Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 703/4740/18
провадження № 61-21829св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, посилаючись на те, що в період з березня по грудень 2012 року між ОСОБА_2 (батьком позивача) та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено три договори строкового банківського вкладу, а саме: 14 березня 2012 року - договір № SAMDN01000724286551 "Стандарт, 6 місяців" з депозитним вкладом у розмірі 4 000 євро зі сплатою 7 % річних; 23 жовтня 2012 року - договір № SAMDN80000729946338 "Універсальний" з депозитним вкладом у розмірі 2 000 євро зі сплатою 7 % річних; 03 грудня 2012 року - договір № SAMDN25000731094165 "Стандарт, 12 місяців" з депозитним вкладом у розмірі 35 000 грн зі сплатою 18 % річних. Усі вищевказані договори містять положення про автоматичну пролонгацію їх дії на тих самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша відсоткова ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер. Спадкоємцями першої черги майна померлого ОСОБА_2,які прийняли спадщину в установленому законом порядку,є він та його брат ОСОБА_3 . Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2016 року у справі № 703/3861/16-ц затверджено мирову угоду, укладену між ним та ОСОБА_3 в порядку поділу спадкового майна, зокрема визнано за ним право власності на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, які розміщені на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк". Він неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення вкладів, проте вказані заяви були залишені без задоволення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь грошові заощадження (вклади) з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, а також - 53 347 грн інфляційних збитків і 6 345,80 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 03 грудня 2012 року по 18 листопада 2018 року.
Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" пояснило, що у зв`язку з окупацією Автономної республіки Крим (далі - АР Крим) та міста Севастополя керівництвом банку 15 травня 2014 року було прийнято рішення про припинення всіх відокремлених підрозділів Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АР Крим, а тому банк не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність. Доступ до первинних документів, у тому числі й до оригіналів договорів та касових документів клієнтів Кримської філії банку на цей час обмежений. Зобов`язання за договорами, укладеними ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кримської філії, виконує автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" (далі - АНО "ФЗВ"), створена на підставі Федерального Закону Російської Федерації від 02 квітня 2014 року № 39-ФЗ "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя". Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не отримав грошові кошти за рахунок АНО "ФЗВ". Крім того, позивач не надав оригіналів квитанцій про зарахування коштів та договорів банківського вкладу.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року у складі судді Опалинської О. П. позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк" в місті Севастополі АР Крим згідно із заявою на оформлення вкладу "Стандарт, 12 місяців" від 03 грудня 2012 року. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" в місті Севастополі АР Крим згідно з договором від 14 березня 2012 року. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові заощадження з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "Приватбанк" в місті Севастополі АР Крим згідно з договором від 23 жовтня 2012 року. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки в сумі 53 347 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на підтвердження факту виникнення між ОСОБА_2 (спадкодавцем позивача) та ПАТ КБ "ПриватБанк" договірних правовідносин ОСОБА_1 надав договори банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на депозитні рахунки банку, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Незважаючи на неодноразові вимоги позивача про виплату грошових коштів з нарахованими відсотками та компенсацією, відповідач не виконав такого розпорядження і не надав доказів на підтвердження повернення коштів спадкоємцю вкладника. Оскільки ліквідація філій в АР Крим або припинення в будь-який спосіб їх діяльності не звільняє банк від виконання договірних зобов`язань, то ОСОБА_1 має право на отримання вкладів з нарахованими відсотками та компенсацією за період користування ПАТ КБ "Приватбанк" коштами. Крім того, на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" позивачу необхідно відшкодувати інфляційні збитки. Позовні вимоги про стягнення з банку відсотків за користування грошовими коштами за період з 03 грудня 2012 року по 18 грудня 2018 року є необґрунтованими та неконкретизованими, а тому не підлягають задоволенню.