Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 2-4076/2005
провадження № 61-6222св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Малиновська районна адміністрація міста Одеси,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Наталії Валеріївни на ухвали Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року у складі судді Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації міста Одеси про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, посилаючись на те, що починаючи з 1990 року вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 17 березня 1995 року вони придбали 53/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті вона продовжувала проживати у вказаному домоволодінні, у зв`язку з чим фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею право власності на 53/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року позов задоволено. Встановлено факт вступу ОСОБА_1 в управління і володіння спадковим майном після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 53/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги майна померлого ОСОБА_3 . Оскільки позивач фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, то має право на спадкування 53/100 частин спірного домоволодіння.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 10 червня 2005 року в рішенні Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року виправлено арифметичну помилку з "53/100" на "37/100" частин спірного домоволодіння, у зв`язку з чим визнано за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що згідно із правовстановлюючими документами спадкодавцю ОСОБА_3 належало на праві власності 37/100 частин спірного домоволодіння.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями місцевого суду, 30 листопада 2018 року особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_2, від імені якої діяла адвокат Марченко Н. В., подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалася на те, що вона не є стороною в цій справі, а про існування оскаржуваних судових рішень дізналася лише під час розгляду Малиновським районним судом міста Одеси цивільної справи № 521/16337/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - Одеська міська рада, Малиновська районна адміністрація міста Одеси, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинних будівель.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Н. В. на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копій ухвал для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Судові рішення апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_2 не є стороною в цій справі та не була присутня під час проголошення оскаржуваних судових рішень, однак 28 березня 2017 року її представник - адвокат Марченко Н. В. ознайомилася з матеріалами справи, подавши апеляційну скаргу лише 30 листопада 2018 року, тобто з порушенням строків на апеляційне оскарження.
На виконання вимог вказаних ухвал представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що такий строк пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не є стороною в цій справі, а тому не мала об`єктивної можливості своєчасно оскаржити судові рішення місцевого суду у строки, передбачені статтями 292, 293 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, який втратив чинність 01 вересня 2005 року (далі - ЦПК України 1963 року).
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Н. В. на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Судові рішення апеляційного суду мотивовані тим, що апеляційна скарга подана представником заявника з пропуском строку на апеляційне оскарження, а зазначені нею підстави для його поновлення є неповажними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвали Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 було ліквідовано Апеляційний суд Одеської області та утворено Одеський апеляційний суд. 03 січня 2019 року в офіційному виданні Верховної ради України - газеті "Голос України" № 1 (7007) було опубліковане повідомлення про початок роботи новоутвореного Одеського апеляційного суду з 03 січня 2019 року. Однак оскаржувані ухвали були постановлені Апеляційним судом Одеської області в складі судді судової палати у цивільних справах Драгомерецького М. М., тобто неповноважним складом суду, якого не існує. Крім того, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження має вирішуватися саме судом у складі колегії з трьох судів, а не суддею-доповідачем одноособово. Висновок судді апеляційного суду про початок перебігу строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення з матеріалами справи не ґрунтується на законі. Крім того, ця справа була розглянута Малиновським районним судом міста Одеси за правилами ЦПК України 1963 року, а тому саме на підставі цього Кодексу необхідно було вирішувати питання щодо початку перебігу строку на апеляційне оскарження. Станом на 28 березня 2017 року, тобто на час ознайомлення представника заявника з матеріалами справи, та до 15 грудня 2017 року процесуальний закон діяв в іншій редакції (далі - ЦПК України 2004 року). Пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України 2004 року було передбачено, що судові рішення, які ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом і не набрали законної сили, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку без подання заяви про апеляційне оскарження, якщо строк апеляційного оскарження відповідно до ЦПК України 1963 року не закінчився. Неоскаржені судові рішення, ухвалені судом першої інстанції до набрання чинності цим Кодексом, набирають законної сили у порядку, встановленому ЦПК України 1963 року. Таким чином, положення статті 294 ЦПК України 2004 року не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо визначення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України 1963 року. Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України 1963 року сторони, а також інші особи та прокурор, які брали участь у розгляді справи, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Згідно з частинами першою, третьою статті 292 ЦПК України 1963 року апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. Скарги, подання на ухвали суду першої інстанції подаються протягом п`ятнадцяти днів з наступного дня після їх ухвалення. Отже, ЦПК України 1963 року пов`язував початок перебігу строків на апеляційне оскарження рішення та ухвали суду з наступним днем після їх проголошення, а не з моментом ознайомлення з матеріалами справи. Таким чином, ОСОБА_2 не мала об`єктивної можливості своєчасно оскаржити судові рішення місцевого суду у строк, передбачений статтями 292, 293 ЦПК України 1963 року, а тому існували підстави для поновлення такого строку. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обмежив право заявника на доступ до правосуддя.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду міста Одеси.
11 травня 2019 року справа № 2-4076/2005 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт вступу ОСОБА_1 в управління і володіння спадковим майном, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (а. с. 13, 18).
28 березня 2017 року адвокат Марченко Н. В., діючи в інтересах особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_2, ознайомилася з матеріалами цієї справи (а. с. 19).
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями місцевого суду, 30 листопада 2018 року представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалася на те, що ОСОБА_2 не є стороною в цій справі, а про існування оскаржуваних судових рішень дізналася лише під час розгляду Малиновським районним судом міста Одеси цивільної справи № 521/16337/16-ц (а. с. 21-29).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року справу № 2-4076/2005 призначено колегії у складі трьох суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Драгомерецький М. М., судді: Погорєлова С. О., Черевко П. М.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі судді-доповідача Драгомерецького М. М. апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Н. В. на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копій ухвал для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 60 -63).
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Одеської області та утворено Одеський апеляційний суд.
Відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03 січня 2019 року в газеті "Голос України" № 1 (7007) було опубліковане повідомлення про початок роботи новоутвореного Одеського апеляційного суду з 03 січня 2019 року.
Протоколом розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 18 січня 2019 року визначено новий склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Драгомерецький М. М., судді: Дрішлюк А. І., Черевко П. М.
На виконання вимог вищевказаних ухвал про залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_2 - адвокат Марченко Н. В. подала до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій посилалася на те, що такий строк пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_2 не є стороною в цій справі, а тому не мала об`єктивної можливості своєчасно оскаржити судові рішення місцевого суду у строк, передбачений статтями 292, 293 ЦПК України 1963 року.
Ухвалами Одеського апеляційного суду від 25 січня 2019 року у складі судді-доповідача Драгомерецького М. М. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Марченко Н. В. на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2005 року та ухвалу цього ж суду про виправлення описки від 10 червня 2005 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.