми права, що відповідає висновку у подібних правовідносинах викладеному у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/17433/19.
На підставі викладеного просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 03 травня 2007 року між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Інтер-Авто", в особі директора Воротняка Є. М., укладено кредитний договір та після цього неодноразові додаткові угоди до нього.
Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів саме як директор ТОВ "Інтер-Авто", при цьому предметом позову є договір факторингу, укладений між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія", за яким останньому Банк відступив заборгованість ТОВ "Інтер-Авто" за зазначеним кредитним договором.
Позивач не є стороною оскаржуваного правочину як фізична особа, оскільки спір стосується прав і обов`язків саме ТОВ "Інтер-Авто" як боржника у кредитних відносинах.