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") задоволено частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 травня 2019 року скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Стандарт, 12 місяців" від 03 грудня 2012 року № SAMDN25000731094165 вклад в сумі 35 000 грн та проценти за користування вкладом (депозитом) - 39 608 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Універсальний" від 23 жовтня 2012 року № SAMDN80000729946338 вклад в сумі 2 000 євро та проценти за користування вкладом (депозитом) - 884 євро з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу "Стандарт, 6 місяців" від 14 березня 2012 року № SAMDN01000724286551 вклад в сумі 4 000 євро та проценти за користування вкладом (депозитом) - 1 790 Євро з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав договори банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на депозитні рахунки банку, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Вказані платіжні доручення містять: найменування банку (філію, відділення); дату здійснення касової операції, дату валютування; відомості про платника; призначення платежу; підпис працівника банку, який прийняв готівку; електронний цифровий підпис. Оскільки обов`язок банку виплачувати відсотки на суму вкладу не пов`язаний з особою вкладника, то у зв`язку зі смертю останнього таке зобов`язання не припиняється. Таким чином, до ОСОБА_1 як спадкоємця вкладника переходить право на отримання вкладів та процентів за весь період користування ПАТ КБ "Приватбанк" грошовими коштами. Зважаючи на те, що депозитні договори не розірвані, нарахування відсотків за користування коштами продовжується, то положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) або частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, а отже, відсутні підстави для стягнення інфляційних збитків у розмірі 53 347 грн та відсотків за користування грошовими коштами в сумі 6 345 грн. Позовні вимоги про стягнення компенсації за договорами банківського вкладу також не підлягають задоволенню, оскільки норми Закону України "Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" не передбачають таких виплат.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подалодо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не встановив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" договорів банківського вкладу, внесення клієнтом грошових коштів та наявності їх залишків на депозитних рахунках банку. Крім того, стягуючи з банку відсотки за користування трьома депозитними вкладами, апеляційний суд не навів будь-яких розрахунків, у тому числі й періоду їх нарахування.
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
07 травня 2020 року справа № 703/4740/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
За змістом касаційної скарги постанова апеляційного суду в частині відмови у стягненні на користь позивача компенсації за договорами банківських вкладів, інфляційних збитків у розмірі 53 347 грн та відсотків за користування грошовими коштами за період з 03 грудня 2012 року по 18 грудня 2018 року в сумі 6 345 грн в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Судами встановлено, що в період з березня по грудень 2012 року між ОСОБА_2 (батьком позивача) та ПАТ КБ "ПриватБанк", яке змінило назву на АТ КБ "ПриватБанк", було укладено три договори строкового банківського вкладу, а саме: 14 березня 2012 року - договір № SAMDN01000724286551 "Стандарт, 6 місяців" з депозитним вкладом у розмірі 4 000 євро зі сплатою 7 % річних; 23 жовтня 2012 року - договір № SAMDN80000729946338 "Універсальний" з депозитним вкладом у розмірі 2 000 євро зі сплатою 7 % річних; 03 грудня 2012 року - договір № SAMDN25000731094165 "Стандарт, 12 місяців" з депозитним вкладом у розмірі 35 000 грн зі сплатою 18 % річних.
Усі вищевказані договори містять положення про автоматичну пролонгацію їх дії на тих самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша відсоткова ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємцями першої черги майна померлого ОСОБА_2, які прийняли спадщину в установленому законом порядку, є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 грудня 2016 року у справі № 703/3861/16-ц затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в порядку поділу спадкового майна, зокрема визнано за позивачем право власності на грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, які розміщені на рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 і № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк".
Позивач неодноразово звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявами про повернення сум вкладів з нарахованими відсотками. Однак банк не виконав зазначені вимоги, не повернув грошові кошти, посилаючись, зокрема на запровадження Національним банком України надзвичайного режиму роботи в АР Крим та місті Севастополі, що обмежує проведення банківських операцій.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Пунктом 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території АР Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АР Крим та міста Севастополя - філії "Кримське регіональне управління ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 "Приймання готівки" розділу ІV "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові кошти вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати процентів на неї, а в банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16.
Згідно зі статтею 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу або перерахування на вимогу клієнта на його рахунок коштів за вкладами та процентів за користування ними, суди повинні встановити факт укладення відповідного договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
У справі, яка переглядається, на підтвердження факту виникнення між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" договірних правовідносин, позивач надав договори банківського вкладу та квитанції про внесення коштів на депозитні рахунки, оригінали яких були оглянуті судами попередніх інстанцій. Вказані документи містять: найменування банку (філію, відділення); дату здійснення касової операції, дату валютування; відомості про платника; призначення платежу; підпис працівника банку, який прийняв готівку; електронний цифровий підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Доказів повернення позивачу як спадкоємцю вкладника депозитних вкладів банком не надано.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).